Банки назвуть справжніх власників?

Населення нарешті дізнається прізвища людей, яким належать українські банки. Особливо сподобається ця новина клієнтам установ, які перебувають під тимчасовою адміністрацією. Така вимога міститься у законопроекті 0884, який вносить зміни до низки законів, що регламентують банківську діяльність.

Парламент затвердив цей документ ще 15 лютого. І хоча його досі не підписав президент, у минулу п'ятницю НБУ оприлюднив заяву щодо нього. Тобто питання вважається вирішеним.

"НБУ отримає механізми, які дозволять вирішувати проблеми банківської системи. Передусім - встановлювати вимоги до реальних власників, осіб, які мають вирішальний вплив на прийняття рішень", - сказав заступник голови НБУ Ігор Соркін.

Законопроект 0884 вважається скандальним. Наприкінці 2010 року навколо нього точилися неабиякі суперечки між НБУ та малими банками.

Врешті-решт, деякі положення документа змінили. Зокрема, розмір капіталу для новостворених установ знизили з 500 мільйонів гривень до 120 мільйонів гривень. Після цього Асоціація українських банків та Український кредитно-банківський союз визнали його прийнятним, і парламент проголосував "за".

Після врегулювання конфлікту щодо розміру капіталу головним надбанням закону стала вимога щодо оприлюднення кінцевих вкладників кожної установи.

"При створенні нового банку НБУ отримуватиме повну інформацію від усіх засновників, незалежно від їх частки у статутному капіталі. Також запроваджується норма, яка зобов'язує власників істотної участі у банку протягом усього часу володіння відповідати вимогам, встановленим цим законом", - зазначив Соркін.

Як відкривали таємниці

Досі значна частина установ має так званих номінальних власників, або "прокладки". Найчастіше це підприємства або офшорні структури. Так бізнесмени надійніше зберігають свою власність, зокрема, від рейдерів, та вирішують низку інших питань.

Крім того, ще на початку 1990-х років на пострадянському просторі існувала сумна традиція. Перші банки засновували кримінальні угрупування для легалізації свого бізнесу та отримання прибутку за рахунок махінацій з авізо та валютою.

Згодом були створені центробанки та введений суворий нагляд за операціями установ, але традиція ховати реальних власників залишилася. Здебільшого вона стосувалася Росії.

Приховування прізвищ вперше стало проблемою у 2004 році, коли під час виборів в Україні виникла фінансова криза. Тоді НБУ запровадив мораторій на зняття депозитів, і люди зрозуміли, що вони не знають, хто стоїть за кожною з установ. Згодом Нацбанк запровадив жорсткіший контроль з цих питань, але виникла колізія.

З одного боку, регулятор знав багатьох реальних власників в обличчя. "Сьогодні не можна зареєструвати банк або збільшити його капітал, якщо НБУ не знає власника. Часто реальний власник зустрічається з одним з керівників НБУ, щоб не було проблем з реєстрацією", - розповіло анонімне джерело "ЕП" в центробанку.

Прізвища власників не є таємницею також для віп-осіб. "Інвестори, які вкладають значні кошти у банк та формують капітал банків на системному рівні, одержують тими чи іншими шляхами повну інформацію як про установу, так і про її власників", - вважає директор юридичного департаменту "VAB банку" Андрій Ковалевський.

З іншого боку, законодавство не дозволяло регулятору називати конкретні прізвища, навіть якщо вони йому відомі. Як найбільше досягнення демократії на сайті НБУ з'явився документ, у якому інколи зазначені кінцеві власники, а інколи - "прокладки".

Розкриття відомостей про власників вимагають клієнти деяких установ, що збанкротували. Наприклад, власниками "Надра банку", який є "чорною дірою" вже два роки, офіційно вважаються кіпрські офшори Novartik Trading Limited - 60,9967% акцій - та Manmade Enterprises Limited - 30,7406%.

За різними відомостями, за цими структурами стоять українські та американські бізнесмени. Проте досі нема жодних відомостей про те, що хоч хто-небудь з них опинився під слідством за зникнення з установи мільярдів гривень.

