"Справа Свинарчуків": суд затвердив угоди про визнання винуватості з двома обвинуваченими
Соломʼянський районний суд Києва затвердив угоди про визнання винуватості щодо двох обвинувачених у справі про ухилення від сплати податків на суму 46 мільйонів гривень, які ТОВ "Оптимумспецдеталь" отримало від підприємств концерну "Укроборонпром".
Про це йдеться у вироку суду від 13 вересня.
Ймовірно йдеться про Андрія Рогозу та Віталія Жукова, оскільки в справі крім них також фігурували Володимир Волохача та бухгалтер Іванюк. Водночас два роки тому Соломʼянський райсуд Києва вже затвердив подібні угоди щодо останніх двох пособників цього злочину.
Як випливає з вироку Соломʼянського райсуду, 31 травня цього року Жуков уклав угоду про визнання винуватості із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. 6 червня таку ж угоду уклав і Рогоза.
Суд затвердив ці угоди, визначивши узгоджене учасниками покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Одночасно Жуков і Рогоза звільняються від відбування увʼязнення і конфіскації майна, якщо протягом 1 року іспитового строку не вчинять нового злочину.
Також вироком суду скасовується арешт двох Mercedes-Benz GL 400, які належать Жукову. Запобіжний захід у вигляді застави, обраний щодо Жукова, скасовується і його заставодавцям повертають більш як 5 мільйонів гривень.
Нагадуємо:
Угода про визнання винуватості — це юридичний "компроміс" між стороною обвинувачення та підозрюваним. Щоб сторони не зловживали цим правом, існують запобіжники, які ретельно перевіряє суд. Так, умови угоди мають відповідати інтересам суспільства. Це залежить від тяжкості злочину та того, як співвідносяться публічні й приватні інтереси. Звісно ж, угода не має порушувати права, свободи чи інтереси сторін, добровільність укладення угоди та інші обставини.
Укладаючи угоду, сторони можуть погодити покарання, розмір збитків до відшкодування та умови, за яких покарання не відбуватиметься. Наприклад, це так звані "умовні строки" (відповідно до ч. 2 ст. 75 КК України).
Як раніше повідомляла ЕП, у ході досудового розслідування було встановлено, що у 2015 році ці двоє осіб, які фактично здійснювали керування товариством "Оптимумспецдеталь", розробили злочинну схему постачання комплектуючих для військової техніки до державних підприємств Державного концерну "Укроборонпром" з ухиленням від сплати податків з таких операцій.
До реалізації злочинної схеми особи за грошову винагороду залучили одного чоловіка, якого призначили на посаду як директора товариства, так і бухгалтера, хоча жодних спеціальних знань у нього не було.
Фактичне здійснення бухгалтерської діяльності на підприємстві було покладено на ще одну учасницю злочинної схеми - бухгалтерку одного із підконтрольних організаторам схеми підприємств.
Відповідно до узгодженої схеми, організатори забезпечували оформлення договорів на поставку товарів до підприємств "Укроборонпрому".
Проте ці товари не мали легального джерела походження - ні реально, ні документально не були придбанні товариством "Оптимумспецдеталь".
Для приховування цього факту були створені фіктивні підприємства, які маскували реальне походження комплектуючих та створювали формальне законне джерело походження цих товарів.
Шляхом відображення у податковому обліку безтоварних операцій з цими суб'єктами господарювання, формували податковий кредит та підвищували собівартість товарів, які фактично були набуті на безоплатній основі.
Отримані з операцій безготівкові кошти надалі переводились в готівку, але податки на додану вартість та прибуток не сплачувались.
Розслідування фактів можливого ухилення від сплати податків ТОВ "Оптимумспецдеталь" розпочала Військова прокуратура ще навесні 2016 року та впродовж наступних трьох років слідчі та процесуальні дії в справі майже не здійснювалися.
Аж поки в березні 2019 року ТОВ "Оптимумспецдеталь" не опинилась в центрі корупційного скандалу навколо закупівель ДК "Укроборонпром", викритого журналістами (так звана справа Гладковських-Свинарчуків -ред.).
У відповідь 5 березня 2019 року двом з фактичних керівників ТОВ "Оптимумспецдеталь" (Рогоза і Жуков –ред.) Військова прокуратура повідомила про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України. Їм інкримінували ухилення від сплати податків у 26,6 млн грн.
Один з підозрюваних (Рогоза –ред.) зголосився цю суму сплатити до бюджету, про що публічно повідомив тодішній генеральний прокурор Юрій Луценко.
Однак надалі Шевченківський районний суд м. Києва відмовив прокурорам у задоволенні клопотання про звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків та закриття кримінального провадження за цим фактом. Як йдеться в ухвалі, не було наведено належних допустимих доказів про сплату 26,6 млн грн.
Тож 2 вересня 2019 року суд повернув прокурору клопотання, що означало: розслідування у кримінальному провадженні мало бути відновлено.
Нагадаємо також, що компанія "Оптимумспецдеталь" фігурувала у розслідуванні програми "Наші Гроші з Денисом Бігусом". Журналісти з’ясували, що підприємство контролюється Ігорем Гладковським — сином бізнес-партнера президента Петра Порошенка Олега Гладковського й експомічником гендиректора концерну "Укроборонпром" Віталієм Жуковим. У розслідуванні оприлюднено переписка контролерів "Оптимумспецдеталі" про суми хабарів для податківців та правоохоронних органів.
На час тих подій Олег Гладковський був першим заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України. Наразі син Гладковського залишається на лаві підсудних.
За версією обвинувачення, у 2015-2017 роках Ігор Гладковський реалізував схему поставок контрабандних товарів на підприємства Укрооборонпрому із використанням фірми "Оптимумспецдеталь" та інших суб’єктів господарювання. За свою роль Гладковський-молодший нібито отримував неправомірну вигоду — 50% від суми незаконного прибутку учасників схеми. За інформацією НАБУ, лише за одним договором Гладковський отримав 950 тисяч гривень.
Читайте також: #Свинарчуків_за_ґрати! Найгучніший скандал в оборонці сім місяців по тому
Війна і бізнес. Як друзі Порошенка контролюють мільярдні замовлення Укроборонпрому. Частина 1
Війна і бізнес. Укроборонпром та його золотий менеджер. Частина 2