Закінчена історія "Страхових традицій"

Всю весну 2009 року в приймальні Держкомісії з регулювання ринків фінансових послуг на вулиці Грінченка спостерігався аншлаг. Там юрмилися люди, які застрахували своє майно в компанії "Страхові традиції". З настанням кризи компанія їх "кинула". Як виявилося згодом, Держфінпослуг теж.

Перші підозрілі рухи з боку компанії стали помітні взимку цього року. Раптом одного за одним клієнтів стали "футболити". Оформлення документів з незрозумілих причин затягувалося, а потрібних фахівців постійно не виявлялося на місцях.

Після цього стало відомо, що "юрист компанії звільнився, і на перегляд всіх справ потрібно не менше місяця". Усім незадоволеним пропонували написати заяви, на які обіцяли відповісти протягом того ж місяця.

А через декілька місяців клієнти отримували стандартні відмови у виплатах. Виявилося, що в договорах "Страхових традицій" були пункти-секретки.

Формально, за договором компанія обіцяла виплачувати навіть при жорстких порушення правил дорожнього руху. Разом з нормальними тарифами, умови страхування виявлялися привабливими, і люди йшли в компанію.

До того ж, у попередні роки компанія платила. У неї була непогана репутація.

Частка ринку агресивно розширювалася. Вся країна була обвішала біг-бордами з фірмовою жовто-сірою символікою.

Говорили, що співвласник бізнесу і одночасно гендиректор "Страхових традицій" Дмитро Гончаров має намір швидко розвинути успішну компанію, і потім її продати. Його партнерами були чи то колишні вихідці з банку "Володимирський", чи то просто друзі.

Але коли настала криза, у "Страхових традиціях" раптом почалися перебої з виплатами. Точніше, грошей не стало зовсім.

Виявилося, що у всіх договорах були прописані секретні пункти. Наприклад, клієнтові обіцяли, що виплата буде навіть при перетині подвійної осьової. Але в іншому розділі значилася можливість відмовити у виплаті "у разі, якщо клієнт допустив необережність".

З моральної точки зору - це шахрайство. Але клієнти про це не знали. Пункти-секретки були заховані глибоко в текстах договорів.

Це типові "міни" для клієнтів. Припустимо, що вони є у всіх страхових. Просто, в залежності від ситуації, ці "секретки" використовують або не використовують. "Страхові традиції" стали використовувати ці пункти в усіх випадках. Вони просто не давали гроші.

Гончаров завів блог, де щиро признавався, що виплати не проводяться. На питання, чому, він відповів: час важкий, і банки заморозили депозити. І додавав: якщо раніше ми платили всім, то тепер такої розкоші клієнтам дозволяти не будемо.

Одне з одкровень Гончарова закінчувалося фразою в дусі: час важкий, і ми будемо використовувати максимум зусиль, щоб не платити.

У той же самий час, почалися дивні пересування. "Страхові традиції" раптом почали пакувати в ящики майно свого офісу на Вікентія Хвойки, і переїжджати в невідомому напрямку. Насамперед, звернули офіс продажу.

З фахівцями компанії зустрітися було неможливо. Їх "не було в офісі". На ресепшені сиділи охоронці з винуватими очима, і пропонували записатися в журнал. "Ми гарантуємо достовірність", - розповідали вони і дівчатка в колл-центрі. Природно, ніхто так і не передзвонив.

Люди потягнулися в Держфінпослуг. Скарги посипались ще в березні-квітні. Тим не менше, колишній керівник комісії Валерій Альошин і керівники страхового нагляду навіть не думали ворушитися. Більш того, вони захищали "Страхові традиції".

На численні заяви клієнтів компанії працівники Держкомісії відповідали, що їм відмовили правильно. І на доказ наводили цитати з листів самих "Страхових традицій". Ті, де говорилося, що вам відмовлено на підставі пункту договору "про необережність".

Простими словами, Держфінпослуг допомогло "Страховим традиціям" двічі. Перший раз - коли затверджували правила страхування, в яких були прописані секретні пункти. По суті, Держкомісія узаконювала шахрайство.

Другий раз - вже у момент розгляду скарг. Дуже хочеться сподіватися, що Гончаров нічого не "заніс" до Держкомісії, щоб вона черкала типові відмови у розгляді скарг по суті.

