Євро-2012 – перемога і виклик Україні

"Григорій Суркіс спокутував свої гріхи перед українським народом", - так жартує дехто з приводу ролі колишнього олігарха у тому, що Україна разом з Польщею стала місцем проведення чемпіонату Європи з футболу.

Використав Суркіс свої непересічні здібності у сфері підкупу посадових осіб чи ні, невідомо, але саме він зіграв не останню роль у тому, що в Україну прийде велика подія європейського масштабу.

Але будь-яка ініціатива карається – тепер пану Суркісу доведеться відповідати перед українським народом і європейською спільнотою. Адже якщо Євро-2012 пройде неналежним чином або взагалі, не приведи Боже, не пройде (принаймні, в Україні) йому, певно, доведеться наслідувати приклад японських самураїв – зробити сепуку.

Судячи з його висловлювань, Григорій Михайлович рівень відповідальності усвідомлює. 20 квітня на прес-конференції, присвяченій перемозі в тендері на проведення Євро-2012, Суркіс заявив, що мав би повіситися, коли б не привіз в Україну Євро-2012. Утім, як саме він відреагував би на провал організації чемпіонату, Суркіс говорити не хоче.

За його власним зізнанням, він не може спати з того самого моменту, як Міхаіл Лісткевич поцілував його в голову, вручивши путівку для України на один з найпрестижніших футбольних турнірів світу.

Треба терміново щось робити!

Розпочати Суркіс пообіцяв вже за кілька тижнів зі створення організаційних комітетів та підписання угод між УЄФА та приймаючими містами, стадіонами, аеропортами тощо, а також вивчення закордонного досвіду проведення таких подій.

Проте, все це - бюрократія. Далі голова Федерації футболу України (ФФУ) перейшов до планування конкретніших і жорсткіших дій.

Він гарантував реконструювати до 2010 р. Республіканський стадіон і пообіцяв для цього "зрівняти з землею" торгово-розважальний центр, що його вже кілька років перед стадіоном будує компанія "Нест".

"Що важливіше: двом країнам не зганьбитися перед Європою, чи інтереси однієї компанії, яка продовжувала будувати, коли їй забороняли?" – сказав він.

(Керівництво самої компанії заявляло через ЗМІ, що не має намірів припиняти будівництво, навіть через футбольний чемпіонат. Тож маємо побачити дуже цікавий поєдинок.)

Також Григорій Суркіс пообіцяв, що до 2010 року в Києві буде новий суто футбольний стадіон на 56-60 тис. глядачів на місці теперішнього іподрому, вартістю близько 20 млрд. грн.

А за трохи більше ніж 4 роки, які залишилися до Євро-2012, будуть побудовані швидкісні дороги, що мають з’єднати міста, в яких пройдуть матчі Євро-2012, транснаціональні коридори, нові готелі, будуть реконструюватися аеропорти і ще багато чого.

Зроблено все це, на думку головного футболіста України, може бути за рахунок внутрішніх інвестицій, тобто вітчизняних олігархів.

"Ахметов та Коломойський – це внутрішні інвестиції… І вони вже сьогодні будують! – говорив Суркіс. – Сьогодні я вже говорив з Ярославським. Він мені сказав: та у нас буде найкращий 45-тисячний стадіон!"

Окрім вітчизняних мільйонерів, голова ФФУ заявив, що в межах національної програми, яку має розробити уряд, будуть залучені й іноземні інвестори.

Футбольна п’ятирічка

До 2012 року мають бути збудовані 47 різних готелів, два мости через Дніпро, розбудовані аеропорти, лінії метро, дороги тощо. Одних тільки парковок біля стадіонів, за вимогами УЄФА, має бути побудовано на 7 тис. місць!

В умовах тотальної корупції та бюрократичної тяганини, яка сьогодні є в столиці, зараз за чотири роки не можна зробити навіть половини з цього.

Скільки все це буде коштувати - теж не відомо достеменно. Міністерство молоді і спорту підрахувало, що Євро-2012 має коштувати близько 37 млрд. грн. Хоча, міністр транспорту Рудьковський вже оцінив будівництво одних автобанів усередині країни в $25 млрд., розбудову аеропортів, мостів через Дніпро тощо, було оцінено майже в 5,5 млрд. грн. - і це без урахування будівництва готелів та стадіонів.

То ж фактично Україна, подавши заявку на чемпіонат і вигравши, зобов’язалася за чотири з лишком роки стати тим, чим вона не змогла стати за 16 років незалежності – сучасною європейською державою.

Проте, навряд чи українські бюрократи та корупціонери схаменуться і спроможуться хоча б не заважати інвесторам вести їх до Європи та решти цивілізованого світу. І пасивний спротив українського чиновництва, жадібного до хабарів, один Суркіс навряд чи зможе подолати навіть ціною власного життя.