Демпінговий електроекспорт знову під прицілом

Візити перших осіб держави до Угорщини завжди викликають своєрідний інтерес в Україні. Справа в тому, що ця сусідня держава десять років є найбільшим споживачем української електроенергії, купуючи її за цінами, дуже низькими для європейського ринку. На фоні постійного енергетичного шантажу з боку Росії та підвищення цін на природний газ і паливо для АЕС, питання, за скільки і кому Україна продає струм на Захід, стає все більш актуальним.

Декілька місяців тому Віктор Янукович в Будапешті делікатно обійшов це питання. Можливо, зіграли свою роль майже "королівські" почесті, які організувала угорська сторона. Наразі питання до президента, який також мав би підняти цю болючу тему на перемовинах.

"Українська правда" неодноразово писала про демпінгові ціни електроенергії, за якими Україна роками поставляє її своїм східноєвропейським сусідам – Польщі, Угорщині, Словаччині, Румунії. Ціна українського експорту в ці країни залишається в 2-2,5 рази нижчою за сердньоєвропейські розцінки.

Втім, ситуація може змінитися в найближчому майбутньому. Як повідомили вчора джерела в уряді, Україна має намір ініціювати перегляд угод зі всіма основними контрагентами по експорту електроенергії – Польщею, Угорщиною, Словаччиною, Румунією для збільшення ціни до середньоєвропейського рівня по довгострокових контрактах, укладених в 2003 році.

Для справедливого ціноутворення в електроенергетиці в Україні також збираються розвивати систему використання аукціонів з продажу електроенергії.

Проте не виключено, що ці ініціативи викличуть негативну реакцію з боку секретаріату президента. Адже саме там зараз зосереджено основну групу лобістів, які зовсім не проти зберегти енергетичний демпінг у Східній Європі.

Електроенергії належить чільне місце в українському експорті. Зокрема, в 2007 році Україна заявила намір експортувати близько 1500 МВт електроенергії. З них, більше 1000 МВт – до країн Східної Європи, Молдови та Бєларусі.

Імпорт української електроенергії в 2007 році по довгостроковим контрактам:

Дані Центральної енергетичної митниці

Та якщо подивитися на ціни, за якими вироблений в Україні струм перетікає закордон, експортний оптимізм втрачає будь-які підстави. Сьогодні експортні ціни української електроенергії в такі країни, як Угорщина і Польща, часто навіть нижчі за оптові ціни усередині країни і складають 25-33% загальноєвропейського рівня. Виникає справедливе запитання щодо економічного сенсу цієї діяльності.

Зокрема, близько 450 МВт постачається в Угорщину, із них більшість імпортується компанією угорського бізнесмена Ласло Капої System Consulting Rt., яка купує електроенергію у “Укрінтеренерго" за ціною у 4,6 євроцентів за кіловат/годину. При цьому кінцевий споживач в Угорщині платить в середньому 8-12 центів за КВт годину (без урахування податків). Таким чином, потенційна маржа тільки цієї компанії за складає більше 150 млн. євро.

Угорщина – найпоказовіший, але не єдиний приклад енергетичного демпінгу. Всього, за розрахунками експертів галузі, втрати України під час постачання струму за заниженими цінами в Східну Європу можуть сягати 500 млн. доларів. Звичайно, можна говорити про невисоку якість української електроенергії, порівняно з загальноєвропейськими стандартами, і що саме цим обумовлена демпінгова її вартість. Проте за відсутності прозорого (наприклад, аукціонного) механізму розподілу експортних контрактів не можна зняти звинувачення з фірм-операторів експорту щодо того, що останні отримують надприбутки за рахунок різниці між українськими та європейськими цінами на електроенергію.

Порядок, який встановився протягом останніх років в сфері експорту української електроенергії до євросусідів, сприяє його монополізації окремими групами інтересів. Власне, саме ці групи, а точніше їх офшорні компанії щороку дотують прості українські громадяни. Ці структури пов'язані як з бізнесменами в Угорщині (Ласло Капої), Польщі (Станіслав Адамяк), Словаччині та Румунії (колишній громадянин України Василь Берчварж), так і з великими українськими корпораціями, зокрема Індустріальним Союзом Донбасу. Ласло Капої та Станіслав Адамяк є окрім усього іншого бізнес-партнерами ІСД. Станіслав Адамяк пов’язаний з українською корпорацією через компанію Arc Steel, Капої постачає електроенергію на завод Дунаферр із 2005 року.

Всі ці підприємці мають непогані стосунки із українською владою. Показового, що більшість довгострокових контрактів, за якими зараз працюють оператори експорту, підписувалися протягом 2003 року, коли один з власників ІСД Віталій Гайдук був віце-прем’єром з ПЕК (про це "УП" вже писала).

Власне, цим і пояснюється витривалість експортних схем, які неодноразово піддавались сумніву та намаганню їх змінити, але, не дивлячись на це, вистояли.

Розподіл електроенергії, яка була імпортована System Consulting r.t. в 2005 році:

Із офіційної звітності компанії

Цікаво, що віднедавна на Банковій працює людина, що протягом декільком років боролася з цією ситуацією. Мається на увазі заступник голови РНБОУ Юрій Продан. Нагадаємо, що в 2005-2006 роках на посаді заступника міністра палива та енергетики та президента НАК "Енергетична компанія України" саме Продан розпочав першу масовану кампанію по підвищенню цін на експортних напрямках, зокрема по зменшенню монополії System Consulting на угорському напрямку. Хоча деякі недоброзичливці пов’язували це зі спробами допомогти іншому великому оператору – Василю Бечваржу (Korlea Invest, Energy Capital). Невідомо, на чий бік стане Продан – уряду чи Віталія Гайдука.

Що стосується самого президента, то перед ним виникає складна дилема. Навіть якщо тема дешевої української електроенергії не буде обговорюватися с угорським урядом, ці питання зададуть журналісти чи експерти.

З одного боку, в нинішньому уряді можна назвати декількох осіб, які потенційно були б зацікавлені у переформатуванні нинішніх схем експорту електроенергії у Європу – Андрій Клюєв чи Юрій Бойко. З іншого боку, лобісти дешевої електроенергії (Гайдук-Тарута та їх партнер Капої) будуть штовхати Ющенка на підтримку неоптимальної для України схеми.

Ймовірніше за все намагання нинішнього уряду перейти на ринкові взаємини із східноєвропейськими країнами хоча й знайдуть підтримку в окремо взятих членів президентського оточення, однак в цілому будуть заблоковані, в першу чергу через тісні стосунки Банкової з Індустріальним Союзом Донбасу. Тим паче, що експорт електроенергії до Східної Європи, нехай і за відверто збитковими для України цінами, завжди подавався як інтеграція України до євроспільноти.