Регуляторна реформа: лібералізм чи м'ясорубка?

Разом із гучними подіями, що супроводжують останнім часом податкову, пенсійну та освітню реформи, в Україні тихо і майже непомітно відбувається ще одна реформа.

При цьому її наслідки і вплив на суспільство не менш вагомі.

З 11 січня 2001 року в Україні розкручується маховик реформи, яку умовно можна порівняти з гільйотиною регуляторних актів місцевих рад. Суть її полягає в перегляді всіх регуляторних актів органів місцевого самоврядування і скасування протягом 90 днів тих з них, що не відповідають принципам державної регуляторної політики.

Зазначеними у новому законі принципами, через сито яких будуть просіяні всі регуляторні акти, є доцільність, адекватність, ефективність, збалансованість, передбачуваність, прозорість та врахування громадської думки. Ті з них, які не відповідають цим принципам, повинні піти "під ніж".

Стратегія гільйотини, яка впроваджується прийнятим законом, не є українським ноу-хау. Вона успішно зарекомендувала себе в багатьох країнах світу як засіб боротьби з корупцією та перешкодами на шляху розвитку бізнесу.

Розробили цю стратегію у Швеції ще 1980 року. ЇЇ головною метою був швидкий перегляд великої кількості нормативних актів і "фільтрація" тих, що суперечать законодавству і принципам вільного ринку.

Тепер настав час і в Україні критично оцінити весь накопичений масив діючих регуляторних актів місцевого самоврядування і безжально їх "відсікти". Здавалось би, у депутатів місцевих рад та громадськості нарешті з'явився правовий механізм для скасування всіх актів місцевих рад, що ускладнюють підприємницьку діяльність.

Як законно прийняти

За законом "Про прискорений перегляд регуляторних актів, прийнятих органами місцевого самоврядування і посадовими особами місцевого самоврядування", усі діючі регуляторні акти, прийняті місцевими радами, головами міст і виконкомами, мають бути переглянуті на відповідність принципам державної регуляторної політики.

До регуляторних актів належать рішення органів місцевого самоврядування щодо отримання дозволів, сплати коштів за отримання містобудівної документації, місцевих податків і зборів, встановлення тарифів та інші рішення, які охоплюють коло важливих питань у сфері господарювання та підприємництва.

Мета закону - складання публічного реєстру "доцільних" рішень і скасування всіх регуляторних актів органів місцевого самоврядування, які не відповідають зазначеним принципам державної регуляторної політики.

Навіть якщо відкинути деякий суб'єктивізм у сприйнятті депутатами місцевих рад критеріїв, яким мають відповідати регуляторні акти, то законом про засади регуляторної політики визначена чітка процедура прийняття документа, і в разі її порушення такий акт підлягає обов'язковому скасуванню.

Закон "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" передбачає поетапну процедуру прийняття регуляторного акта.

Стосовно кожного проекту розробник спочатку готує текст аналізу регуляторного впливу. Він має бути зроблений до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою внесення зауважень та пропозицій. Потім кожен проект оприлюднюється, щоб були враховані зауваження і пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта його розробник повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього закону. Стосовно кожного акта послідовно здійснюються базове, повторне та періодичне відстеження його результативності.

А як насправді? Чи давно ви бачили, щоб рішення сесії оприлюднювалися до самої сесії? Щоб міська рада просила внести зауваження до рішення, наприклад, щодо стягнення збору за паркування? У Дніпропетровську навіть депутати міськради отримують проекти рішень більш ніж на 400 сторінок за день-два до початку сесії.

Логічно припустити, що існує не так багато рішень, які пройшли всі регуляторні процедури так, як цього вимагає закон. Відтак, усі ці рішення підлягають скасуванню, як і наполягає Держкомпідприємництва у рекомендаціях від 13 січня 2011 року №2.

Як діє гільйотина

Закон визначає конкретну схему просіювання актів з визначенням усіх термінів.

