Наказано знищити

Де межі свавіллю правоохоронних та слідчих органів? Іноді здається, на це питання майже неможливо відповісти, адже трапляються випадки, коли правоохоронці замість того, щоб захищати закон, розібратися по суті справи і пред’явити звинувачення підозрюваному, - роблять все, аби розорити останнього.

Дещо подібне трапилося із Сергієм Тарасовим, власником кіровоградської компанії "Агронафтосервіс-СТ", який за півроку слідства за порушеною проти нього Генпрокуратурою кримінальною справою замість якихось завершених висновків слідства та належного за законом судового розгляду справи отримав лише повний крах свого бізнесу.

Як все починалося

Ця історія почалася майже чотири роки тому, в червні 2004 року у Кіровограді, коли ПП "Агронавтосервіс-СТ", власником якого є підприємець Сергій Тарасов, уклало договір із ТОВ "Суффле Україна", згідно з яким перший ("Агронавтосервіс-СТ" – як покупець) купує у другого ("Суффле Україна" – як продавця) 4,5 тис. т пшениці за ціною 5,832 млн грн.

Проте відповідно до умов цієї угоди, покупець мав розрахуватися за пшеницю не грошима, а простими векселями. За словами Сергія Тарасова, таку форму розрахунку обрали на прохання тодішнього директора "Суффле Україна", адже взагалі сам контракт був укладений на прохання керівництва продавця і за усною домовленістю не передбачав ніякої фактичної передачі товару (тобто пшениці) або сплати за векселями, бо метою операції було вирішення певних бізнесово-адміністративних проблем "Суффле Україна".

Підприємства співпрацювали вже досить давно, і тому Тарасов погодився зробити керівництву свого партнера таку послугу. Але через кілька місяців після підписання згаданої угоди крісло директора "Суффле Україна" посіла інша людина, і нове керівництво зажадало, аби "Агронафтосервіс-СТ" оплатило векселі.

Після цього почалася судова тяганина. Підприємству Тарасова вдалося виграти тільки перший раунд судових перегонів, коли у січні 2005 року Київський господарський суд задовольнив його позов і визнав такими, що не підлягають оплаті, векселі, якими "Агронафтосервіс-СТ" розрахувався за пшеницю із "Суффле Україна" (суд так і не побачив доказів того, що фірма, котра виступала відповідачем, справді отримала 4,5 тис. т пшениці, про які йшлося в червневому контракті 2004 року). Адже "Суффле Україна" й досі так і не надало жодній із судових інстанцій складської квитанції, що має підтвердити цей факт.

Проте апеляційний і касаційний суди вирішили зовсім інакше, їхнє рішення - на користь відповідача "Суфле Україна". Вирішальним аргументом стало те, що за українським законодавством із моменту видачі векселів зобов’язання за контрактом, згідно з яким їх видали, зникають, і з’являються зобов’язання вже безпосередньо з оплати векселів. Тобто не важливо, чи отримав покупець від продавця товар, за який було заплачено векселями, чи ні.

Здавалося би, на цьому історія могла б і закінчитися, проте вона отримала вже значно цікавіше продовження завдяки податковій адміністрації Кіровоградської області, Генеральній прокуратурі і, так би мовити, непрямим діям "Суффле Україна".

Податкова несподіванка

Через рік після нещасливого для "Агронафтосервісу" "пшеничного" контракту, у липні 2005 року, на підприємство прийшла податкова перевірка.

Після неї виявилося, що у справі із фіктивною купівлею зерна у "Суффле Україна" є зовсім невідомі для "Агронафтосервісу", проте напрочуд важливі обставини, які виставили компанію як таку, що навмисне ухиляється від сплати податків у значних розмірах.

Під час перевірки виявилося, що "Суффле Україна", крім того, що відстоювало свою правоту в суді, вжило додаткових заходів для отримання від "Агронафтосервісу" сплати за векселями. Слід зазначити, ці заходи є цілком законними з точки зору українського права, тільки от в "Суффле Україна" чомусь забули попередити своїх боржників про це, що створило останнім купу проблем, через які весь бізнес Сергія Тарасова опинився на межі знищення.