Можливо, оприлюднення прізвищ цих людей дасть новий поштовх у вирішенні проблеми повернення коштів обманутих вкладників.

Воно тобі треба?

Реакція банків стосовно відкриття прізвищ власників є передбачено суперечливою. Серед фінансистів нема остаточної солідарності щодо того, чи треба це робити.

Найбільш негативною оцінкою стало припущення, що банківське регулювання - не єдина мета прийняття законопроекту 0884.

"НБУ і так знає, кому належать банки. Отже, йому потрібне формальне юридичне знання. Для чого? Швидше за все, щоб у критичній ситуації можна було включати всі фіскальні державні важелі впливу. Відтак, ця інформація потрібна не НБУ, а іншим структурам для досягнення зовсім інших цілей", - зауважив один з банкірів.

Чимало фінансистів ставиться з розумінням до небажання називати власників.

"Наш банк на 100% належить закордонній групі (назву видалено на прохання джерела. - "ЕП"), структура акціонерів якої є цілком відкритою та зрозумілою. Що стосується інших банків, які працюють в Україні, то нам не сильно хотілося б коментувати", - відповіли "ЕП" в одному з великих банків з іноземним капіталом.

Колишній голова департаменту нагляду НБУ, а зараз голова правління "ВТБ банку" Вадим Пушкарьов займає нейтральну позицію. Він вважає за необхідне враховувати побажання самих власників.

"Банк, який має намір серйозно працювати на ринку, вже зараз готовий відкрити кінцевого бенефіціара. Це обов'язкова вимога для членства в міжнародних організаціях та асоціаціях, наприклад, платіжних системах. Той же SWIFT вимагає назвати реального власника, і більшість українських банків це роблять", - каже він.

Фінансист переконаний, що українські банки виконуватимуть вимоги нового закону. "Я не бачу аргументів на користь протилежної точки зору, але вважаю, що реальних власників не можна називати публічно", - вважає експерт.

На його думку, існують речі, які повинні бути добровільними. Якщо клієнт не хоче працювати з банком, котрий приховує ім'я реального власника, він з ним не буде працювати. Однак і власник має право не афішувати себе.

Коли діють регуляторні вимоги і працює законодавче поле, клієнтові не обов'язково володіти інформацією про власників банку, переконує Пушкарьов.

За його словами, банки є операторами дуже великих сум, зобов'язань, зберігачами цінних паперів і прав власності, тому не завжди доцільно, щоб широка громадськість знала "кінцеві" прізвища. "Всі дані повинен мати лише регулятор", - додав експерт.

Нейтральним є також голова наглядової ради банку "Центр" Олександр Охріменко.

"Інформація про реальних власників слабо впливає на рішення фізичної особи класти гроші в банк. Імідж сектора навряд чи підвищиться після розкриття імен. Довіра до банків залежить від інших факторів. Для вкладника більш важлива інформація про реальний фінансовий стан установи", - зазначив він.

Підтримують більш жорсткі вимоги здебільшого керівники установ, які належать міжнародним інвесторам. Вони вже відкрили таку інформацію.

"Не бачу жодних аргументів на користь того, щоб не називати реальних власників. Жорсткість вимог ухваленого закону - логічна вимога часу. Інформація про власників - перше, що зазвичай цікавить потенційного клієнта", - вважає голова правління банку "Форум" - Commerzbank Group - Ярослав Колесник.

У його колеги - така ж думка.

"Називати реальних акціонерів необхідно. Це допоможе людям орієнтуватися на ринку і розуміти, яка з установ надійніша. У нашому випадку потужна материнська структура - величезна конкурентна перевага, яка впливає на довіру клієнтів. "Сбербанк Росії" - дочірня установа однойменного російського банку, засновником і головним акціонером якого є ЦБ РФ", - каже голова правління банку Ігор Юшко.

Банки готові до розкриття інформації про реальних власників, вважає голова правління Брокбізнесбанку Сергій Мішта. Мовляв, якщо якась установа буде не готова до такої прозорості, вона втратить ліцензію і не зможе працювати.

