Напередодні економічного колапсу. Шок безробіття - частина 2

Нинішні показники безробіття - поки не надто інформативні. Справжній аврал, за прогнозами експертів, почнеться у січні. Тому що попереджати про звільнення розпочали саме 2 місяці тому.

Безоплатні і безнадійні

За статистичною інформацією секретаріату президента, що потрапила до редакції "Економічної правди" на великих, бюджетоутворюючих підприємствах українських регіонів за тиждень звільняється поки що справді небагато працівників.

Однак дійсно масовими стали скорочення робочого тижня, а також - відправлення персоналу у неоплачувані відпустки.

До останнього заходу тільки з 28 листопада по 4 грудня вдалися, скажімо, Придніпровська залізниця (27,4 тисяч осіб), Донецька залізниця (15,9 тисяч), Південна залізниця (5,0), Одеська залізниця (4,9), "Азовзагальмаш" (3,7), "Чернігівське хімволокно" (2,5), "Донецьксталь" (2,1), Херсонський машзавод (1,0), "Світло шахтаря" (1,0), Алчевський меткомбінат (0,7), Дрогобицький завод автокранів (0,7), "Первомайськвугілля" (0,5), "Стальканат" (0,4).

Наведено тільки найбільші "результати", і цей показник, судячи з інформації секретаріату президента, суттєво збільшується з тижня на тиждень.

Щоправда, на залізниці відпустки складають переважно один-два тижні, протягом яких, подекуди, все ж доводиться виходити на роботу, щоб не припинився рух поїздів. Але на більшості інших підприємств люди залишені без роботи безстроково.

А така ситуація, за словами директора соціальних програм Центру Разумкова Людмили Шангіної, протиправна: вона суперечить ст. 84 Кодексу законів про працю. І для працівника - чи не найгірша. Адже, формально будучи працевлаштованим, він не має права на допомогу з безробіття.

"Підприємство може тільки попросити працівника побути у відпустці за власний рахунок 2 тижні. Примусово відправити на місяць-два, тим більше не виплативши заробітної плати - він не має права. Вор должен сидеть в тюрьме", - коментує експерт.

Тим не менше, частково "узаконити" ситуацію можна, якщо профспілки, добровільно чи не зовсім, дадуть на такі заходи згоду.

"Ніхто не відправляє людей у відпустку особисто, якщо йдеться про серйозні підприємства. Це все узгоджується з профспілками. З цієї ситуації є два виходи: чи у відпустку відправити людей, і потім дати можливість працювати, чи якимось чином нарощувати борги, і потім підприємство взагалі загине", - переконує член Ради Федерації роботодавців України Віталій Майко.

Однак експерти підозрюють, що для підприємств неоплачувана відпустка - це лише спосіб заплатити менше. Адже, за цивілізованою схемою, підприємець повинен спочатку виплачувати працівникові 2/3 зарплати, потім - 50%, і тільки через 2 місяці звільнити його.

"Буває така економічна ситуація - а профспілковий комітет повинен володіти економікою підприємства - що у роботодавця дійсно немає можливостей. Тоді вони вносять зміни в колективну угоду, що погоджуються на відпустку", - припускає голова комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та праці, голова Федерації профспілок Василь Хара (член фракції Партії регіонів).

Однак тут же заперечує, мовляв, роботодавці не повинні були допустити такої ситуації на власному підприємстві.

"Краще за 2 місяці все передбачити, попередити робітника і звільнити його по скороченню. Тоді він зможе піти на біржу. А затягувати - це неправильно. Це виняткові випадки, коли не можна було нічого передбачити, коли виправдані такі дії", - каже депутат.

Отож, робітникові у більшості випадків вигіднішим є варіант звільнення. Тим більше, йому не варто навіть боятися, що він втратить місце. Справді, по закінченні кризи підприємствам у моногалузевих промислових містах доведеться брати на роботу все тих самих працівників. Через старіння населення на початку 2008 року виробництво навіть відчувало нестачу персоналу.

"Загубити робітника сьогодні - проблем немає. Але немає кого взяти на його місце. Тому ці рішення приймаються нелегко. Бо й робота зараз є на багатьох підприємствах, є замовлення. Тільки ніхто не може заплатити. Треба працювати по закону, але якщо підеш по закону, то лишишся без працівників", - жаліється Віталій Майко.

"Майже всі підприємства якось домовляються про допомогу відправленим у відпустку. Дають або допомогу, або дають 20-30% - усе залежить від того, яка можливість у підприємства", - заспокоює він.

Фактично, всі експерти визнали, що угоди з профспілками тримаються на чесному слові - тому, що ніхто не заперечує проти них, свідомо чи під тиском. Але якби до цього питання підійшли прискіпливо - безоплатні відпустки припинилися б, незважаючи ні на чиї підписи.

