$130, але до чого тут уряд?

24 жовтня компанія "Укргаз-енерго" підписала протокол з компанією "РосУкрЕнерго" (РУЕ) про поставки газу у 2007 році. Відповідно до його умов, РУЕ законтрактувала 55 млрд. кубометрів середньоазіатського газу для України за ціною 130 доларів за тис. кубів.

Чиновники виставляють це як свою перемогу, критики влади - як програш. Але мало хто помічає головне: члени уряду затурбувалися тими речами, які повинен вирішувати ринок, компанії, які на ньому присутні, а не уряд.

Схема визначає ціну

Зростання ціни з нинішніх 95 до 130 доларів за тисячу кубометрів обумовлене підвищенням вартості, насамперед, туркменського газу. Ще у вересні "Газпром" погодився купувати газ із Туркменістану по 100 доларів (раніше - 65).

Імовірно, приблизно такими ж будуть ціни казахського та узбецького палива, за рахунок якого також буде формуватися баланс газу для України в наступному році.

Підвищити закупівельну ціну на туркменський газ "Газпром" підштовхнули два фактори.

По-перше, це його зацікавленість у максимальному вивільненні власних газових ресурсів для експорту в Європу.

По-друге, "Газпром" погодився "відпустити" ціни на газ із середньоазіатських республік в обмін на участь структур "Газпрому" в освоєнні родовищ у прикаспійському регіоні.

Саме дефіцит власних ресурсів газу стимулює "Газпром" переглядати свої відносини з країнами-споживачами газу в СНД.

Дотепер ціни, встановлені для споживачів цих держав, були істотно нижчими за європейські. У найближчі роки "Газпром" бажає їх вирівняти або, принаймні, максимально зблизити.

Так, ще влітку 2006 року топ-менеджери "Газпрому" спрогнозували зростання середньої ціни газу, який поставляється до ближнього зарубіжжя у 2007 році, на 56%, або майже до 180 доларів за тисячу кубометрів. Торік "Газпром" поставив у країни СНД і Балтії понад 76 млрд. кубометрів палива.

Середньозважена ціна поставок тоді склала близько 64 доларів, у 2006 році вона очікується на рівні 115 доларів.

В останні три місяці керівництво "Газпрому" зробило ряд заяв, у яких говорилося про перегляд ціни газу для всіх країн пострадянського простору. Так, на початку жовтня стало відомо про неминучий ріст вартості газу для Грузії.

Сьогодні грузини платять за газ 110 доларів, але вже з 2007 року, з огляду на незадовільний стан російсько-грузинських відносин, ціна блакитного палива може підскочити до 200-250 доларів.

Підвищаться ціни й для Молдови. Сьогодні сусід України розраховується за газ за ціною 160 доларів, але, цілком імовірно, у 2007-м ця цифра зміниться в бік зростання.

Вибухове зростання ціни для цих країн має не тільки економічне, але й усім відоме політичне обґрунтування.

Нафта - індикатор...

Заслуговує на увагу інший приклад - незважаючи на наявність явних політичних протиріч між Росією та країнами Балтії, їх відносини у газовій сфері не є предметом баталій.

Ці країни давно працюють по формулі ціни, яка встановлює залежність між вартістю газу й нафтових котирувань на світових біржах. З огляду на подорожчання нафти за останні роки, нові ціни російського газу для жителів Прибалтики аж ніяк не стануть предметом "війни з Росією". Формула ціни дозволяє робити динаміку цін газу більш прозорою.

Не виключено, що поступово до цього прийде й Україна. У короткостроковому періоді від такої системи вітчизняні споживачі навіть могли б одержати вигоду - адже недавно був період, коли котирування нафти стабільно падали з рівня $75-80 за барель до $55-60. Відповідно, міг би подешевшати і газ.

Однак слід зазначити, що в довгостроковій перспективі ціна газу як функція від ціни нафти несе деякі загрози. Приміром, з початком нового конфлікту на Близькому Сході, нафта може підскочити до $100 за барель і більше і тоді споживачам газу доведеться платити "данину війні".

… але Середня Азія краще!

Поки що умови поставок газу - обсяги й ціна - прямо залежать від РУЕ, швейцарської компанії з російсько-українським капіталом, в основному приватного походження.

При такій схемі Україні де-юре не потрібно купувати газ російського видобутку. Ціна газу в Україні залежить лише від ціни газу в Середній Азії, тобто, в основному, від туркменів. У цій схемі є плюс - газ поставляє держава, яка не має геополітичних апетитів стосовно України, через компанію, статус якої максимально нейтральний.

Можливо, українцям це неприємно чути, але росіяни у свій час сильно зміцнили свої позиції в Азії, підписавши з Казахстаном, Туркменістаном та Узбекистаном договори про викуп у них всіх експортних обсягів газу, а також про довгострокову оренду їхніх газо-транспортних систем.