11 січня 2011 року - початок перегляду. До 15 січня 2011 року - створення комісій в органах місцевого самоврядування з питань прискореного перегляду регуляторних актів. До комісії входять депутати, науковці, представники громадськості.

До 17 січня 2011 року до комісій подаються списки всіх діючих актів. До 20 січня 2011 року комісії складають загальні переліки регуляторних актів.

До 24 лютого 2011 року комісії проводять аналіз регуляторних актів на відповідність принципам державної регуляторної політики.

До 1 березня 2011 року комісії складають три переліки. Перший - акти, які відповідають принципам регуляторної політики, другий - акти, до яких треба внести зміни, третій - акти, які слід скасувати.

Далі комісії передають ці списки відповідним органам місцевого самоврядування, які розробляють проекти про внесення змін або про скасування актів.

До 6 березня 2011 року органи місцевого самоврядування подають загальні переліки і три переліки за результатами перегляду до місцевих держадміністрацій.

До 26 березня 2011 року місцеві адміністрації аналізують подану інформацію, проводять повторну експертизу, перевіряють обґрунтованість складання переліків.

До 31 березня 2011 року місцеві адміністрації надають органам місцевого самоврядування позиції до переліків щодо можливого скасування регуляторних актів.

До 10 квітня 2011 року органи місцевого самоврядування подають копії актів про внесення змін, втрату чинності або скасування. В іншому випадку, місцеві адміністрації звертаються до адміністративного суду про скасування актів.

До 10 травня 2011 року місцеві державні адміністрації подають до спеціально уповноваженого органа з регуляторної політики зведену інформацію про результати прискореного перегляду регуляторних актів.

Після встановленої дати будь-який нормативний документ, не включений до списку, не є регуляторним, тобто стає для всіх необов'язковим - гільйотина падає. А всі нові нормативні документи і доповнення до існуючих повинні включатися до реєстру.

Висновок напрошується сам по собі. Цілком можливою є ситуація, коли положення про ставки місцевих податків і зборів повинно бути скасоване як таке, що не пройшло при прийнятті регуляторних процедур.

При цьому нове положення не може набути чинності, бо для його прийняття потрібен час. За відсутності ставок місцевих податків і зборів місцевий бюджет може спорожніти, оскільки підстав для сплати місцевих податків у підприємців не буде.

Це може спровокувати правовий колапс на місцях, але це буде колапс чиновників, які не дотримувалися закону при прийнятті регуляторних актів.

Покращення вже сьогодні?

Отже, протягом 90 днів повинна відбутися "ротація" всіх актів місцевого самоврядування і звільнення правового поля від зарегульованості. Можна стверджувати, що з прийняттям цього закону в Україні побільшає свободи для підприємницької діяльності. Усе залежить від його точного виконання.

Правда, виконати цей закон з дотриманням усіх термінів хоча б у кількох місцевих радах, не кажучи про всю Україну, буде складно.

І справді, ситуація з виконанням закону критична. Наприклад, у Дніпропетровську комісію з перегляду сформували лише 2 лютого 2011 року - з більш ніж двотижневим запізненням. Отже, чи відбудеться розгляд регуляторних актів за календарним графіком, не відомо.

Тут своє слово повинна сказати прокуратура.

Також варто звернути увагу на суттєві особливості цієї реформи.

По-перше, вона уже прийнята і триває, а не планується чи обговорюється.

По-друге, вона йде "знизу": саме депутати на місцях переглядають регуляторні акти і формують списки на скасування.

По-третє, це прозорий механізм "відсікання" сотень поборів, які тягнуть на собі підприємці і просто мешканці міста. Трохи лібералізму сучасній Україні не завадить.

Ця реформа, на відміну від податкової чи пенсійної, здатна позитивно вплинути на життя підприємців та інших мешканців міста, адже надмірний регулятивний тиск може бути знятий швидко і в законний спосіб.

Знаючи ситуацію на місцях, не хочеться спокушатися, що чергова реформа призведе до раптового покращення: бюрократична машина так просто свої позиції не здає. Однак не скористатися таким шансом було б неправильно.