Газовий грип вітчизняного політикуму

Газова криза підтвердила – вибори продовжуються. А це означає, що будь-яка проблема держави здатна підвищити температуру політичних пристрастей аж до гостро-респіраторного захворювання політикуму. Власне, це і відбулося із газовими проблемами. Їх одні політики намагалися відчайдушно перетворити на джерело чергових сенсаційних звинувачень, інші – на демонстрацію власного бажання і вміння домовлятися із Москвою.

Нагадаємо, що "Газпром" на другий день після українських виборів заявив про заборгованість з боку України за газ у розмірі 1,3 мільярди доларів та про намір обмежити постачання газу у разі негайного непогашення боргу. Вітчизняні газовики виглядали розгубленими і не поспішали коментувати ситуацію.

Кульмінацією ситуації стала заява новопризначеного російського прем’єра про наявність боргу аж в 2 млрд. доларів. Зважаючи на те, що Віктор Зубков не дуже давно на своїй посаді, і ще не встиг ввійти в курс справ, озвучену цифру слід вважати обмовкою.

По-перше, потім заяву було фактично дезавуйовано на вищому рівні – Президент Путін підтвердив наявність боргу в 1,3 млрд. дол. По-друге, РосУкрЕнерго напередодні зробила платіж в 100 млн. дол., таким чином, сума зменшилась до 1,2 млрд. І тут одне із двох – або російський прем’єр недобачив кому, або додав суму в 929 млрд., яку має заплатити "Укргаз-Енерго" своєму постачальнику – РосУкрЕнерго, тобто фактично продублював суму, яку РосУкрЕнерго, в свою чергу, має сплатити Газпрому.

Втім, зовнішньополітичний скандал не переріс в позиційну боротьбу із російською газовою монополією та державними урядовцями і раптово швидко вщух. Спочатку відбувся візит Юрія Бойко в Москву, який закінчився домовленістю про схему погашення боргу.

У вівторок, 9 жовтня ці домовленості були реалізовані у договорі між ВАТ "Газпром", РосУкрЕнерго та "Укргаз-Енерго" на фоні візиту до Москви прем’єр-міністра Віктора Януковича. Як пояснив міністр палива та енергетики деталі договору, РосУкрЕнерго має передати 8 млрд. кубів газу "Газпрому" у рахунок погашення заборгованості. В свою чергу перед "Росукренерего" ЗАТ "Укргаз-Енерго" та далі по ланцюжку НАК "Нафтогаз" мають розраховуватися "живими" грошами – за рахунок оборотних коштів та позик.

На щастя, угоду було укладено на рівні господарюючих суб’єктів. Європейський підхід до побудови системи поставок газу біло збережено, хоча, на жаль, і не без гіперактивної участі чиновників.

Росія – ініціатор скандалу – нібито лишилася задоволена, про відсутність претензій заявив Президент Путін та міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров. Від звістки про врегулювання газового конфлікту між головним власником газу та його головним транзитером не приховувала радощів і Європа. На думку Андріса Піблгаса, єврокомісара з енергетичних питань, швидке та прозоре вирішення конфлікту "закріпили репутацію Росії та України у якості надійних постачальників та транзитерів на ринок ЄС".

Але в розігрітому українському політикуму і не думають вщухати пристрасті. З боку помаранчевих сил, які нині розраховують створити урядову коаліцію, росте кількість звинувачувальних та апокаліптичних заяв. Так, за словами Олександра Турчинова, газовий конфлікт – це спланована "диверсія" проти уряду НУНС-БЮТ. Турчинов звинуватив уряд Януковича у розкраданні коштів та попередив, що країна залишиться без газу напередодні опалювального сезону у зв’язку із домовленістю частину газу із ПГС передати "Газпрому".

Член НУНСу Тарас Стецьків був чи не гостріший у оцінках та висновках щодо газової війни, яка, щоправда, так і не почалася. На його думку, ситуація в газовій сфері загрожує національній безпеці, а домовленість в Москві – "багатоходова" комбінація, яка має поставити на коліна українську економіку відбором газу із ПСГ, створивши "непереборні труднощі" для майбутнього демократичного уряду у паливній сфері.

Те, що ситуація із газом буде і надалі політизованою, сумнівів нема. Щоб там хто не казав – криза із самого початку була політичною. Спершу головною версією було намагання Москви вплинути на формування коаліції, включивши до неї Партію Регіонів. Наразі раптовий газовий демарш і бажання отримати гроші за газ негайно Москви пов’язують із побоюванням Кремля, що із новою коаліцією буде порушено порядок розрахунків посередників – РосУкрЕнерго та ЗАТ "Укргаз-Енерго", в результаті чого їх заборгованість може перетворитись у довгострокову. З самого початку, коли Газпром почв сипати заявами, в коментарях для "ЕП" міністр палива та енергетики Бойко показував себе прихильником такої версії.

Побоювання Газпрому, імовірніше за все, були підігріті поствиборними заявами Юлії Тимошенко, потенційної прем’єрки, про намір позбутися комерційних посередників та перейти на прямі поставки "голубого палива" із Росії.

Що буде далі з газом, що за домовленостями від 9 жовтня, має бути переданий росіянам?

Газ із ПСГ нікуди не зник... За даними Мінпаливенерго, в ПСГ наразі знаходиться майже 32 млрд. кубів газу. Із них – "Нафтогазу" та іншим українським видобувальникам належить 6,5 млрд., РУЕ – 9,5 млрд., "Укргаз-Енерго" - 14,5 млрд. За словами міністра Юрія Бойка із 8 відданих росіянам в рахунок погашення боргу лише 4 млрд. "Газпромекспорт" має намір експортувати в Західну Європу. Інші 4 млрд. передбачені для споживання в Україні.

За якою ціною "Газпром" передаватиме газ українським споживачам?

Це питання "ЕП" намагалася з’ясувати в Мінпаливенерго. За словами Костянтина Бородіна, речника Юрія Бойко, газ дійсно викупався "Газпромекспортом" за ціною в 156 доларів. При цьому, за його інформацією, цей газ за такою ж ціною був викуплений РУЕ у самого "Газпрому" ще в 2005 році.

Також Бородін запевнив, що згідно домовленості 4 млрд. кубів газу буде реалізовано українським споживачам за ціною в 130 доларів. Різницю "Газпром" має намір покрити експортом 4 млрд. кубів у Європу. За вирахуванням цього об’єму Україна має в ПСГ 28 млрд. кубів газу, в минулому році станом на 15 жовтня (початок відбору) вона мала ще менше – 27,2 млрд. Отже, газу більше ніж достатньо.

Що ж до винуватців, то їх уряд Януковича знайшов в теплокомуненерго, які, за словами кабмінівських чиновників, розраховуються невчасно. На вчорашньому засіданні Кабміну було оголошено, що сума заборгованості теплокомуненерго складає 400 млн. дол., вину за ще 300 млн. дол. боргу НАК "Нафтогазу" чиновники поклали на різницю цін, за якими НАК купує імпортний газ та продає ТКЄ і яка має бути компенсована із бюджету.

Таким чином, газ виявився на місці, гроші начебто також, і не в сумі 2-х мільярдів, як помилково вказав новопризначений російський прем’єр. Здається, бурю в стакані води, або точніше – в окремо взятій трубі – локалізовано, принаймні в економічному її вимірі.