Реформа ринку електроенергії: запасний варіант

Рік тому Верховна Рада ухвалила закон "Про ринок електричної енергії".

Проте чергова спроба створити цивілізований ринок і гармонізувати українське законодавство з європейським, імовірно, не буде успішною.

Найбільша вада нашого ринку — надвисока концентрація, коли 92% обсягу електроенергії генерують п'ять найбільших виробників.

Фактично це монополія держави — "Укргідроенерго", "Енергоатом", "Центренерго" — та ДТЕК, яка контролює близько 80% теплової генерації.

Такий стан дозволяє основним гравцям маніпулювати цінами, адже вартість електроенергії для кінцевого споживача залежить не тільки від тарифів окремих виробників, а й від структури "енергетичного "міксу".

Так, у разі зміни принципів ціноутворення на ринку згідно з вимогами нового закону ціна електроенергії для споживачів, що мають нерівномірний графік споживання — малого та середнього бізнесу, побутового споживача — дорівнюватиме ціні "найдорожчої" генерації у біржовому сегменті ринку.

Як наслідок, ціни для таких споживачів підстрибнуть принаймні на 30%. Позитивним аспектом такого цінового коливання могло б стати оновлення основних фондів виробників, адже генеруючі потужності зношені на 80%.

До прикладу, собівартість виробництва електроенергії у світі з урахуванням капітальних витрат на нових АЕС становить 117 дол за МВт/г, вугільних ТЕС — 60-140 дол за МВт/г, газових — близько 75 дол за МВт/г.

Проте поява нових електростанцій в Україні в найближчі 10-15 років малоймовірна, бо строк окупності таких інвестицій — понад 20 років. При цьому імпортер як повноцінний конкурент вітчизняної генерації теж не може зайти на ринок до зняття низки адміністративних, економічних та технічних бар'єрів.

По-перше, необхідно об'єднати українську енергосистему з мережами європейських країн, ENTSO-E, або хоча б створити умови для імпорту через Бурштинський острів — умовну територію, де розташовані електричні мережі Бурштинської ТЕС разом з прилеглою електромережею та власними споживачами в межах Закарпатської, Івано-Франківської та Львівської областей.

Проте успіх такої синхронізації з ЄС значною мірою залежить від вітчизняних виробників електроенергії, які не зацікавлені у появі конкурентів і можуть саботувати приведення свого обладнання у відповідність до вимог ENTSO-E.

Гравці ринку також можуть перешкоджати залученню інвестицій у нові генеруючі об'єкти шляхом ситуативного зменшення своїх цін з метою заниження розрахункових економічних показників для таких інвестицій.

Особливо — у разі встановлення нинішнім гравцям платежів на "латання" старого обладнання. Такі доплати включатимуться не до їхніх тарифів продажу кВт-год, а до тарифу на передавання, створюючи ілюзію конкурентної ціни електроенергії.

Зважаючи на це, не варто очікувати позитивного ефекту для ринку від реформи. Можливості зменшити удар по економіці від зростання цін на електроенергію є, проте вони політично непопулярні і навряд чи будуть реалізовані.

Так, обсяг дотацій населенню, що включався до промислових тарифів на електроенергію у 2016 році, становив 1,6 млрд дол. Якщо зняти це навантаження з бізнесу, ціна електроенергії для непобутових споживачів зросте на 10-12%, а для населення — майже вдвічі. На це перед виборами не підуть ні уряд, ні регулятор.

Крім того, така ситуація суттєво знижує інвестиційну привабливість України. Одним з її чинників була формула "дешева робоча сила плюс дешевий енергетичний ресурс", що відтепер нівелюється зростанням цін на електроенергію.

Низка споживачів скористається перевагами прямих договорів з виробниками електроенергії. Скоріш за все, це будуть потужні промислові підприємства та експортери електроенергії, тобто ті, хто може прогнозувати своє навантаження у довгостроковій перспективі. Усі інші відчують дію реформи на своїй кишені.

Який вихід? Реформувати ринок генерації, просто наклавши європейську кальку, не можна. Вітчизняний ринок має особливості, які необхідно враховувати.

Головними передумовами для успішної реформи в наших реаліях є посилення антимонопольних вимог до учасників ринку генерації, створення можливостей для відкриття імпорту, будівництва нової генерації й систем акумулювання.

Конкуренція на ринку електроенергії з’явиться лише за умови зміни структури власності. У Європі були прецеденти, коли за антимонопольним законодавством розділялися вертикально інтегровані компанії. На вітчизняному ринку окремими гравцями могли б стати кожна АЕС, ТЕС, ГЕС та ГАЕС.

Інакше в умовах обмеженого державного втручання чутливість ринку до цінових коливань, змов та зловживань значно посилиться, що позначатиметься на кінцевому споживачі та дискредитуватиме процес європейської інтеграції.

Філософія енергоспоживання змінюється швидше, ніж на це реагують держава та великий бізнес. З кожним стрибком цін український споживач наближатиметься до альтернативної генерації, енергоефективності та "нульового" споживання.

Майбутнє ринку — за стимулюванням енергетичної самодостатності для населення та бізнесу. Держава вже зараз заохочує встановлення сонячних панелей у приватних будинках. Вони мають фіксований "зелений" тариф та гарантованого покупця — обленерго, яке купує надлишки електроенергії.

Такий підхід повинен застосовуватися і до юридичних осіб, які встановлюють генеруючу установку до 500 кВт. Усі надлишки електроенергії — виробництво мінус споживання — мусять викуповуватися за "зеленим" тарифом без додаткового регуляторного обтяження — ліцензій та індивідуальних тарифів.