"Якщо робітники погоджуються на такого роду умови - вони це роблять на власний ризик, нажаль", - підсумовує Людмила Шангіна.

Єдине, що, схоже, може порятувати робітників у безоплатних відпустках - це громадські роботи. Адже, згідно з законодавством, вони є загальнодоступними видами тимчасової трудової діяльності, до яких залучаються переважно, але не винятково ті, хто зареєстрований у центрі зайнятості.

"Чисельність громадян, які брали участь в оплачуваних громадських роботах, у січні-листопаді 2008 року, становила 415,7 тисяч осіб, або майже кожен п'ятий від загальної чисельності громадян, які перебували на обліку в службі зайнятості", - звітує ДСЗ.

"Грубо кажучи, шахтар, який звик працювати з камінням і землею, краще буде працювати на вулиці, аніж під землею, де щосекунди є величезні ризики", - додає директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин.

Гроші замість роботи

А поки держава іде екстенсивним шляхом - вишукує гроші на допомоги безробітним. Виходячи з прогнозу Державної служби зайнятості (ДСЗ), яка зарахувала до своїх клієнтів наступного року 8% працездатного населення. Проти 15%, які прогнозують речники з Партії регіонів.

Певно, виступаючи як політики, "регіонали" мусять дотримуватися партійної лінії, а вносячи законопроекти - згодні і на офіційну цифру. Відтак, вона, очевидно, реальніша.

"Відмазка" проста: собівартість створення нового робочого місця - шляхом будівництва нових цехів або заводів - складає 40 тисяч гривень, пояснює Василь Хара.

І він, і держслужба покладаються на законопроект 3489, розроблений комітетом з питань соціальної політики та праці. Інших проектів з цього приводу ніхто поки не пропонував.

"У нас стоїть задача збільшити на 1,2-1,6 мільярда суму по фонду страхування від безробіття", - розповідає голова комітету, уточнюючи, що ця сума розрахована, виходячи з прогнозів ДСЗ.

По суті, гроші виймають із інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, таких, як страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також від тимчасової втрати працездатності, і наповнюють ними фонд страхування від безробіття.

Дещо збільшуються також і відрахування працівників та роботодавців до цього фонду.

Натомість, ДСЗ планує дещо зекономити, і робить це в стилі супермаркетів електроніки, які, ніби-то знижуючи ціни на окремі товари, насправді намагаються всучити їх покупцеві втридорого.

Так, доведеться сидіти три місяці без грошей не тільки тим працівникам, що звільнені "за власним бажанням", але й тим, у кого в трудовій сформульовано "за згодою сторін". А таких, як бачимо, в країні поки що більшість.

І якщо великі промислові підприємства у січні справді розпочнуть процедуру скорочення, яка не затягує отримання допомоги, то багато працівників будівельних або транспортних компаній можуть "влетіти".

Крім того, комітет пропонує "розширити критерії підходящої роботи". Іншими словами, якщо протягом 6 місяців перебування "на біржі" безробітному не знайшлося роботи по спеціальності, то його можуть запроторити, перевчивши, на будь-яку іншу роботу "з урахуванням потреб ринку праці".

Частину державних грошей направлять так званим "частково безробітним" - тобто, працівникам зі скороченим робочим тижнем або просто зменшеною зарплатнею. По-суті, це є прихованим фінансуванням промисловості. Так само, як і інше нововведення - "профілактика настання страхових випадків", іншими словами - фінансування фонду оплати праці підприємства з фонду соцстрахування.

"Це робиться для того, аби зберегти контингент працівників, перш за все - сталеварів, доменників, прокатників - висококваліфікованих спеціальностей, на які навчаються по 7 років. Таким чином, частину грошей їм платитиме підприємство, а частину - держава", - сподівається депутат.

У такому випадку, за його словами, можна буде використовувати персонал для тепер уже вимушеної модернізації обладнання протягом зупинки підприємства. "Щоб, коли настане час роботи - все було вже змазано і полагоджено".

Якою буде доля цього законопроекту - невідомо, але альтернативи йому поки що немає. І комітет планує педалювати його розгляд.

Тим часом, спеціалісти центрів зайнятості почали виїздити на підприємства і балакати з робітниками, яких іще не звільнили, повідомили "Економічній правді" в ДСЗ. Персонал переконують їх, що робота завжди для них знайдеться, треба тільки звертатися "на біржу".

"Зокрема працівникам надається інформація про можливість використання професійного навчання для розширення професійних навичок, також аргументується доцільність мобільної зміни робочого місця шляхом навчання", - звітує держслужба.

І хвалиться, мовляв, у листопаді, в умовах скорочення попиту на робочу силу, за сприяння служби зайнятості було працевлаштовано близько 70 тисяч осіб, 16 тисяч осіб направлено на професійне навчання.