Українська економіка накопичує нестабільність

Структурні перекоси в українській економіці створюють для неї значні потенційні ризики в 2008-му і наступних роках. Про це йдеться в доповіді, підготованій експертами Національного інституту стратегічних досліджень, текстом якого володіє "ЕП". Як відзначають у НІСД, у 2007 р. національна економіка продовжувала стрімко зростати, незважаючи на загострення політичного протистояння. Про це свідчать темпи приросту ВВП на 7,3% за підсумками 9 місяців. Господарські суб'єкти функціонували без втручання з боку держави, тобто рівень розвитку ринкових відносин у країні досить високий.

Як найбільш загрозливий фактор розглядають випереджальне зростання доходів населення у порівнянні з макроекономічними показниками. За 8 місяців номінальні доходи населення підвищилися на 27,8% у порівнянні з тим же періодом 2006 р. Разом із тим, соціальний ефект виявився нижчим через активізацію інфляційних процесів, у результаті яких темпи росту видатків населення в січні-серпні становили 31,9%, перевищивши ріст його доходів. Тому реальне підвищення доходів становить 11,5%, тоді як за 8 місяців 2006 р. - 18,9%.

Динамічний приріст депозитів населення в комерційних банках (на 32,1% за підсумками 9 місяців) пояснюється додатковими тіньовими виплатами, які масово здійснювали у період політичного протистояння і потім передвиборчої кампанії. Настільки масштабний приток грошей на депозити, у свою чергу, стимулював кредитну активність банків. Це сприяло стрибкоподібному збільшенню попиту в сегменті товарів тривалого користування. Так, роздрібний товарообіг за 9 місяців збільшився на 28,2%, а випуск легкових автомобілів - на 41,3%.

Цікаво, що процес цей відбувався на тлі стійкого сповільнення росту реальної зарплати. Якщо в 2004 р. у січні-вересні він становив 23,8%, у 2005 р. - 20,3%, у 2006 р. - 18,3%, то в 2007 р. - лише 12,2%. При цьому зберігалася диференціація оплати залежно від сфери економічної діяльності, а не від ефективності праці. Найвищий рівень зарплати зафіксований у фінансовій сфері й авіації - понад 2500 грн. Тоді як у сільському господарстві - 620 грн. Звідси й загострення проблеми заміщення вільних робочих місць - у червні 2007 р. кількість вакансій збільшилася з 170,5 до 214,8 тис. Причому вільні робочі місця характеризуються тяжкими умовами праці і низькою зарплатою.

Спочатку проект держбюджету-2007 передбачав нижчі, ніж у 2004-2006 рр., темпи росту соціальних стандартів. Очікувалося, що вони приблизно відповідатимуть рівню інфляції. Однак прийняті в березні зміни в держбюджет прискорили динаміку росту соціальних видатків. При цьому, незважаючи на певні спроби перейти до адресної соціальної допомоги уряду Віктора Януковича, так і не вдалося вийти за рамки традиційної екстенсивної моделі механічного збільшення обсягу соціальних видатків. Її ефективність як і раніше залишається досить низкою - при високому ступені фіскального перерозподілу ВВП. Цим пояснюється парадокс, коли соціальна політика уряду з інструмента зі зниження соціальної напруги перетворилася в один із факторів погіршення настроїв у суспільстві.

Другим значним ризиком у НІСД вважають неефективну структуру інвестицій, що консервує наявні в українській економіці проблеми. Як відомо, реальний приріст інвестицій в основний капітал у першому півріччі становив 32,2% у порівнянні з аналогічним періодом 2006 р. і досяг 60,026 млрд грн. До відома - у січні-червні 2006 р., у порівнянні з тим же періодом 2005 р., приріст був усього 12,2%. Разом із тим, найвищі темпи приросту зберігалися у фінансовій сфері - 75,6%, тоді як у виробництві й розподілі електроенергії й газу капіталовкладення зменшилися на 3,5%, у будівництві - на 3,8%, у хімічній промисловості - на 3,2%, у транспорті й зв'язку - на 2,2%. У сфері промвиробництва питома вага інвестицій залишилася на рівні торішньої - 39,2%.

У промисловості абсолютним лідером із темпів приросту інвестицій була металургія - 92% за підсумками січня-червня 2006 р. Однак капіталовкладення в галузь свідчать про прагнення власників українських підприємств максимально використати наявний ціновий тренд, що характеризується підвищеним попитом на продукцію первинних переділів. Про завтрашній день галузі вони воліють не думати.

Так, інвестиції у виробництво сталі, чавуну, феросплавів і лиття заготівель у першому півріччі виросли на 77,6% у порівнянні з тим же періодом 2006 р. Одночасно капвкладення у виготовлення металевих профілів, конструкцій, резервуарів, у штампувальне, пресове й ковальське виробництво скоротилися на 33,0%, а питома частка цих галузей у загальному обсязі інвестицій у металургію скоротилася з 11,5% до 4,4%.

Високі темпи економічного росту не сформували стимулу для модернізації виробничих потужностей в Україні й не активізували інноваційних процесів. У першому півріччі 2007 р. у порівнянні з тим же періодом минулого року кількість підприємств, що ведуть інноваційну діяльність, скоротилася на 9,3% - до 840-ка. Відповідно, частка підприємств, які впроваджують інновації, зменшилася на 10,2% - до 759-ти. При цьому інноваційні витрати українських підприємств у січні-червні зросли в 1,8 разу - до 4,145 млрд грн. Дані тенденції обмежують можливості України з підвищення конкурентоспроможності своєї продукції на зовнішніх ринках. У свою чергу це робить проблематичним перехід до стійкого економічного росту, закріплюючи за країною статус постачальника продукції первинного переділу з низьким утримуванням доданої вартості.

Прискорення інфляції за останні кілька місяців експерти пояснюють зниженням можливостей української економіки задовольняти внутрішній попит. Що, у свою чергу, пов'язане з перекошеною структурою економічного розвитку, за якої значна частина приросту ВВП забезпечується за рахунок компонентів, створених не в матеріальній сфері. Крім того, значна частина виробленої в Україні промислової продукції має експортну орієнтацію й не призначена для задоволення внутрішнього попиту. До того ж на ситуацію вплинув постійний ріст видатків виробників, що веде в остаточному підсумку до збільшення споживчої інфляції. Так, за 9 місяців оптові ціни виробників у м'ясній промисловості зросли на 19,9%, у молочній - на 24,7%, у виробництві й розподілі газу й електроенергії - на 17,8%.

Третім значним ризиком для України є незавершеність структурних реформ у ряді секторів економіки - АПК, ЖКГ й енергетиці. Це призводить до виникнення періодичного дисбалансу в окремих сегментах товарних ринків. Його системний характер указує на слабку ефективність урядових антиінфляційних заходів - адміністративного регулювання цін на окремі групи товарів, моніторингу і контролю за дефіцитом держбюджету. Все це знижує можливості Нацбанку з монетарного регулювання інфляції.