Хто стоїть за викидом компромату проти "Київстару"?

Поки українці опираються ребрендингу UMC та прогнозують шалений відтік свідомих клієнтів, на ринку стільникового зв’язку назрів черговий конфлікт. Цього разу з головним конкурентом UMC (чи МТС – кому як до вподоби) – компанією "Київстар".

Днями норвезька компанія Telenor повідомила, що арбітраж у Нью-Йорку задовольнив її позов проти компанії Storm LLC, що є дочірньою структурою Альфа-груп, – обидві компанії є співвласниками оператора мобільного зв'язку Київстар. В прес-релізі Telenor йдеться, що арбітражний суд визнав, що Storm порушила угоду акціонерів, оскільки, зокрема, не брала участі в засіданнях ради директорів і зборах акціонерів, а також придбала або контролювала прямо або через афілійованих осіб більше 5% компаній, які конкурують із Київстаром на українському ринку.

Арбітраж зобов'язав Storm висунути своїх представників до ради директорів і забезпечити їхнє обрання й участь у засіданнях, брати участь у зборах акціонерів, а також протягом 120 днів визначитися: чи продати свої акції в Київстарі неафілійованим особам, чи продати акції в компаніях, які конкурують із Київстаром на українському ринку. Нагадаємо, йдеться про російський бренд "Beeline", котрий росіяни ввели на український ринок в якості одного з важелів впливу на Теленор.

На думку експертів, це зарано вважати останньою крапкою над "і", оскільки рішення нью-йоркського арбітражного суду в Україні не є чинним. Нагадаємо, 25 квітня 2006 року рішенням Господарського суду Києва анульовано статут Київстару, зокрема в тій частині, де йдеться про Нью-Йоркський арбітражний суд в разі виникнення суперечок. Аналогічне рішення ухвалив і Апеляційний суд м. Києва.

Таким чином, найближчим часом можна очікувати або повного ігнорування російською стороною вердикту американського суду, або нових судових процесів.

Однак цікаво, що напередодні судового процесу в пресі знов була піднята тема майнових прав на "Київстар". Одні експерти не виключають, що за появою нових документів може стояти Альфа-груп (знов-таки з метою тиску на Теленор), інші ж підозрюють в цьому спробу усунення конкурента з боку операторів ринку. Право на життя має і версія щодо апетитів якоїсь з потужних бізнес-груп, що має наразі важелі впливу на телекомунікаційний сектор влади, але не має активів в цій сфері.

Так, за інформацією деяких ЗМІ, що подекуди використовуються для розповсюдження компромату, оператор ЗАТ "Київстар Джі.Ес.Ем." використовує ліцензії на частоти і здійснення діяльності, котрі були видані зовсім іншій юридичній особі – ВАТ "Київстар" ще в 1995 році. Ці ліцензії в 1997 р. були незаконно передані ЗАТ "Київстар Джі.Ес.Ем." нібито в процесі реорганізації ліцензіата з ВАТ "Київстар" у ЗАТ "Київстар Джі.Ес.Ем.".

Ці дві компанії як мінімум до 1998 року продовжували існувати як окремі юридичні особи. Між ними не було і немає відносин правонаступництва. Тому ні про яку перереєстрацію ліцензій не може бути і мови. Тільки про підробку і посадовий злочин.

Істотна частина майнових прав на ВАТ "Київстар" належить досі невідомим правонаступникам – компанії "Імпекс Група Лімітед". Її чільник Чумак Олександр Петрович розстався з життям при сумнівних обставинах у 1996 році відразу після того, як вирішив вийти з бізнесу, де вже з'явилася відома компанія "Сторм". Компанію "Імпекс", чиї акції він хотів продати, незаконно виключили зі складу акціонерів ВАТ "Київстар".

Тим самим оскаржене саме право ЗАТ "Київстар Джі.Ес.Ем."на комерційну діяльність як оператора мобільного зв'язку.

Закономірне питання – а що тут, власне, нового? Що такого, про що не писали раніш? Тут. або тут.

Чим нинішня ситуація з Київстар відрізняється від подій 2004 року, коли Генеральна прокуратура заперечила законність приватизації УМЗ?

Відмінності є, і вони досить істотні.

Вперше ясно і недвозначно поставлене питання про те, чи має взагалі компанія право надавати послуги мобільного зв'язку. Це найвразливіше місце ЗАТ "Київстар Джі.Ес.Ем".

По-друге, з'явилися згадування про тих, чиї можливо незаконно відібрані ліцензії лягли в основу бізнес-імперії Київстар. Серед них – кілька державних підприємств і організацій. Чітко вказується відсутність правонаступництва між одержувачем ліцензії і її нинішнім власником.