На сьогоднішній день більша частина середньоазіатського палива, обсягами якого оперує компанія РУЕ, іде саме в Україну.

І відносно невисока ціна для України обумовлена саме тим, що в країну надходить не дорогий російський, а дешевий середньоазіатський газ. Так, у 2007 році Україна взагалі не буде споживати газ російського походження.

Газовий баланс України буде "закритий" за рахунок туркменського, казахського, узбецького газу (55 млрд. кубів) і газу власного видобутку (ще близько 21 млрд.).

Однак експерти знаходять деякі мінуси в існуванні схеми поставок газу з РУЕ в її центрі. Перший - туркмени повільно, але вірно намагаються підвищити ціну на своє паливо.

Другий мінус - монопольне положення РУЕ викликає в багатьох побоювання. "Імпорт газу не повинен бути штучно монополізований у руках однієї компанії", - вважає Іван Полтавець, експерт Бюро економічних і соціальних технологій.

Хвиля протесту

Природно, опозиційні політики не пропускають нагоди висловитися з приводу нової ціни на газ. Зокрема, Юлія Тимошенко назвала цифру в $130 злочином проти України (як і ціну 95 й 210 доларів).

На її думку, "здача національних інтересів України" відбулася на початку 2006 року після підписання Україною договорів про створення "РосУкренЕрго" і розмежуванні транзиту російського газу з одержанням газу для України.

Жаль, але опозиція поки продовжує мислити в термінах державного капіталізму 10-річної давнини і не може представити гідної альтернативи присутності приватного капіталу у поставках газу на Україну.

По суті, Тимошенко і Ко пропонують лише повернутися до схеми поставок газу, коли замість бізнесменів про покупку блакитного палива домовляються чиновники, відповідно до своїх політичних переваг (мова йде про міждержавні договори і щорічні протоколи до них, які директивно встановлюють ціни й обсяги поставок).

Однак реальність така, що повернення до державного капіталізму в даній сфері неможливе, з тієї причини, що структура міжнародного ринку газу не приймає таких принципів роботи.

Європейська й світова практика передбачає мінімальний вплив держави на ринок газу, де повинні діяти приватні або, принаймні, незалежні від уряду оператори.

Це забезпечує конкуренцію та страхує від криз, які можуть початися з політичних протиріч або просто волюнтаристичних рішень окремих чиновників.

"Конкретні умови поставок - справа господарських суб'єктів. Держава повинна лише забезпечувати можливість існування конкуренції на ринку газу, розвивати довгострокові відносини із країнами-постачальниками, координувати участь країни в інфраструктурних проектах", - затверджує Іван Полтавець.

Таким чином, шлях до рішення газових проблем, який підказує розум і світовий досвід - активна лібералізація й демонополізація ринку газу - поки що не у фокусі уваги ні влади, ні опозиції. Доти, доки ця ситуація буде зберігатися, українці будуть із трепетом у серці стежити за повідомленнями українських чиновників - яка ж ціна газу буде завтра?

При кому більше подорожчав газ: при Ющенку чи при Януковичі?

Аматорам віртуального світу політики, імовірно, буде цікаво довідатися, наскільки нинішнє подорожчання газу велике порівняно з торішнім. Інакше кажучи, який уряд - блакитний або помаранчевий - виявився успішнішим у боротьбі з газовими проблемами.

Примітивні підрахунки показують, що ця різниця між двома силами дорівнює нулю.

Так, при Януковичі газ подорожчав з $95 до 130 за тис. кубів, тобто на 37%. При цьому тариф на прокачування російського газу залишився фіксованим.

При Єханурові Україна одержувала газ двома способами.

Перший – бартер за прокачування російського газу в Європу. Після того, як на початку 2006-го було змінено тарифи на транспортування й ціна газу, за надання транзитних послуг "Газпрому" "Нафтогаз" міг одержати газу на 29% менше, ніж раніше (тариф на прокачування зріс на 47%, а вартість газу - на 90%). Інакше кажучи, "бартерний газ" подорожчав майже на 30%.

Друге джерело – туркменський газ (разом з іншим середньоазіатським). У часи Івченка він приходив на кордон за ціною $66 за тис. куб. м. Відповідно, він подорожчав на 44%.

Якщо допустити, що співвідношення "бартерного" і "туркменського" газу в обсязі імпортованого палива становило 18 млрд. й 32 млрд. кубів відповідно, то при уряді, підконтрольному Ющенко, газ реально подорожчав у середньому на 38%. Що практично дорівнює подорожчанню, яке відбулося при Януковичі.

Висновок: всі уряди однаково корисні.