"Наш банк є достатньо відкритим. Аргументів на користь того, щоб не розкривати прізвища реальних власників, нема. Для частини клієнтів саме це є основним в процесі прийняття рішення про співпрацю з тим чи іншим банком. Приховування інформації негативно впливає на довіру до банку", - зазначив він.

Відкритий є надійнішим?

Фінансисти згодні: оголошення кінцевих власників - важливе для населення. "Для масового сегмента споживачів дані про власників - чинник, здатний стимулювати роботу з установою. Прізвища, з якими люди асоціюють політичні та економічні сили, можуть стати визначальним фактором", - зазначив Ковалевський.

Проте, це скоріше психологічний феномен. Знання власника не гарантує, що гроші не зникнуть. "Надійність формується іншими чинниками", - зазначив Пушкарьов.

На думку Мішти, для раціонального клієнта прізвище власника не повинне бути єдиним критерієм вибору банку. З іншого боку, надійність установи визначається не лише прозорістю, а й фінансовими показниками, ступенем виконання вимог НБУ, обґрунтованою інвестиційною політикою, діями менеджменту.

З ними згодний Ковалевський. "Основні чинники вибору банку - стабільність роботи, фінансові показники, економічна база, фінансові результати", - вважає він.

Однак публічність все ж важлива у випадку, якщо установа банкрутує. Річ не в тім, що з власника можна буде стягнути якісь кошти. Українська судова система є такою, що навряд чи клієнти збанкрутілої установи зможуть перемогти в суді.

"Що клієнти зможуть зробити юридично, якщо, наприклад, банк буде ліквідований за процедурою?" - дивується представник однієї з аудиторських компаній Києва.

Однак публічність є фактором впливу громадськості на банки. Наприклад, після оприлюднення прізвище власника стане надбанням політиків та журналістів. Вони неминуче висунуть претензії до уряду та НБУ. Можливо, тоді в нагоді стане право НБУ вимагати потрібну йому інформацію та публічно назвати кінцевих власників.

"Закон зобов'язує банки оприлюднювати інформацію щодо власників істотної участі у банку шляхом публікації в періодичних виданнях чи розміщення у мережі інтернет. Нацбанк також отримує повноваження щодо розміщення на своєму сайті інформації про власників істотної участі у банках. Отже, ці зміни мають суттєве значення для забезпечення захисту вкладників банків", - зазначив регулятор у своєму релізі.

На випадок протидії з боку власників НБУ отримав формальні інструменти впливу на ті банки, які не надають такі дані.

Регулятор може не затвердити зміни до статуту, якими запроваджується підвищення розміру капіталу банку. Відтак, банк не буде виконувати нормативні вимоги, а це стане приводом для відкликання його ліцензії.

Банкіри не дуже радіють зростанню повноважень регулятора. Вони бачать недоліки законопроекту 0884.

"Майбутні набувачі істотної участі у статутному капіталі банку повинні будуть попереджати регулятора за три місяці до здійснення цієї угоди для одержання дозволу. З оприлюдненням та поширенням цієї інформації пов'язана проблема коливання ціни акцій, що мають бути придбані. Це може негативно впливати на перебіг угоди купівлі-продажу - аж до її припинення", - зазначив Ковалевський.

Крім того, Нацбанк одним з критеріїв прозорості банку назвав ділову репутацію власників. Проте ділова репутація - дуже суб'єктивний фактор.

"Саме така суб'єктивність регулятора та безліч потенційних зауважень до наданих документів, частина яких є формальними, на нашу думку, зумовлює бажання певних власників максимально обмежити прозорість корпоративних процесів, що створює ефект протидії", - відзначив Ковалевський.

Чи стануть ці вимоги проблемою, покаже час. Наразі більш цікавим є питання, чи погодяться власники банків назвати себе. Ключовою тут є позиція НБУ. Нове керівництво може легко отримати народну популярність завдяки оприлюдненню імен власників банків, але для цього доведеться йти на конфлікт з "поважними особами".