Україна без цивілізованих роботодавців

Зростання боргів із зарплат, безробіття та повне знищення середнього класу - основні проблеми трудових відносин в Україні у 2010-2011 роках. Найгірший роботодавець року - держава, а найкращого визначити неможливо.

Такий невеселий висновок моніторингу трудових конфліктів, який профспілки щороку оприлюднюють у травні.

Всупереч закону та моралі

В Україні триває безпрецедентний за масштабами і глибиною наступ роботодавців і держави на трудові і соціальні права трудящих.

У його підґрунті - не лише складна економічна ситуація, пов'язана із світовою кризою, але й нехтування нормами моралі, права і 22-ї статті Конституції про неприпустимість звуження змісту і прав громадян, намагання узаконити вирішення проблем великого бізнесу за рахунок найманих працівників, пенсіонерів і малого бізнесу.

Протягом 2010 року наступ держави і роботодавців на доходи, рівень добробуту і забезпечення прав трудящих набув критичного загострення.

У галузевому вимірі протягом 2010 року та першого кварталу 2011 року найбільше трудових конфліктів було зареєстровано у промисловості - вуглевидобувній, гірничозбагачувальній, металургійній, хімічній, машинобудівній, переробній галузях.

Далі йдуть будівництво, нерухомість, транспорт, зв'язок, торгівля, обслуговування автомобілів, сільське господарство, медицина, готельне і ресторанне господарство, освіта, фінансово-банківський сектор.

Саме там спостерігаються зростання заборгованості із зарплати, незаконне і штучне її заниження, масове поширення тіньових зарплат, збільшення кількості безробітних, небачене розповсюдження прихованого безробіття, розгортання наступу на трудові права найманих працівників, придушення профспілкових організацій.

У регіональному вимірі найбільше таких порушень зареєстровано на Донеччині.

Область - лідер із заборгованості з виплати зарплат: офіційні дані - 244,6 мільйона гривень, реальні - 368,2 мільйона гривень. Тут також масово занижують оплату праці, порушують умови праці. В регіоні найбільша у країні кількість випадків травматизму на виробництві - 36,2% і найбільша у країні кількість профзахворювань - 28,8%.

Крім того, на Донеччині найвищий рівень безробіття: 9,3% працездатних. Серед інших проблемних областей - Луганщина, Дніпропетровщина та Львівщина.

Податковий кодекс - смерть середнього класу

Всі ці проблеми були і в 2010 році. У 2011 році додалася ще одна - Податковий кодекс, який витіснив з ринку праці представників малого і середнього бізнесу.

По суті, ухвалення кодексу та його наслідки можна вважати трудовим конфліктом загальнонаціонального масштабу, адже він спричинив протистояння, яке можна порівняти лише з протестами зими 2004 року.

Наслідки ухвалення кодексу вийшли за рамки економічних і стали політичним та соціальним явищем. Тепер одна частина суспільства, олігархи, на "законних" підставах у своїх інтересах душать іншу - середній клас. Головне завдання - знищити прошарок людей, економічно і політично незалежних від великих роботодавців.

Цей процес поки відбувається за планами його ініціаторів. В результаті дій влади, спрямованих на підтримку великого бізнесу, а також панування принципу карально-фіскального оподаткування, малі та середні підприємці масово згортають бізнес.

За даними ДПА, у січні-березні 2011 року кількість фізичних осіб-підприємців скоротилася на 30% порівняно з січнем-березнем 2010 року. Бізнес вирішили закрити на 36% більше фізичних осіб, ніж за аналогічний період 2010 року.

Не дивно, що Національний форум профспілок України визначив державу як найгіршого роботодавця року. Внаслідок урядових псевдореформ - починаючи від податкової і закінчуючи адміністративною - з ринку праці було витіснено цілий клас самозайнятих осіб, скорочено 60 тисяч бюджетників і 17 тисяч держслужбовців.

Україна - світовий боржник із зарплат

Протягом року держава не змогла дати раду заборгованості з виплати зарплат. На 1 квітня 2011 року борг становив 1,3 мільярда гривень. Україна стала однією з семи країн, де є найбільші у світі зарплатні борги.

Рекордсмени - три області і Київ. Крім Донеччини, це Харківщина - 158,6 мільйона гривень, Луганщина - 111,3 мільйона гривень та Київ - 139,7 мільйона гривень.