Отже, намагаючись отримати гроші за векселями не доходячи до судового розгляду, "Суффле Україна" вчиняло передбачені для цього законом дії. А право у таких випадках зобов’язує кредитора забезпечити, щоб боржник отримав від нотаріуса спеціальне повідомлення про те, що вже час оплачувати векселі. Якщо боржник після цього не перерахує гроші, нотаріус складає акт про протест щодо несплати векселів. Після цього кредитор має право звернутися до суду. Саме такі документи, як свідчить акт податкової перевірки, і отримав "Агронафтосервіс" від приватного нотаріуса Кіровоградського міського округу С. С. Панчишиної 16 серпня 2004 р.

Проте оскільки "Агронафтосервіс" почав оскаржувати свої зобов’язання щодо сплати за векселями в суді, "Суффле Україна" вжило додаткових заходів. 1 вересня 2004 р. на вимогу компанії нотаріус Київського міського округу Ю. В. Каплун вчинив так званий виконавчий напис щодо сплати векселів, виданих "Агронафтосервісом". Аби було зрозуміло, пояснимо: відповідно до закону "Про оподаткування прибутку підприємств", у разі, коли нотаріус вчиняє виконавчий напис стосовно сплати за виданими векселями, покупець (у нашому випадку боржник) має внести суму своєї заборгованості до валових доходів підприємства вже через 30 днів після вчинення такого напису.

Все було зроблено цілком законно, проте в "Суффле Україна" чомусь забули попередити своїх боржників про виконавчий напис, відповідно, в "Агронафтосервісі" нічого про цей документ не знали і до валових доходів цю заборгованість ніхто не вносив. Про існування виконавчого припису на підприємстві довідалися тільки під час липневої податкової перевірки 2005 року.

У результаті в "Агронафтосервісі" через "заниження" валового доходу раптом дізналися, що недоплатили державі податку на додану вартість близько 899,250 тис. грн. Після цього почалася низка судових розглядів із податковою.

В результаті підприємство не змогло сплатити ні за векселями, ні за податковою заборгованістю.

"З кінця 2004 року у "Агронафтосервісі" тривають нескінчені перевірки СБУ та інших правоохоронних органів, - розповідає Сергій Тарасов. – А у 2005 році, після того, як ми програли справу з апеляції, що її подало "Суффле Україна" у Вищий господарський суд, за судовим рішенням арештували всі рахунки компанії, а отже, її діяльність була паралізована. Після цього почались затримки із зарплатнею, постійні перевірки тощо, тому з компанії пішло майже 70% працівників, адже в таких умовах працювати просто неможливо".

Прокурорські пристрасті

Так би все і йшло, але раптом через два роки після податкової перевірки податкова міліція вирішила порушити кримінальну справу проти Сергія Трасова та головного бухгалтера "Агронафтосервісу" Любові Мілютіної за фактом умисного ухилення від сплати податків. Слід зазначити, що 7 лютого 2007 року податкова міліція кіровоградської обласної ДПА порушила кримінальну справу за фактом навмисного ухилення від сплати ПДВ у особливо великих розмірах. Проте наступного дня обласна прокуратура винесла постанову про скасування кримінальної справи через те, що вона порушена передчасно і слідство не з’ясувало всіх обставин справи, а саме: чи справді "Агронафтосервіс" повідомили належним чином про існування виконавчого напису нотаріусу від 1 вересня 2004 р. тощо.

Проте через місяць, 6 березня, справою "Агронафтосервісу" вже зацікавилася Генеральна прокуратура, котра і порушила другу кримінальну справу, слідство за якою триває досі, хоча за законом на розслідування таких справ дається близько двох місяців.

Здавалось би, визначити, чи отримало підприємство вчасно якийсь документ і чи знало воно, що мало на його підставі сплатити податок, не так вже й складно. Адже ніяких заплутаних схем із нескінченним ланцюгом офшорних компаній тут і близько немає. Проте, здається, вітчизняні правоохоронці іншої думки.

За два місяці нічого з переліченого вище їм з’ясувати не вдалося, і термін розгляду справи подовжили. Але замість того, аби розібратися в її суті, слідчі доклали чимало зусиль, щоб загнати в кут Сергія Тарасова.

Замість рішення слідства, яке би звинувачувало чи, навпаки, виправдовувало підприємця, він отримав статус перманентного підозрюваного, що значно обмежує право пересування людини і вибір місця її перебування.

