Для чого девелоперам "єОселя"
За даними Української фінансової житлової компанії ("Укрфінжитло"), з 2024 року кількість акредитованих девелоперів до участі в програмі "єОселя" зросла майже в 5 разів: станом на початок червня їх налічується уже майже 50.
Це ж стосується кількості акредитованих об’єктів на стадії зведення: за офіційними даними, наразі їхня кількість складає вже близько 100 ЖК в 14 областях України.
Але найголовнішим здобутком "єОселі" у першому півріччі слід вважати процес поступової переорієнтації цієї програми на первинний ринок, зокрема на об’єкти в стадії зведення.
На мій погляд, участь девелоперів в державній іпотечній програмі, окрім суто стратегічних завдань з розвитку максимальної кількості механізмів залучення потенційних покупців, вимагає дотримання чітких критеріїв до акредитації, серед яких безперервність будівництва, наявність всіх дозвільних документів, відсутність судових обтяжень, відповідність об’єкта задекларованим характеристикам тощо.
Саме тому можна вважати, що участь девелоперів в "єОселі" є своєрідним "знаком якості" та надійності для потенційних покупців.
Водночас на первинному ринку житла зберігаються високі ризики, пов’язані, як з фінансовою здатністю девелопера вчасно завершити будівництво розпочатих об’єктів, так і з суто "воєнними" обставинами. Натомість "кредитні ризики" повністю лягають на банк та покупця житла на первинному ринку.
Наведу такі цифри: наразі понад 60% всіх кредитів населенню — це "короткі" споживчі кредити на суму від 5 тис. до 100 тис. грн терміном погашення до 12 місяців. Тоді як іпотечні кредити зазвичай видаються на більш значні суми: найчастіше від 1 млн грн до 4 млн грн і терміном від 3 до 20 років.
Тобто іпотека для банків має значно більший середній чек і довша в часі, саме тому кількість виданих банками іпотечних кредитів незначна у порівнянні зі споживчими кредитами та складає близько 1000 угод на місяць.
"Станом на червень 2024 року лише 9 банків розвивають іпотеку, а у програмі "єОселя" беруть участь 8 банківських установ. І треба зважати, що в кожного з них є своя власна стратегія розвитку, відповідні фінансові можливості та власні вимоги, як до позичальника, так і до девелопера (якщо банк працює на первинному ринку).
Адже видача іпотечного кредиту на первинному ринку — це необхідність сформувати банківські резерви у розмірі від 7% до 50% від суми наданої іпотеки. Тобто, надаючи кредит, банк відразу має понести суттєві витрати на резерви. Саме тому розвиток іпотеки в умовах війни — це досить ризиковано й дорого для банків.