Незламний дух. Історія підприємниці з Ірпеня, яка втратила все і відбудовує бізнес з нуля

Новини про те, що пережили мешканці Бучанського району на Київщині під час окупації, шокували весь світ. Однак час іде, міста поступово відновлюються, а люди адаптуються до життя в новій реальності. Це стосується і бізнесу.

Попри війну та постійні загрози підприємці Бучанського району відновлюють бізнес, вчаться працювати по-новому і постійно шукають можливості для розвитку своєї справи.

У жовтні Приватбанк та Mastercard оголосили переможців спільної ініціативи "Плече підтримки". Вона спрямована на допомогу підприємцям Бучанського району, чий бізнес особливо постраждав від російського вторгнення.

"Економічна правда" ділиться історією Наталії Короткіної – підприємниці з Ірпеня. Задовго до великої війни вона відкрила та активно розвивала продуктовий магазин, піцерію та кондитерську.

Наталія розповіла про те, як їй вдається з нуля запускати зруйнований бізнес, де шукає мотивацію і чому інколи варто вірити в долю.

Бізнес, що вміє адаптуватися

Шість років тому Наталія вирішила започаткувати власну справу і відкрила в рідному місті піцерію. Бізнес вдалося запустити без зайвих складнощів. Він успішно працював до початку локдауну, спричиненого пандемією Covid-19.

Карантинні обмеження позбавили можливості обслуговувати клієнтів всередині піцерії, тому Наталія реорганізувала роботу, перевівши кафе у формат dark kitchen – закладу, що працює лише на доставку.

У приміщенні, що звільнилося, героїня відкрила продуктовий магазин та розмістила дві закриті кухні – з виготовлення тортів на замовлення та напівфабрикатів, які продавала у власному магазині.

У новому форматі бізнес почав повноцінно працювати в серпні 2021 року. Як показав час, рішення було вдалим: кожен бізнес мав клієнтів.

Магазин містяни любили за те, що в ньому завжди були всі необхідні продукти. Піцерія регулярно отримувала замовлення, особливо на давно вподобану фірмову метрову піцу.

Не залишалася без уваги й кондитерська. Клієнтам припала до душі відкритість та сміливість Наталії братися за складні й креативні замовлення, наприклад, за п’ятиметрові торти.

Зміна пріоритетів

Коли в Україну прийшла велика війна, Наталія одразу зрозуміла, що в Ірпені залишатися небезпечно. 26 лютого вона з літньою мамою виїхала в Житомирську область, а її чоловік Ігор, який за два дні до цього поїхав на роботу в Гостомель, потрапив в окупацію.

Йому довелося пішки повертатися до їхнього дому в Ірпені, де на нього чекали два коти. Там чоловік прожив перші два тижні окупації. Однак в один з днів ворожа ракета прилетіла прямо під вікна їх квартири і жити там стало неможливо.

Чоловік вирішив доєднатися до сім’ї. Із собою взяв котів і записи з рецептами Наталії. Це все, що змогло врятувати подружжя, покидаючи окуповане місто.

Усе, що залишилося після окупації

У перший же день після повернення до Ірпеня Наталія з чоловіком чимдуж поспішили перевіряти свої піцерію та кондитерську. На жаль, весь їхній бізнес був ущент зруйнований. Приміщення та все обладнання повністю згоріли.

Посеред згарища залишилася неушкодженою лише одна невеличка чашка, як нагадування про улюблену справу.

Позначилася російська окупація і на особистому майні родини. Половину будинку, де вони жили, було пошкоджено, а гараж згорів дотла.

За словами Наталії, пережити втрату житла та бізнесу було вкрай важко. Іноді вона відчувала безвихідь, проте розуміла, що не можна опускати руки, потрібно повертати своє життя та улюблену справу.

Безупинно працювати

Після повернення родина Наталії тимчасово оселилася в друзів у Гостомелі. Щодня сім’я їздила в Ірпінь, де потроху відновлювала власне житло.

Згодом з’явилася можливість повернутися і до бізнесу. Наталія обрала для роботи нове приміщення. Хоча воно теж зазнало руйнувань, однак перебувало в кращому стані, ніж ущент зруйнований старий заклад.

"Я розуміла, що маю продовжувати. Якщо я перебуваю тут, у місті, то повинна бути корисною та робити свою справу, а не сидіти і на щось чекати. Моїй країні потрібна допомога, я повинна працювати, щоб відбудовувати бізнес та займатися благодійністю", – ділиться Наталія.

