Що насправді відбувається з українською економікою?

Наполегливі вимоги уряду аплодувати йому за "економічні успіхи" – тривожна тенденція. Українців знову хочуть обманювати віртуальними цифрами росту ВВП. У той же час реальним джерелом росту є, по суті, одна галузь – металургія, що "розквітла" завдяки вдалій світовій кон'юнктурі.

Мало того, що це дає привід чиновникам пишатися (звичайно ж, незаслужено). Важливо, що проблема рівномірного, стабільного економічного розвитку відходить на другий план, ховаючи істотні ризики.

Неймовірні економічні показники

Отже, перший місяць 2007 року – "п'яний", як назвав його Віктор Янукович – ознаменувався високими показниками економічного росту. ВВП збільшився на 9,3%.
Найбільш вражаючими були дві цифри, наведені Миколою Азаровим: інфляція в січні 2007 року склала лише 0,5%, а приріст промислового виробництва в порівнянні із січнем 2006 року досяг 15,8% – через що і вийшов такий великий ВВП.

Зі слів і поведінки міністра фінансів чітко випливало, що такі успішні економічні параметри є заслугою винятково високопрофесійного Кабміну. А раніше Азаров неодноразово розповідав (зрозуміло, як про досягнення, знову таки, рідного уряду) про приріст у 2006 році ВВП на 7%.

Наприкінці минулого року прес-служба Мінекономіки була відвертішою і назвала головні джерела економічного росту, що спостерігаються зараз. Одним з них стало підвищення на зовнішніх ринках цін на металургійну продукцію.

Як наслідок, у травні 2006 року зниження котирувань на вироби з чорних металів змінилося ростом. Вплив цін на метали на українську промисловість схожий на "нафтову голку" для нафтовидобувних країн.

Рахітичність української економіки

Подивимося, приміром, на обсяг експортних постачань з України металургійної продукції. За 9 місяців 2006 року було експортовано: чорних металів на суму $9,5 млрд – питома вага в експорті 34,0%, виробів з чорних металів на суму $1,66 млрд – питома вага 6,0%, кольорових металів на $0,72 млрд – питома вага 2,6% (тут і далі використані дані Держкомстату України).

Виходить, металургія "тягне" майже на половину українського експорту.

Всього ж за січень-жовтень 2006 року українська металургія та обробка металу (велика частина продукції йде на експорт) дали 24,6% від загального ВВП.
І згаданий Азаровим приріст промисловості минулого місяця стався, головним чином, саме завдяки металургії (плюс 18,1%), про що чиновник чомусь промовчав.
Тепер згадаємо початок 2006 року, коли урядом Єханурова прогнозувалися нижчі показники річного ВВП, ніж вийшли насправді.

Чому Мінекономіки "скромничало" тоді, припускаючи вустами Яценюка ріст економіки по року не більше 3%?

Світова кон'юнктура та український ВВП у 2006 році

Вся справа в тому, що світові ціни на сталь тоді були значно нижчі від теперишніх. Середня світова ціна трималася в грудні 2005 року, січні 2006 і до середини лютого на одній, відносно низькій, відмітці– біля $445 за тонну без ПДВ.

Середні ціни на прокат чорних металів

Потім світові ціни на чорний метал почали зростати. На кінець березня – близько $480 за тонну, на кінець травня – біля $520, а в липні досягли "пікового" значення – майже $580 за тонну. Як бачимо, ціна сталі збільшилася на 30% у порівнянні із січневим показником.

Така тенденція знайшла своє відображення й у показниках ВВП по металургії й обробці металу.

Січень 2006 року – падіння ВВП на 4,2%, січень-лютий – падіння на 4%, січень-березень – мінус 1,7%, січень-квітень – мінус 1,6%. Значне поліпшення відбулося в травні 2006: сталося збільшення по металургійному комплексу на 12,4% у порівнянні з аналогічним місяцем попереднього року. Січень-червень – вже приріст 4,8%, січень-вересень – приріст 8,6%. Ця динаміка продовжується і дотепер.

З обліком приведених вище даних про долю металургії в економіці України і ситуацію з цінами, можна стверджувати наступне: з 7% річного приросту ВВП торік від третини до половини цієї цифри забезпечені збільшенням світових цін на сталь. А не "професіоналізмом уряду"...

Одночасно зрозуміла стриманість прогнозів росту ВВП, висловлюваних фахівцями на початку 2006 року. Адже підґрунтя для росту світових цін на сталь не було.
Що і хто загрожує вітчизняному ВВП?

Усвідомлюючи велике значення, що має динаміка світових цін металу на українську економіку, цікаво буде простежити останні тенденції. І тут з'ясується, що з осені 2006 року тимчасово намітився несприятливий для України тренд – світові ціни почали потроху знижуватися.

З вересня по грудень (за три місяці) середня світова ціна сталі знизилася з $570 за тонну до $545, або на 4,4%. Що це може передвіщати?

Якщо 2006 рік по коливаннях світових цін приблизно повторив 2004 рік (ріст), то 2007 ризикує стати подобою 2005-го (падіння).

До речі, Януковичу, як голові уряду, зі світовою кон'юнктурою підфартило й у перше його прем'єрство, і в друге, до Єханурова удача посміхнулася лише в останні місяці його урядування, Тимошенко по даному факторі геть чисто не пощастило.

У 2005 році при падінні світових цін на чорні метали локомотивом розвитку економіки України стало величезне збільшення витрат на соціальну сферу. Що спричинило підвищення показників у торгівлі, харчовій промисловості, переробці сільгосппродукції і багатьох інших галузях. Тому, хоча і з невисокими показниками (порівняно з дутими цифрами 2004 року), але продовжився ріст економіки – 2,6%.

А що очікувати в 2007 році? Адже уряд Януковича нізащо не хоче йти на значне збільшення зарплат, пенсій і соціальної допомоги. Зокрема, той же Азаров нещодавно віщав, що "збільшення споживання кефіру пенсіонерами економіку не врятує".

Звичайно, жодна людина у світі не може зараз з великою точністю пророчити, якими саме будуть ціни на сталь у майбутньому. До того ж, в останні півтора місяці зниження цін припинилося. Але якщо воно продовжиться, нехай зовсім незначно, або ціни завмруть на сьогоднішньому рівні, то в Україні влітку почнеться економічний спад.

До речі, МВФ уже попередив український Кабмін про те, що економічні прогнози на 2007 рік є завищеними саме в зв'язку з ймовірною зміною вектору руху цін на метал у світі.

Наостанку підкреслимо, що коливання цін на сталь має надзвичайно великий вплив на економіку України, і це становить небезпеку для держави. А до високих показників теперішнього росту промисловості, якими вихваляється Азаров, Кабмін, за викладеними вище причинами, навряд чи особливо причетний.