Ахметов битиметься за енергетику з росіянами
Якщо "Дтек" сконцентрує акції трьох виробників струму, то решту генкомпаній купуватиме хтось інший. "Це можуть бути іноземці, включаючи росіян. Останні цікавляться станціями "Центренерго". Вони знаходяться близько до Росії, і їх можна використовувати для виробництва струму для цієї країни".
У планованій найближчими місяцями приватизації державних пакетів енергогенеруючих компаній - 50%+1 акція "Дніпроенерго" та 70,1% "Західенерго" - інтрига зберігається тільки щодо одного з них.
Жоден з біржових експертів не сумнівається, що "Дніпроенерго", яка забезпечує струмом багато промислових підприємств сходу країни, купить компанія "Дтек" Ріната Ахметова, яка контролює близько 47,55% підприємства та його менеджмент.
За таких умов жоден сторонній акціонер не ризикне вкладати кошти у це підприємство.
Експортний інтерес
Ще цікавішим для покупців є "Західенерго" - компанія, струм якої експортується до Європи. Поки що, правда, виробник може продавати електроенергію лише на оптовий ринок електроенергії, звідки експортери закуповують його для перепродажу.
"Така ситуація не може тривати вічно. Лібералізація ринку призведе до того, що експортувати електроенергію буде виробник. Інша річ, чи буде це вигідно, адже тарифи теплової генерації будуть, вочевидь, рости швидше, ніж середній ринковий тариф", - каже аналітик Dragon Capital Денис Саква.
Справді, українська електроенергія у деякі місяці буває конкурентоспроможною у Європі саме завдяки тому, що її ціна - середньозважена між дешевою ядерною та дорогою тепловою електроенергією.
Однак Ахметов, схоже, уявляє, як вирішити цю проблему. Нещодавно його пакет у "Західенерго" доріс до 24,9%, після чого компанія попросила Антимонопольний комітет дозволу на концентрацію блокуючого пакета. Очолює підприємство також дтеківський менеджер Ігор Галета.
"Сам контроль 25% ще не гарантує успіху у приватизації. "Дтек" намагається розширити вплив на генкомпанію, збільшуючи поставки вугілля. І саме наявність достатньої кількості вільних коштів та джерел вугілля, необхідних для електростанцій "Західенерго", можуть зіграти ключову роль у визначенні покупця", - запевняє Саква.
Росіяни у черзі
Шанси купити "Західенерго" мають і інші претенденти.
Джерела називають низку потенційних покупців ТЕС: групу "Енергетичний стандарт" Костянтина Григоришина, яка контролює кілька вітчизняних обленерго, "КЕС-Холдинг" Віктора Вексельберга, що володіє декількома східноукраїнськими облгазами, групу "Газпрому", а також кілька західних інвесторів, зокрема, тих, що купили частинами колишню "РАО ЄЕС Росії": E.ON, Enel, CEZ, AES, EDF.
Деяких учасників можна легко відсіяти, прописавши в умовах конкурсу заборону на участь у ньому фірм з державною часткою - аналогічно до умов продажу "Укртелекому". От тільки великих коштів, за свідченням аналітиків, нема ні у російських, ні в українських покупців.
"Оскільки у "Дтек" зараз великі плани на розвиток, то компанія може залучити партнера, здатного забезпечити фінансування нових придбань, а "Дтек" буде займатися оперативним контролем і управлінням", - припускає Саква.
Джерела "ЕП" у "Дтек" повідомили, що до оголошення умов конкурсу не можуть відповісти, чи братимуть у ньому участь самостійно, чи у складі консорціуму.
Вугільний зашморг
Наявність палива - суттєва перевага Ахметова, адже його підприємство "Павлоградвугілля" - один з найбільших в Україні виробників вугілля дефіцитної "газової групи". Торгівельний підрозділ "Дтек трейдинг" перемагає у більшості тендерів "Західенерго" на закупівлю вугілля.
Таким чином, перед потенційним покупцем відкривається можливість загнати потенційну покупку у борги. Такий сценарій було використано кілька років тому щодо "Дніпроенерго", яка накопичила борги перед ахматівською шахтою "Комсомолець Донбасу", після чого бізнесмен збільшив свою частку у підприємстві до 47,55%.
Зараз така схема знову стала можливою після того, як нинішній уряд скасував постанову попереднього, відповідно до якої державні ТЕС могли закуповувати вугілля лише у державних шахт.
Тепер цієї заборони нема, через те 7 вересня "Дтек трейдинг" виграла право поставити генкомпанії вугілля на 186 мільйонів гривень. Обсяг вугілля у цьому лоті у тендерній документації не зазначено, тож визначити його ціну неможливо. А сама "Західенерго", попри тривалі спроби "ЕП" з'ясувати цю інформацію, так її і не надала.
"Повністю покрити потреби компанії у вугіллі для Ахметова нескладно. Дефіцит "газового" палива не надто істотний, і його можна "закрити" за рік-два. Для цього достатньо "зарядити" дві-три додаткові лави", - розповів "ЕП" керівник департаменту із стратегічного планування та аналізу "Дтек" Олександр Селищев.
Шило на мило
Навіть якщо у змаганні за "Західенерго" переможуть росіяни, "Дтек" матиме певну користь від того, що зараз уже майже сконцентрувала блокуючий пакет.
"Потенційно з 25-відсотковою часткою в компанії вони зможуть блокувати внесення змін до статуту. Думаю, що у будь-якому випадку будуть "домовлятися", наприклад, за допомогою акціонерної угоди з поділом прав і обов'язків між мажоритарним акціонером та міноритаріями", - прогнозує Саква.
А ще така поразка дозволить Ахметову брати участь у купівлі інших генеруючих компаній - "Центренерго" та "Донбасенерго".
Адже, відповідно до правил НКРЕ, ніхто, крім "Енергоатома", не може виробляти більше 33% струму країни. Сумарні ж показники "Східенерго", "Дніпроенерго" та "Західенерго" якраз наближаються до цього показника.
Отож, якщо "Дтек" сконцентрує акції цих виробників струму, то решту генкомпаній купуватиме хтось інший. "Це можуть бути іноземці, включаючи росіян. Останні цікавляться станціями "Центренерго". Вони знаходяться близько до Росії, і їх можна використовувати для виробництва струму для цієї країни", - стверджує аналітик Dragon Capital.
Існує інший варіант: відтягувати продаж генкомпаній до того часу, поки Україна увійде до європейського ринку електроенергії. Тоді у Антимонопольного комітету буде аргумент: мовляв, на всеєвропейському ринку частка "Дтек" зовсім незначна, і приєднання до неї "Центренерго" не зашкодить.
Таким способом АМКУ свого часу допустила концентрацію в руках ахметівського "Метінвесту" 80% ринку української залізорудної сировини, пославшись на те, що український і російський ринки є, по суті, єдиним цілим.