Для жінки робота стала можливістю відволікатися від думок про те, що буде далі.

Наразі з усього, чим Наталія займалася до великої війни, відновив роботу лише продуктовий магазин. На його перезапуск сім’ї знадобився місяць.

Після деокупації та відкриття нового закладу до роботи повернулися майже всі працівники, з‘явилися і кілька новачків. За словами Наталії, нових членів команди вони знайшли швидко, адже роботи потребують багато містян.

Новий магазин розташований у найбільш постраждалому районі Ірпеня, тож наразі відвідувачів значно менше, ніж було до 24 лютого.

"Тут часто бувають міжнародні делегації, щоб на власні очі побачити жахливі наслідки та масштаби війни. На відміну від центру міста, у нашому районі не дуже людно. Більшість мешканців ще не повернулися", – розповідає підприємниця.

Вона сумує за виготовленням тортів. Для неї це справжнє мистецтво, у якому можна себе розкрити. Попри всі випробовування, що випали на долю бізнесу та його власниці, Наталія вірить у можливість швидко все відновити.

Підприємниця почала шукати приміщення, щоб знову відкрити піцерію та кондитерську, однак через активні ракетні обстріли об’єктів критичної інфраструктури та їхні наслідки ці плани поки відклала.

Жінка переконана: зараз не час скаржитися на долю. Вона відчуває, що потрібна на своєму місці, що займається корисною справою. Саме це дає їй наснагу.

"Ми не знаємо, що буде далі, і нічого не можемо планувати. Мене часто турбують страхи та невизначеність, але я не опущу руки, буду йти тільки вперед. Якщо впаду – знову встану і продовжу розвивати свою справу", – стверджує Наталія.

Навіть зараз вона посміхається і, здається, ні на мить не втрачає оптимізму.

Жінка переконана, що немає такої сили, яка могла б її зупинити. Наталія впевнена, що головна мотивація кожного підприємця – це те, що вони потрібні своїм клієнтам та державі, а отже, їх робота важлива.

Знати, що ти не один

Одного дня друг Наталії надіслав їй посилання на сторінку ініціативи Приватбанку та Mastercard "Плече підтримки".

Жінка не вірила, що може перемогти, бо ніколи не вважала себе улюбленицею долі. Однак після вмовлянь друзів наважилася відправити заявку і не пожалкувала.

"Ці кошти для мене – не тільки велика допомога, а й знак, що треба продовжувати свою справу. На врученні сертифікатів я відчувала ейфорію та насилу трималася, аби не заплакати. Однак коли кошти на відновлення прийшли, я не змогла втримати сліз", – згадує жінка.

Спочатку Наталія планувала витратити гроші на відбудову своїх бізнесів та оренду нового приміщення. Однак через постійні проблеми з електропостачанням кошти довелося спрямувати на генератор та підтримку магазину.

Жінка докладає значних зусиль, щоб забезпечити комфортні умови для клієнтів, більшість з яких навіть під час відключення електроенергії прагне платити безготівково. За її спостереженнями, війна суттєво збільшила популярність cashless-розрахунків серед покупців.

Як спростити бізнес-процеси

Наталія з початку війни теж почала активніше використовувати банківські послуги, особливо інтернет-банкінг. Найбільше жінці подобається можливість сплачувати податки та комунальні послуги онлайн.

Раніше їй доводилося витрачати багато часу, щоб розібратися з усіма паперами та сходити у банк. Онлайн-інструменти суттєво її розвантажили.

"Раніше я збирала в теку документи, бігла в банк, стояла в черзі. Тепер мені не потрібно витрачати на це час, бо я сплачую все онлайн.

Не розумію, чому я не користувалася цими можливостями раніше.

Зараз усі питання вирішую через "Приват24" або "Приват24 для бізнесу", а в банк чи до банкомата ходжу лише по готівку", – поділилася підприємниця.

Побачивши, наскільки спростилися бізнес-процеси завдяки цим інструментам, жінка вирішила застосувати новий досвід і в побуті. Тепер вона не тримає заощадження в готівці, як раніше, а має кілька депозитів, куди регулярно відкладає певний відсоток від прибутку.

Цей матеріал є частиною спецпроєкту "Плече підтримки". У ньому "Економічна правда", Приватбанк та Mastercard діляться історіями життєстійких підприємців Бучанського району, чий бізнес особливо постраждав від російського вторгнення.

Фото: Євген Генсюровський