Кому потрібен тиск на Міттала?

Суперечка між українською Генпрокуратурою і компанією ArcelorMittal щодо інвестиційних зобов'язань останньої може спричинити черговий міжнародний скандал.

Про це і про ймовірність реприватизації "Криворіжсталі" говорить більшість експертів. До проблеми погіршення інвестиційного клімату в Україні через судову справу між власниками підприємства і владою не залишилася байдужою навіть Financial Times.

Як Мітталу пішли назустріч

Відкритий конкурс з продажу "Криворіжсталі" відбувся у жовтні 2005 року. За його підсумками, за 24,2 мільярда гривень або на той момент 4,8 мільярда доларів актив дістався індійському бізнесмену Лакшмі Міталлу.

Цей продаж досі залишається найбільшою приватизаційною угодою в історії України, яка ще й отримала титул найбільш прозорого процесу реалізації держмайна.

Відповідно до умов конкурсу, новий власник комбінату узяв на себе низку зобов'язань щодо модернізації підприємства і соціального забезпечення працівників. Але нині у Фонді держмайна почали нарікати, що поставлені перед інвестором вимоги були чи не найбільш жорсткими за весь час приватизації.

Ще за прем'єрства Юлії Тимошенко, у травні 2009 року, виконувач обов'язків голови ФДМ Дмитро Парфененко і представник Arcelor Mittal Жан Жуе підписали додаткову угоду. За її умовами, низку інвестиційних зобов'язань інвестора було перенесено на закінчення економічної кризи.

Для цього власники підприємства отримали відповідний висновок від Торгово-промислової палати України. Вона підтвердила, що потрясіння у світовій економіці є форс-мажором., що відповідно дає підстави для зміни основного договору.

Фактично власники отримали право відкласти інвестиції у технічне переобладнання заводу. У той же час, вони зобов'язалися виконувати соціальний та екологічний блоки вимог, наголошувалося тоді у повідомленні прес-служби ФДМ. Будь-якими іншими подробицями договору громадськість вирішили не перевантажувати.

Договір про внесення змін до договору купівлі-продажу "Криворіжсталі", перші дві сторінки з основними критеріями

За словами голови департаменту договірного менеджменту ФДМ Юрія Нікітіна, з початку кризи відомство уклало близько десяти таких угод. Одна з них полегшувала життя власнику Миколаївського глиноземного заводу росіянину Олегу Дерипасці.

Однак навряд чи хтось тоді думав, що подібні домовленості у майбутньому можуть стати підставою для повернення одного з металургійних гігантів у державну власність.

Генпрокуратура не хоче визнавати "пільги" для Міттала

Історія суперечки між державою та Arcelor Mittal почалася влітку 2010 року. У липні Генпрокуратура звернулася до Господарського суду Києва з позовом про визнання недійсними внесених змін до договору купівлі-продажу "Криворіжсталі". Відповідачами у справі виступають автори додаткових змін - ФДМ і Arcelor Mittal.

Незважаючи на те, що на початку жовтня відбулося вже два засідання, справу детально ще не розглядали. На першому - суд заслухав позицію обвинувачення й зустрічні вимоги обох сторін.

Юристи позивача аргументують необхідність визнати зміни до основного договору недійсними тим, що домовленості укладалися без узгодження процедури з Кабміном.

У свою чергу, в ФДМ кажуть, що згідно з чинним законодавством відомство має повне право вносити зміни до договорів купівлі-продажу державного майна.

Ще один відповідач - представник інтересів меткомпанії - партнер юридичної фірми Baker & McKenzie Світлана Романова запевняє, що сторони додаткового договору діяли на підставі доручення уряду і його Меморандуму з металургами. До речі, останній документ вже втратив чинність.

Доручення Кабміну

В обох документах, датованих 2008 роком, зафіксована можливість власників "Криворіжсталі" змінити умови договору купівлі-продажу. Проте, скористатися цим вони відразу не зуміли - Валентина Семенюк-Самсоненко, яка ще тоді очолювала Фонд, відмовилася виконувати доручення екс-прем'єра Юлії Тимошенко.

Вже через місяць після цього парламент посунув керівницю з "фондового" крісла, а зміни, як відомо, до основного договору вже вносив виконуючий обов'язки голови ФДМ Дмитро Парфененко.