Як і в попередні роки, у структурі боргу більше половини - 52,5% - припадає на працюючі підприємства. Борги перед працівниками цих підприємств за січень 2011 року зросли на 9,2% і на 1 лютого становили 706,2 мільйона гривень.

Інша проблема - малі зарплати і незаконне їх зниження державою та роботодавцями. На 1 лютого 2011 року розмір середньомісячної номінальної зарплати штатних працівників підприємств, установ та організацій становив лише 2 297 гривень.

Крім того, широко розповсюджена практика мінімізації зарплат до розмірів офіційно встановленої у країні мінімальної зарплати. Причини малого розміру виплат - одна з найменших у світі частка зарплати у вартості кінцевого продукту та послуги, високий податковий тиск на фонд зарплати, брак у більшості підприємств обігових коштів.

Не менш серйозний трудовий конфлікт - порушення умов та безпеки праці. Насамперед це стосується шахтарів. Кількість травмованих тут становить 36,5% від загальної кількості травмованих в Україні.

Причини порушення умов та безпеки праці - нехтування створенням належних умов для роботи, відсталі або недосконалі технології та механізми, неефективність засобів захисту, порушення правил охорони праці та режимів роботи і відпочинку.

Безробіття - всеукраїнська біда

Офіційні дані щодо рівня безробіття свідчать про його невпинне збільшення. Якщо 1 квітня 2010 року було зареєстровано 518,9 тисячі безробітних, то 1 березня 2011 року їх уже налічувалося 635,6 тисячі.

За визнанням Держкомстату, ця цифра відображає лише третину безробітних, визначену за розрахунками Міжнародної організації праці. Тобто всього в Україні 1,9 мільйона безробітних осіб. Крім того, в країні 1,5-2 мільйона частково безробітних.

Таким чином, кількість усіх різновидів безробітних сягає 3,5-4 мільйонів.

Дані профспілок відрізняються від офіційних, бо враховують і тих працівників, які перебувають у примусових безоплатних відпустках, та тих, хто принципово не йде в службу зайнятості через забюрократизовану процедуру реєстрації та низький коефіцієнт корисної дії самої служби.

Якщо аналізувати проблему безробіття у регіональному вимірі, то на 1 березня 2011 року найбільший рівень безробіття за методологію МОТ зафіксований у Рівненській області - 12,4% працездатного населення області, Чернігівській - 11,6%, Сумській - 11,5%, Тернопільській - 11,3%, Вінницькій - 11%, Житомирській - 10,9%.

Причини зростання безробіття - відсутність системних економічних реформ і державної програми створення робочих місць, а також порушення трудового законодавства. Це стосується усіх підприємств - і державних, і приватних. Отже, не дивно, що 2011 року НФПУ не визначав кращого роботодавця, як зазвичай.

Єдиним помітним і резонансним наслідком запровадження єдиного соціального податку стало зростання дефіциту Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і припинення виплати лікарняних.

Хто винний і що робити

Подолати ці давні проблеми швидко не вийде. Однак проблема у тому, що їх ніхто і не намагається вирішувати. Уряд не має реального плану подолання безробіття, зменшення боргів із зарплат, нормалізації трудових відносин. Натомість він пропонує недолугий Трудовий кодекс, який остаточно закріпить верховенство роботодавця.

На жаль, захист прав найманих працівників для держави - порожнє слово. Тому суспільство, зокрема, профспілки повинні зосередитися на розробці цивілізованого Трудового кодексу, в основі якого лежали б принципи соціального діалогу, рівноправності і непохитності прав найманого працівника, роботодавця і держави.

Слід вимагати від держави прийняття програми із створення робочих місць. Особливий акцент потрібно робити на галузях економіки, які можуть найкраще розкрити трудовий потенціал України.

Також необхідно створювати сприятливі умови для інвестування в економіку, зокрема, шляхом запровадження податкових пільг для роботодавців, які створюють робочі місця на довгостроковий період.

В цій програмі треба виписати механізми управління коштами Фонду обов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття на двосторонній основі - роботодавцями та профспілками - з контролюючими функціями держави.

На жаль, соціальна тематика виявилася не надто пріоритетною для держави. Жодних дієвих соціальних ініціатив трудівники не почули. Зате отримали дивну дискусію про вивішування червоних прапорів.