Як державі покращити становище малого бізнесу під час війни

"Урядові заходи є одним з найважливіших факторів, що гальмують економічне зростання.

Тяжкий податковий тягар, складна і несправедлива структура оподаткування, регулятивні комісії, встановлення державою зарплати і безліч інших заходів спонукають людей зловживати ресурсами і використовувати їх не за призначенням, перешкоджають інвестуванню.

І для економічної стабільності, і для зростання нам необхідно не розширення державного втручання, а його скорочення".

Мілтон Фрідман, лауреат премії з економічних наук на честь А. Нобеля

З 2019 року податкове законодавство доповнили значною кількістю нововведень для малого бізнесу, який здебільшого перебуває на сплаті єдиного податку.

Можна згадати позитивні норми, зокрема збільшення меж річного доходу, появу інноваційних програмних РРО, а також воєнні пільги (звільнення від сплати єдиного податку та ЄСВ, єдиний податок за ставкою 2%).

Тим не менш, переважають обтяжливі норми.

Достатньо поновити в пам'яті широку фіскалізацію розрахунків 2021-2022 років, масове блокування податкових накладних наприкінці 2022 року, свіжу спробу уряду скасувати з 1 серпня 2023 року майже всі пільги війни, а саме мораторій на податкові перевірки з поверненням штрафів (законопроєкт №8401).

Якщо відверто, то в сухому залишку економічна влада створила негативний баланс очікувань, сформувавши стійкий суспільний запит на зустрічну лібералізацію умов оподаткування бізнесу, передусім малого.

Розуміючи червоні лінії, які Україні суворо малюють зовнішні кредитори (найперше МВФ), існує обмежене поле для дружнього податкового маневру. Проте воно існує.

По-перше, варто обмежити, хоча б під час війни, надто широку фіскалізацію. Тим більше, що сучасна наука, попри значну популярність у світі цієї політики, так і не виявила її стійкий позитивний фіскальний ефект (зростання сплати податків) або вирішальний вплив на скорочення розмірів тіньової економіки.

Як правило, успішна суцільна фіскалізація розрахунків була частиною ширшої стратегії урядів та обумовлювалася особливостями їх політики та законодавства, адміністративної практики та податкової культури. Тому є сенс звільнити від обов’язку застосовувати РРО/ПРРО хоча б окремі категорії малого бізнесу.

Перша категорія – платники єдиного податку другої групи, що не використовують працю найманих осіб та не продають "ризикові" групи товарів (зокрема ліки, ювелірні вироби, складну побутову техніку).

Унаслідок фізичних та нормативних обмежень вони не можуть працювати із суб’єктами загальної системи оподаткування і не можуть досягати значних оборотів, що робить їх фіскально безпечними для доходів бюджету, а використання ними касових апаратів – економічно недоцільним.

Друга категорія – роздрібна торгівля товарами винятково на території села чи селища. За даними податкової служби, їх кількість незначна (близько 23 тис 1 квітня 2023 року), а в понад 90% з них обсяги річних продажів не перевищують 5,6 млн грн на рік (критерій другої групи єдиного податку).

Тому цілком зрозумілим виглядає їх звільнення від фіскалізації (уряд це частково робив у 2021 році через постанову №1336 від 23 серпня 2000 року із змінами).

Третя категорія – суб’єкти електронної торгівлі, що проводять розрахунки лише в безготівковій формі і зараховують усю виручку на свій рахунок у банку. Потенційно діяльність таких ФОПів повністю прозора для контрольних органів, що робить їх непоганими кандидатами на звільнення від непотрібних їм касових апаратів.

По-друге, варто спробувати вирішити кілька хронічно болісних питань податкового адміністрування для малого бізнесу. Серед найбільш актуальних – такі.

Перше питання – податковий борг. Поширеною підставою для втрати ФОП статусу платника єдиного податку є наявність податкового боргу протягом двох послідовних кварталів. Однак ФОП нерідко не отримує повідомлень від податківців або не має можливості (іноді роками) дізнатися про наявність у себе цього боргу.

Рішенням може бути законодавча вимога про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп за рішенням контрольного органу винятково на підставі акта документальної перевірки як передумови для встановлення факту існування податкового боргу (за аналогією з четвертою групою ЄП).

Друге питання – ліквідаційні перевірки. У законодавстві відсутні строки призначення та проведення органами контролю документальних перевірок після припинення фізособою-підприємцем господарської діяльності.

Не проводити ліквідаційну перевірку і не знімати ФОП з обліку як платника податків можуть роками. Проблема набула ваги під час карантину і загострилася під час дії воєнного стану. Вирішення – встановлення на нормативному рівні строків зняття ФОП з обліку в податкових органах, зокрема – без проведення перевірок.

Третє питання – штрафи у сфері застосування касових апаратів. Податківці проводять такі перевірки, проте податкових повідомлень-рішень переважно не виносять. У разі ухвалення проєкту №8401 ситуація кардинально зміниться.

Через те бажано невідкладно прописати захисну норму в профільному законі №265 щодо незастосування санкцій у цій сфері на весь період війни.

Хоча податки – це "неминуче зло" і "почесний обов'язок", але зараз украй потрібне крихке перемир'я між владою та бізнесом. Держава не може залишити наодинці малий бізнес, бо, як казав видатний англійський філософ Джон Лок, закони в державі повинні призначатися лише для єдиної кінцевої мети: блага народу.