Нацбанк в обіймах Кабміну: монетарні підсумки-2010
Йдучи у відставку, екс-глава НБУ Володимир Стельмах не підбивав підсумки роботи банківської системи у 2010 році.
Його наступник Сергій Арбузов також не став звітувати за попередника, але в прогнозах на 2011 рік пообіцяв робити майже все.
"Стратегічні цілі економічного розвитку країни вже визначені. Це відновлення економічного зростання на принципах модернізації, а також побудова сучасної конкурентоспроможної економіки та підвищення добробуту населення... Головне завдання Нацбанку на 2011 рік - сприяння цінової стабільності в Україні. Критерієм оцінки прогресу буде динаміка інфляції...", - заявив він.
Також глава НБУ говорить про те, що не можна допустити, щоб економіка відчула грошовий голод. "Тому одним з пріоритетних завдань грошово-кредитної політики буде відновлення кредитної активності банків", - додав новий Глава НБУ в інтерв'ю "Інтерфаксу-Україна".
"Економічна правда", за допомогою статистичних даних НБУ підбила власні підсумки грошово-кредитної політики в 2010 році. Варто виділити чотири головних, на думку редакції, моментів.
Видиме відновлення
За загальним параметрами, 2010 рік виявився схожий на докризові 2007 і 2008.Після глибокого провалу в 2009 році, всі основні монетарні показники зростали непоганими темпами.
Зокрема, відновилася довіра населення до банків, і люди знову понесли гроші у депозити. Приплив коштів у банківську систему виявився навіть більш активним, ніж у 2007 і 2008 році.
У банків виник надлишок ліквідності. Простими словами, вони захлинулися в грошах.
За весь 2010 рік обсяг облігацій внутрішньої держпозики у власності банків зріс на 33,2 мільярда гривень до 53,8 мільярдів.
Крім того, за минулий рік Нацбанк провів операції з вилучення коштів з банківської системи на 248,1 мільярда гривень.
Разом з тим, здоровий зовнішній вигляд банківської системи є оманливим.
Наприклад, грошова маса виявилася роздутою завдяки тому, що в НБУ так і не повернулася велика частина рефінансування, виданого банкам у 2008 році.
Ще в 2009 році регулятор дозволив відстрочити повернення грошей на п'ять років.
Якщо б банкам довелося достроково повернути рефінансування, багато хто з них опинився б у скрутному становищі. Показники системи були б дуже бляклими, а регулятору вже в 2010 році довелося б неминуче відповідати на питання, куди поділися гроші.
Банки майже не кредитували
Україну з усім світом у 2010 році об'єднувало відсутність кредитування. Незважаючи на те, що банки купалися в грошах, вони майже нічого не давали в економіку. Лише трохи ожили овердрафти і дуже короткострокові кредити для підприємств.
У першу чергу, надлишки грошей накопичувались у великих установах, які вважали за краще направляти "надлишки" на покупку порівняно безризикових державних паперів.
Благо, не збулися похмурі прогнози про те, що уряд в 2010 році не зможе обслуговувати свої борги. Це був дуже мудрий хід з боку Кабміну, який у результаті отримав можливість продавати скільки завгодно ОВДП постійно знижуючи прибутковість.
Тільки під час регулярних аукціонів Мінфін продав облігацій на 40,4 мільярда гривень. Але також уряд випускав ОВДП, щоб погашати прострочену заборгованість з ПДВ і капіталізувати держкомпанії.
У цілому, випуск склав 70,7 мільярдів гривень.
Частину цього випуску придбали банки, але також значну частку через "прокладку" банків викупив НБУ, у якого портфель виріс на 14,1 мільярдів гривень за підсумками року. Також частину ОВДП скупили нерезиденти - 10,8 мільярдів гривень.
Для порівняння, обсяг виданих кредитів в 2010 збільшився всього на 5,8 мільярдів гривень.
Це мізер не просто в порівнянні з обсягом розміщених ОВДП, але і з масштабами кредитування в 2007 і 2008 роках - 181,6 і 307 мільярдів гривень, включаючи ефект девальвації.
В обіймах з Кабміном і МВФ
Україна в 2010 році мало відрізнялася від провідних країн світу. Так само, як у США і Європі, наш центральний банк щедро спонсорував уряд. Тільки "у них" це назвали quantitative easing, а "у нас" це не названо ніяк.
Саме завдяки підтримці Нацбанку, уряд зміг так рясно розміщувати свої облігації. Склалося своєрідне зачароване коло.
Уряд випускав облігації. Нацбанк давав у банківську систему надлишок грошей, незважаючи на те, що банки не кредитували економіку.
Цей надлишок або тимчасово вилучався тим же Нацбанком, або йшов на купівлю ОВДП. При цьому всі вони не виходили за рамки, які окреслив МВФ у Меморандумі.
Зберігся, і лише незначно скоротився розрив між кредитами та депозитами
Він виник у результаті девальвації 2008 року, і на момент початку кризи становив приблизно 41,8 мільярди доларів.
На кінець 2010 року розрив зменшився всього до 41 мільярда. У доларовому еквіваленті, ця цифра не означає нічого страшного. За великим рахунком, розрив між кредитами та депозитами покривається зовнішніми запозиченнями банків.
Однак проблема стає зрозумілою, коли розрив постає у гривневому еквіваленті. У вересні 2008 року розрив становив 211,2 мільярда гривень. На 1 січня 2009 року - вже 376,2.
Разом, девальвація створила 165 мільярдів гривень додаткового боргу.
Для НБУ це гроші, які існують тільки на папері, хоча саме Нацбанк припустився і навіть спровокував девальвацію з 5 до 8 гривень за долар.
Але банкам потрібно знайти ці гроші, щоб погасити зовнішні запозичення. У підсумку, вони переклали весь борг на своїх позичальників. Підприємства і населення виявилися відбувайлами.
Проблема ускладнилася тим, що приблизно 30-40% валютних кредитів стали проблемними. Тобто, вони навряд чи будуть погашені в строк або погашені взагалі.
Ще в 2009 році звучало безліч пропозицій, як можна було б покрити цей борг. Зокрема, в стінах Нацбанку за Стельмаха пророблялися кілька варіантів. Один з них передбачав пропорційний розподіл цих 165 мільярдів гривень між державою, банками і позичальниками. Тобто, по 55 мільярди.
З невідомих причин, обговорення просто затихло. Збереглося статус-кво, і платити за помилки Нацбанку повинні населення і бізнес.
На кінець 2010 року розрив між кредитами та депозитами скоротився до 310,9 мільярди, а штучно створена "надбавка" стала меншою за 100 мільярдів. Ще кілька років "мовчанки", і про це питання ми забудемо назавжди.