Так, уперше статус підозрюваного Сергій Тарасов отримав 24 вересня. За законом, у такому разі в десятиденний термін прокуратура має винести своє звинувачення цій людині, якщо ж це неможливо, статус обвинуваченого скасовується.

Але Генпрокуратура так досі і не звинуватила Тарасова ні в чому. Замість цього, слідчі постійно здійснювали маніпуляції, за допомогою яких тримали підприємця на короткому ланцюжку.

"Починаючи із 3 жовтня слідчі кілька разів знімали з Тарасова статус підозрюваного та одразу ж поновлювали його, - говорить Олександр Квашук, адвокат Тарасова. – Нам відомо, що востаннє цей статус йому надали 23 жовтня, і відтоді не було ні звинувачення, ні будь-яких відомостей про те, що Тарасов перестав бути підозрюваним"

Далі стало ще цікавіше. Після того, як Тарасов став свідком у своїй справі, 16 жовтня 2007 року старший слідчий ОВС Слідчого управління податкової міліції ДПА Володимир Небелюк наклав арешт на всю відособлену господарську техніку, а також нерухоме майно сільгосппідприємств, співвласником яких є Тарасов: ПП "Агрофірма "Митрофанівска", ПП "Агрофірма "Панчеве", ПП "Агрофірма "Перспектива", ТОВ "Агрофірма "Хлібодар", ПП "Агрофірма "Престиж", МПП "Надія", ТОВ "Кіровоградське АТП-1101", ЗАТ "Новомиргородський цукор" тощо. Попри те, що жодна із цих фірм не має ніякого відношення до кримінальної справи, з усіх підприємств конфісковано майже всю бухгалтерську документацію.

Найцікавішим і найкумеднішим в усьому цьому є мотив, за яким було арештовано майно, – "для забезпечення можливого цивільного позову".

"Формулювання "забезпечення можливого цивільного позову" відсутнє в кримінально-процесуальному законодавстві, такого терміну там просто не існує", - говорить Олександр Квашук, адвокат Сергія Тарасова.

Тож за сім місяців слідства ні Генеральна прокуратура, ні податкова міліція так і не змогли з’ясувати - винен чи ні Сергій Тарасов у навмисній несплаті податків, проте паралізували діяльність більше десятка кіровоградських підприємств і залишили без роботи кілька тисяч працівників цих фірм. Не кажучи вже про самого підприємця, який більше півроку не може дізнатися, чого ж від нього хочуть правоохоронці та держава.

Аби з’ясувати, яка логіка прихована за діями слідcтва, ми звернулися безпосередньо до слідчого Небелюка. Але, на жаль, розмови так і не вийшло. Додзвонитися до Володимира Івановича нам вдалося лише один раз, але, за його словами, на той момент не було часу для розмови, і він попросив зателефонувати за кілька днів.

Проте так нічого і не вийшло: кілька разів слухавку на робочому місті Небелюка брав хтось інший і повідомляв, що він то поїхав на тиждень у відрядження, то десь вийшов, то у керівництва тощо.

Справа підприємця Тарасова серед справ, які ведуть Генрокуратура і податкова міліція, – дуже красномовний приклад, що не губиться навіть у гущі сумнівних економічних схем, юридичних порушень та відвертих зловживань, якими, на жаль, зараз багата державна система.

Можна тільки уявити, скільки сьогодні в глибині цих державних органів таких піщин, за кожною з яких стоїть доля не тільки власника якоїсь дрібної фірмочки, але й сотень і тисяч людей, що на них працюють.

За різними даними, більше 80% українських підприємців стикаються із корупцією, зокрема в податкових та правоохоронних органах. А податкова міліція вже стала таким собі кошмаром для всіх платників податків. Замість того, щоб справді викорінювати злочинність в економіці, цей орган часто-густо займається винятково "створенням" кримінальних справ на замовлення.

Частину з них закривають завдяки надто серйозним зв’язкам фігурантів обвинувачень, а частина довгий час зостається у "підвішеному" стані через те, що збвинувачений стає надто безпомічним перед правоохоронцями, які старанно, проте навряд чи заради законності та користі для держави, намагаються "пресувати" і без того вже беззахисного підприємця.

Останній не може розраховувати навіть на вчасне потрапляння його справи до суду, не те що на неупереджений розгляд справи там. Адже рівень корупції в судовій владі один із найвищих в Україні, й це позбавляє всіх її громадян захисту закону.