По-третє, на відміну від попередніх епізодів публікація в УК використовує професійно зібрані і підготовлені матеріали. Наскільки можна судити, мова йде про аналітичну записку, що у 2005 році підготували за указівкою видного революціонера на Червоненка, на той час міністра транспорту і зв'язку.

По-четверте, у даний час компанія слабка як ніколи. Війна на знищення, що уже другий рік поспіль ведуть основні акціонери – Альфа-груп і Теленор, - роблять малоймовірним оперативне й ефективне реагування менеджменту на атаки. Не знаючи, хто з акціонерів стоїть за наїздом і чия візьме, менеджмент компанії воліє займати вичікувальну позицію і не втручатися.

По-п'яте, Київстар більш не має ефективного політичного прикриття. У випадку нападу менеджмент зможе покладатися тільки на себе.

І врешті-решт, всі добре усвідомлюють, що у сучасній Україні може статися будь-що. Наприклад, одного дня Ігор Литовченко може не потрапити у свій робочий кабінет, оскільки напередодні десь в провінції пройшли позачергові збори акціонерів і призначили директором зовсім іншу людину. І вже є відповідна постанова районного суду. І столичний ОМОН (варіант – полк Внутрішніх Військ, "Альфа", батальйон морської піхоти) готовий захистити законні права законних власників.

Звісно, навряд чи метою нападу стане зміна структури власності компанії для наступного виведення активів або встановлення довгострокового контролю над бізнесом. Компанія надто велика, щоб можна було здійснювати ефективний над нею контроль протягом тривалого часу. Хоча, з іншого боку, компанія має у своєму розпорядженні значні, у десятки мільйонів доларів, обсяги коштів. Досить усього на кілька днів призначити свого директора й одержати контроль над банківським рахунком, щоб швиденько злити їх на оплату "маркетингових" досліджень.

Скоріше мова може йти про шантаж, тобто організацію тиску, під впливом якого нинішні власники або хтось з них буде змушений почати невигідні йому кроки.

З високою долею ймовірності можна вважати, що останній за часом викид компромату є лише одним з елементів ретельно спланованої багатоходової комбінації.

Яким може бути подальший розвиток подій?

У юридичній площині можна чекати позовів, предметом яких є відкликання в компанії спірних ліцензій. Або виплата справедливої частки від отриманих за допомогою зазначених ліцензій доходів на користь правонаступників ВАТ Київстар.

Суб'єктами позовів можуть бути поки невідомі правонаступники "Імпекс групи Лімітед" і її акціонерів. Зокрема, спадкоємці покійного (вбитого?) Олександра Чумака. А також державні компанії, що були (є?) акціонерами компанії.

По-друге, хтось з численних компаній, що у другій половині 90-их подавали заявки на одержання частот під GSM, але не одержали їх через відсутність вільного ресурсу. Не варто дивуватися, якщо подавцем позову виявиться і хтось з нинішніх учасників ринку. Наприклад, - виключно гіпотетично – УРС, що споконвічно є розмінною монетою в склоці Альфа-груп і Теленор.

По-третє, це фіскальні претензії, пов'язані з несплатою податків і інших бюджетних зборів.

У політичній площині мова може йти про подання депутатських запитів і створення слідчих комісій як відносно недорогий і технологічний спосіб позначити наявність у компанії великих, дуже великих проблем.

Типовим прикладом подібного розвитку подій саме і є історія з претензіями до обставин продажу держпакету УМЗ.

Тепер задамося питанням - кому це може бути вигідно?

Безумовно, на думку одразу спадають "російські зв'язківці", що уже другий рік успішно псують кров своїм норвезьким "партнерам". Реальна погроза втрати Київстара може послужити гарним аргументом у переговорах із приводу розміну акцій у Вимпілкомі і Київстар.

Разом з тим свою вигоду від кризи може одержати і Теленор. Наскільки можна судити, задум Альфа-груп полягає в тім, щоб нав'язати норвежцям немовби рівноцінний розмін: частку Альтімо в Київстар на частку Теленор у Вимпілкомі. Плюс певна справедлива доплата, розмір якої став в центрі дискусії. Криза навколо компанії дасть норвежцям можливість говорити, що перспектива втрати знижує вартість бізнесу до нуля. І технічно закрити питання про розмін.

Нарешті, смак до такого роду комбінацій мають різношерсті угруповання, що промишляють відносно чесним відбором власності. Кількість їх настільки велика, що не варто навіть перелічувати.

Однак, як завше в подібних випадках, істинну версію ми дізнаємось незабаром, або не дізнаємось ніколи. Така вже специфіка сучасного ведення бізнесу в Україні. На жаль.