Друге судове засідання ще більше заплутало учасників процесу. Головним його результатом стала поява в суді представника позивача, Кабінету міністрів, із заявою, що він не підтримує позов Генпрокуратури у зв'язку з відсутністю порушення його інтересів.

Утім, за інформацією "Економічної правди" далеко не всі урядовці готові відвернутися від позивача й ще існує ймовірність зміни орієнтирів колегіального органу.

Справа Семенюк-Самсоненко ще живе

Взагалі, однією з перших виявила своє незадоволення домовленостями зовсім не Генпрокуратура, а екс-голова ФДМ Семенюк-Самсоненко.

Не дивлячись, що саме при ній відбулася приватизація "Криворіжсталі", колишня керівниця не була палкою прихильницею цієї операції. До того ж, представники Соцпартії, до лав якої входить Семенюк-Самсоненко, в парламенті голосували проти продажу меткомбінату.

Перебуваючи на посаді голови Фонду, вона неодноразово заявляла, що інвестор не виконує умов договору. А вже у травні 2010 року, без відповідного статусу представника інтересів профільного відомства, як фізична особа, Семенюк-Самсоненко пішла в Київський адміністративний окружний суд ще й з вимогою скасувати зміни до договору.

На думку екс-голови, додаткова угода дозволила французсько-індійській корпорації знехтувати важливими пунктами соціальних зобов'язань.

Зокрема, вона не погоджується з тим, що Arcelor Mittal до закінчення кризи може не підвищувати заробітну платню, обмежувати соціальні пільги і преміювання та скорочувати фінансування на охорону праці.

Так, якщо на безпеку праці раніше кошти виділялися від "суми реалізованої продукції", то вже сьогодні - від "суми чистого доходу", тобто виручки. А цей показник значно зменшився за час кризи.

Семенюк-Самсонеко також відзначила, з моменту підписання додаткового договору на підприємстві відбулося вже декілька нещасних випадків, що призвело до загибелі трьох працівників.

Порівняльна таблиця змін до зобов'язань з фактичними наслідками

Джерело: екс-голова Фонду держмайна Валентина Семенюк-Самсоненко

Держава тисне на Arcelor Mittal?

Зі свого боку представників меткомбінату позика екс-керівника Фонду хвилює значно менше аніж наступ державних органів.

Юристи мет комбінату стверджують, що в підході судді вже проглядається певна тенденція. Мовляв, він послідовно відхиляє всі клопотання відповідачів, незважаючи на надані вичерпні докази порушень чинного законодавства.

"Беручи до уваги швидкість, з якою ця справа розглядається, ми не виключаємо, що рішення по справі буде винесене вже 12 жовтня і стане точкою відліку для явно спланованого і незаконного повернення "Криворіжсталі" у державну власність із подальшою передачею підприємства іншому власнику", - підігрівали ажіотаж в ЗМІ повідомлення прес-служби "Arcelor Mittal Кривий Ріг".

На думку незалежного члена ради директорів АМКР Олега Рибачука, про цілеспрямований тиск на підприємство свідчать, принаймні, три факти: нарощування заборгованості з відшкодування ПДВ, арешт судна із закупленим меткомбінатом вугіллям і заперечення Генпрокуратурою в суді виконання інвестиційних зобов'язань.

"У кожному випадку до Arcelor Mittal застосований індивідуальний підхід, тому що дії влади не зачіпають інших учасників галузі. Я ніколи не повірю, що це збіг і хтось з державних чиновників, керуючись державними інтересами, вирішили добитися справедливості", - наголосив Рибачук.

При цьому він не зміг назвати конкретного замовника тиску на підприємство, однак категорично спростував думку, що за ним можуть стояти колишні власники "Криворіжсталі" Віктор Пінчук і Рінат Ахметов.

"Пінчук зараз не настільки впливовий. Ахметов до цієї справи не має ніякого відношення: серйозний бізнесмен, у якого працюють західні менеджери і який заробляє свій капітал, ні за яких обставин не спокусився би на самовбивчу для його репутації практику", - сказав екс-віце-прем'єр.