Поки Держфінпослуг захльостував шквал заяв, "Страхові традиції" продавали поліси і залучали нових клієнтів. Наприклад, страхували Porsche Cayenne за тарифом 0,9%. Для довідки, ринковий тариф становив близько 7-8%. Тобто, компанія нахабно збирала кошти з ринку.

Ще навесні заговорили, що Гончаров виводить активи з компанії. Говорили про це між собою страховики, аналогічні повідомлення з'являлися на форумах в інтернеті. При цьому, сам Гончаров на дзвінки відповідав і розповідав, що на нього зводять наклеп. Одній з журналісток, яка наважилася озвучити ці чутки, він влаштував скандал.

Валерія Альошина в березні "пішли" з посади, на якій він пробув кілька років. На прохання "Економічної правди" дати інтерв'ю він спочатку просив передзвонити пізніше, а потім зовсім перестав брати слухавку.

На питання до страховиків, чим Альошин займався в Держкомісії, відповідь завжди була однаковою: "нічим". Трохи пізніше він сплив на посаді заступника міністра фінансів. Чим займається на цій посаді, теж ніхто сказати не може.

На пост голови Держфінпослуг повернувся Віктор Суслов, відомий абсолютно "шоколадними" відносинами з усім ринком. Було практично нереально очікувати від нього якоїсь жорсткої реакції на вакханалію "Страхових традицій".

Пророцтва збулися. Суслов також відповів тишею на численні запити "Економічної правди" з проханнями розповісти про систему нагляду на страховому ринку і про "Страхові традиції" зокрема.

Кілька місяців Держкомісія ніяк не реагувала. 2 липня справедливість, здавалося б, восторжествувала. Держфінпослуг відкликала у "Страхових традицій" ліцензію на діяльність.

Однак у реальності Держкомісія допомогла компанії. З моменту відкликання ліцензій, "Страхові традиції" перестали бути страховою компанією, і стали просто юридичною особою. На них перестали поширюватися вимоги закону "Про страхування".

Клієнти автоматично перемістилися в хвіст черги боржників. У випадку банкрутства, їм би виплатили гроші в останню чергу.

А в кінці вересня з'явилася новина про те, що "Страхові традиції" вирішили ліквідувати. Виявилося, що ще в липні Гончаров перепродав компанію невідомій особі, щоб та закрила компанію.

За деякими чутками, така угода потрібна була для зняття з Гончарова будь-яких претензій з боку тепер уже колишніх клієнтів. А перед продажем зі "Страхових традицій" були виведені активи. Знову ж таки, прояснити чутки виявилося складним.

Як цього вівторка повідомила директор департаменту тимчасового адміністрування фінансово-кредитних установ Держфінпослуг Галина Третьякова, компанії за місцем реєстрації немає, а Гончаров на контакт не виходить. Тепер Держкомісія готує позов про ліквідацію структури.

Найцікавіше, що ніхто не винен. Клієнтам нікому навіть адресувати свої претензії. Майже рік вони писали в Держфінпослуг про те, що зі "Страховими традиціями" відбувається щось незрозуміле. Однак компанія зникла, і тепер буде ліквідована.

Абсолютно точно, що Валерій Альошин претензій по "Страховим традиціям" не приймає. Хоча б тому, що за його керівництва Держфінпослуг пальцем об палець не вдарив, щоб хоча б розібратися в ситуації. Судячи з призначенням заступником міністра фінансів, тепер він "недоторканний".

Суслов, природно, теж буде заявляти, що він ні до чого. Хоча, звичайно, він очолив Держфінпослуг ще в березні. Тоді "Страхові традиції" хоча б не виїхали з офісу, а Гончаров вільно походжав по Києву.

Найсмішніше - Гончаров теж напевно не причому. Якщо його таки знайдуть, то колишній власник "Страхових традицій" виявиться жертвою обставини. Ось куди можна було б направити праведний гнів міністра внутрішніх справ Луценка.

P.S. Незабаром "Економічна правда"  презентує щопіврічний рейтинг страхових компаній, профільною діяльністю яких є страхування автомобільного транспорту.