The New York Times: Росії піар на Давосі не допоможе

Росія включає більш серйозні технології: час позиціонувати себе та заспокоювати Захід 

Дуже високий рівень недовіри до Росії на Заході є очевидним. І він навряд чи різко зміниться після цьогорічного Давосу

Російська еліта не просто приїхала на Всесвітній економічний форум, а здійснила справжнє урочисте сходження на вершини Швейцарських Альп. Тут зустрічаються не тільки для того, щоб говорити про бізнес і торгівлю, але й для занять політикою, і просто для самореклами. Тому емісари Москви дуже голосно заявили: їх країна – зовсім не той "страшний чорт", яким її звикли малювати.

Правду кажучи, минулий рік не найкращим чином відобразився на репутації Росії – тут і нерозкриті вбивства противників Кремля, причому як в Росії, так і за кордоном, і нові кроки президента Володимира Путіна стосовно збільшення державного контролю над економічним і суспільним життям. Тому значну частину минулого тижня російська делегація, до якої входили вагомі представники політичної та ділової еліти Росії, займалася формуванням контр-іміджу, підкріплюючи свої зусилля томами статистики, що показує силу економічного зростання та тверезість політичного курсу, який твердо стоїть на позиціях ринкових свобод і не спрямований проти Заходу.

– Нинішня Росія – уже зовсім інша країна, – заявив на відкритому засіданні форуму, що завершилося в неділю, заступник прем'єр-міністра Росії Дмітрій Мєдвєдєв.

З допомогою Давосу Москва розповідає про себе іншому світу уже давно – ще з радянських часів. Імідж Росії, що формувався тут, не просто відображав і відображає настрой нації – в цьому році, до речі, швидше тверезий, ніж святково-оптимістичний, –свого часу на зустрічах в Давосі навіть відбулися деякі події, що перевернули історію пострадянського простору.

У 90-ті роки, коли Росія після розпаду Радянського Союзу потрапила на "американські гірки капіталізму" і за правом носила назву "Дикого Сходу", росіян впізнавали тут за кричущим багатством, зухвало розкішними застіллями та любов'ю до закулісних інтриг. У 1996 році, щоб зупинити контрнаступ комуністів, російські олігархи таємно уклали тут між собою так званий "Давоський пакт". Під шумок звичної форумної метушні, свят і зборів вони влаштували власну зустріч і домовилися виділити гроші та медіаресурси на підтримку Бориса Єльцина проти наростаючого впливу комуністів на суспільство.

Після фінансового краху 1998 року кількість росіян на цьому щорічному зібранні на деякий час значно знизилася, але на цей раз знову виросла до 43 людей. Хоча на фоні загальної кількості учасників, що перевищувала дві тисячі, це не так уже і багато, цього року до складу делегації увійшли найбільш впливові фігури Кремля і бізнесу – як державного, так і приватного.

Подібне посилення цілком відображає нарощення Росією економічних і політичних м'язів – зокрема, Росія активно переводить свій величезний капітал, що виражається в запасах нафти і газу, у все більш впевнену політику на міжнародній арені. Ніби підкреслюючи зміни, що відбулися у стилі мислення за останнє десятиріччя, російська вечеря, що відбулася тут у п'ятницю ввечері, на фоні горілкових гулянь 90-х років здалася зразком розсудливості та відносної тверезості. Ось що сказав з цього приводу Анатолій Чубайс, який в ту епоху працював міністром в уряді:

– У 90-ті роки Росією цікавились багато людей, але потім стало зрозуміло, що Росії не стати ані Північною Кореєю, ані Іраном, й інтерес до неї згас. А сьогодні він знову піднявся, на цей раз в зв'язку з питанням постачання енергоносіїв, припиненням постачання газу, – останнє зауваження, вочевидь, стосувалося протистояння з Білоруссю, в результаті якого Мінськ був змушений погодитися на більш високі ринкові ціни на газ.

– Росія стала більш сильною, – констатував Чубайс, голова державної електроенергетичної монополії, яку, за його словами, незабаром буде розділено і відкрито для інвесторів: її акції буде виведено на відкритий ринок.

Значну кількість часу члени делегації витратили не тільки на створення нового потужного іміджу країни, чиї поставки енергії потрібні решті світу, а й на захист позицій Росії під зливою звинувачень у зраді західним ідеалам. За словами російських міністрів, в тому числі першого заступника прем'єр-міністра Мєдвєдєва, наступ "Газпрому" на Білорусь, що фактично повторює минулорічну історію з Україною – це просто приведення цін на газ у більшу відповідність до ринкових величин (хоча всередині Росії зі споживачів беруть зовсім не ринкову вартість).

– Не треба боятися "Газпрому", – сказав на одних зі зборів у Давосі заступник голови газової компанії Олександр Мєдвєдєв. В цей час перший заступник російського прем'єра вибудовував головний бастіон захисту дій своєї країни:

– Ми не намагаємося нікого змусити любити Росію. Але ми не дозволимо нікому ображати Росію.

І все ж практично на кожній зустрічі із західними журналістами, вченими та бізнес-аналітиками російські лідери стикалися зі скептицизмом і завжди одними і тими самими питаннями: якою є надійність Росії як торгового партнера? чи слід розглядати посилення в Росії державного контролю над енергетикою як загрозу невиконання Росією взятих на себе зобов'язань стосовно свободи ринку та прав іноземних інвесторів, що працюють в Росії? чи не є і російські інвестиції за кордоном загрозою для металургійних, телекомунікаційних та інших компаній, в які прагнуть вкладати гроші керівники російських корпорацій? і чи не рухається Кремль назад до такої централізації влади, яка мала місце в Росії протягом майже всієї її історії – від царів до комуністів?

На тій самій вечері у п'ятницю Джозеф С. Най-молодший, професор школи державного управління імені Кеннеді при Гарвардському університеті, порівняв суспільне життя в Росії з маятником:

– При Єльцині воно занадто сильно хитнулося у бік хаосу, а зараз, не виключено, що занадто відхилилося у протилежному напрямі.

Британський історик з Оксфордського університету Тімоті Гартон Еш підняв ще одну чутливу тему, озвучивши ім'я журналістки Ганни Політковської, вбитої в Москві у жовтні минулого року.

Однак Росію дуже хвалили деякі американські топ-менеджери, чиї компанії там працюють.

– Значна кількість людей не розуміє, наскільки глибокі зміни відбулися в Росії, – сказав Е. Невілл Ісделл, голова правління і генеральний директор Coca-Cola. – І ми маємо допомогти Росії створити новий, інший імідж.

Ісделл вважає, що росіяни ще не зовсім навчилися використовувати сучасні політичні технології:

– Вони не завжди дивляться на світ "правильним обличчям".

В унісон йому прозвучали і слова Чубайса, сказані під час чергового спілкування з пресою, коли у розмові спливло ім'я Олександра Литвиненка, колишнього агента КДБ, який жив у Лондоні. У листопаді його було отруєно радіоактивним полонієм, і перед смертю він звинуватив в отруєнні Кремль.

У відповідь на припущення, що Путін був якимось чином зацікавлений у смерті колишнього агента, Чубайс тільки засміявся. Однак сам той факт, що звинувачення, висловлене Литвиненком, набуло тут такої популярності, за його словами, "означає, що дуже високий рівень недовіри до Росії на Заході є очевидним". І що він навряд чи різко зміниться після цьогорічного Давосу.

У підготовці статті брала участь Кетрін Беннхолд