Однак, за словами аналітика інвестгрупи "Сократ" Євгена Окші, "Arcelor Mittal Кривий Ріг" міг би без проблем "вписатися" в групу "Метінвест" Ахметова.

Підприємство спеціалізується на виробництві довгомірного прокату, зокрема, арматури і катанки, що потенційно може доповнити асортимент продукції, що випускається на таких підприємствах донецького холдингу, як "Азовсталь", "ММК ім. Ілліча" і Єнакіївський метзавод.

Крім вітчизняного бізнесу, вважає Окша, підприємство може бути цікавим також російській "Сєвєрсталі" і корейській POSCO.

Французський вирок Януковича

В будь-якому випадку, прихід нового інвестора на комбінат навряд чи можливий, якщо взяти до уваги позицію українського президента.

На зустрічі в Парижі Віктор Янукович запевнив свого колегу з Франції, що питання про реприватизацію "ArcelorMittal Кривий Ріг" не стоїть на порядку денному. Враховуючи, що гарант тепер має більше повноважень, сумніватися в його словах не доводиться.

Якщо ж президентське слово не буде стримане, юристи відповідача готові оскаржувати рішення в міжнародних судах. За словами Романової, у випадку, якщо світові інститути підтримають Arcelor Mittal, Україну очікують серйозні санкції.

"Це може відсунути Україні в ранг таких країн як Лівія", - обурилася вона.

Втім, "лівійські перспективи", скоріше, можливі лише у випадку реприватизації підприємства. Навряд чи захист піде оскаржувати в міжнародних судах скасування змін до договору купівлі-продажу.

В коментарі "Економічній правді" партнер адвокатської компанії "Хасін та Дроздовський" Любомир Дроздовський пояснив, що прямого зв'язку між додатковою угодою і поверненням підприємства державі не існує - подібні санкції до власника можуть застосовуватися тільки в разі порушення основного договору.

"З огляду на існуючу ситуацію в судовій гілці влади можна припустити, що ГПУ зможе домогтися поставленого перед нею завдання. А завдання, швидше за все, таке - змусити відповідача сісти за стіл переговорів", - вважає юрист.

За його словами, якщо Міталлу вдалося домовитися з урядом Тимошенко, йому вдасться це зробити і з існуючим урядом. "Як свідчить практика, більшість власників знаходять "аргументи" в переговорах з урядом для вирішення таких проблем", - додав Дроздовський.

Навіщо змінювати інвестзобов'язання?

В успішному завершені сутички між владою й меткомбінатом ніхто не сумнівається. Залишається тільки питання у доцільності змін інвестзобов'язань, які погодила екс-прем'єрка.

Адже, як стверджує Окша, у порівнянні з іншими українськими метзаводами компанія Лакшмі Міттала показувала найбільшу рентабельність.

Так, з 2006 до 2008 року, чиста рентабельність компанії стабільно перевищувала 20%, у той час як майже у всіх конкурентів, вона було на рівні 10%. Винятком тільки є "Азовсталь" із показником 13% 2007 року.

З моменту придбання Лакшмі Мітталом "Arcelor Mittal-Кривий Ріг" лише за підсумками 2009 року показав збиток у розмірі 120 мільйонів гривень.

"Однак потрібно врахувати, що для комбінату з чистим доходом близько 15 мільярдів гривень у 2009 році такий результат означає, що компанія спрацювала в "нуль", - підкреслює аналітик ІГ "Сократ".

Дізнатися більше про фінансовий стан підприємства від його представників "Економічній правді" не вдалося. За словами речника компанії Анни Гончарик, керівництво меткомбінату заборонило надавати будь-яку інформацію пресі до винесення остаточного рішення суду.

Однак, ще під час перших судових засідань, до заяви Януковича, пресс-служба "Arcelor Mittal-Кривий Ріг" активно запрошувала журналістів і в суд, й до своїх юристів.

Своїми діями, влада, скоріш за все просто намагається посадити власників заводу за стіл переговорів. Адже слабко віриться у те, що Янукович може піти на міжнародний скандал, якого не оминути у разі реприватизації, в інтересах когось з вітчизняних олігархів. В будь-якому випадку, справа ще триває і нові подробиці буде відомо вже на черговому засіданні 12 жовтня.