Бюджет-2018 для місцевого самоврядування: не в грошах щастя

Якщо перефразувати народну мудрість, то вирок бюджету-2018 для місцевих громад такий: щастя не в грошах, а тим паче — не в їхній кількості. Бо ж виглядає так, що місцевому самоврядуванню доведеться добряче затягнути пасок.

І добре, коли той пасок не стане зашморгом на шиї…

Замість передмови

Фактично за проект бюджету на 2018 рік у Верховній Раді мали б взятися ще минулого тижня. Та через розгляд медичної реформи та питань, що стосуються великої політичної реформи питання відклали. Може, й на краще. Особливо, коли йдеться про місцеве самоврядування. І зараз поясню чому.

Щоразу, коли президент чи прем'єр-міністр згадують основний кошторис країни, вони наголошують: місцеві бюджети зросли в рази — на мільйони, а то й на мільярди. І це дійсно так.

А все завдяки бюджетній децентралізації: пригадайте, президента-утікача не стало, і парламент ухвалив відповідний закон, який значним чином перерозподілив податкові надходження – і місцеві бюджети збільшилися. Але як завжди, в такій ситуації існує велике й масне "АЛЕ".

Знаєте, це як у ситуації із старанним працівником: той робить і се, і те, все йому вдається, а роботодавець, щоб життя медом не здавалось, додає роботязі все нових і нових обов'язків. Отак і держава, схоже, вирішила: щось місцеві бюджети занадто добре себе почувають, а чому б не перекинути на громади кілька видатків.

Вуаля – і на місцевих бюджетах уже утримання професійно-технічної освіти, компенсація пільгових перевезень, оплата праці непедагогічних працівників, фінансування житлово-комунальних послуг в освіті та медицині та ще й усі борги із ЖКГ за минулі роки, з якими не впоралася держава, як бонус.

Про це писалося й говорилося чимало. Тож зупинюся на іншому.

Однією рукою дає, а іншою – забирає

Реверсна дотація. Що це таке та в чому небезпека? Спробую пояснити просто. Держава встановлює певний норматив щодо податку на доходи фізичних осіб. І за цим нормативом, якщо те чи інше місто з розрахунку на 1 мешканця заробляє більше від цих доходів, тоді держава частину цієї дотації забирає собі.

Загалом це є в кожній країні. І знову сумнозвісне "але": якщо торік такий відсоток в Україні був 50, то з наступного року його хочуть підняти до 80.

А тепер порахуємо.

Місто Дніпро – торік минулого року вилучення в державний бюджет завдяки реверсній дотації становили 416 млн грн. У 2018 році, якщо надходження збережуться на тому самому рівні та буде ухвалено задекларований проект бюджету, держава забере в дніпрян уже 846 млн грн.

Далі Запоріжжя: 228 млн у 2017 році проти 555 млн у 2018.

Львів: 224 млн проти 518 млн грн.

Відчуйте різницю: фактично на рівному місці, наприклад, у міста Лева заберуть додатково майже 300 млн грн.

"Чому здіймаєш галас?" – запитаєте ви. Та тому, що це не лише несправедливо стосовно міст, а ще й дуже шкідливо для всього процесу децентралізації.

Що таке податок на доходи фізичних осіб у розрізі місцевої децентралізації – працюйте, створюйте робочі місця, хай люди сплачують податки – і тоді з тих коштів у межах певної громади можна було зробити багато речей. А тут виходить: що більше ти заробляєш, то більше в тебе забирають.

А ті громади, які працюють менш якісно, просто не зацікавлені активізувати свою роботу. Тому що за рахунок іншої дотації – стабілізаційної – їм ці гроші повернуть. Абсурд. Держава вбиває будь-яку ініціативу, немає стимулу залучати інвестиції та створювати робочі місця.

Ми ділили апельсин

Пам'ятаєте, цей дитячий віршик і аргументи, які там використовують? То я нагадаю: "перша скибка їжаку – йому дуже до смаку, друга скибка для чижа – нам він птаха не чужа".

Нічого не нагадує? А мені навіть дуже.

Отож, є така річ, як державна субвенція на соціально-економічний розвиток території. Чдовий спосіб маніпулювання фінансами.

Є така субвенція. Її ще називають депутатською, точніше тією, яку ділять депутати-мажоритарники. Її логіка в тому, щоб рівномірно допомагати громадам, які мають певні проблеми. І знову не все так просто. Точніше просто, але не чесно.

Я проаналізував використання цієї субвенції у Львівській області за перше півріччя 2017 року в розрізі виборчих округів. Отож, з 12-ти виборчих округів близько 90% всіх коштів скеровано на 6 виборчих округів. Здогадайтеся, хто представляє ці округи?

Правильно, переважно це БПП, "Народний фронт" і ще 1 округ, де є сателіт влади. Безперечний лідер – Пустомитівський виборчий округ. І тут, мабуть, збіг, бо ж як інакше: це округ депутата-мажоритарника від БПП, а заодно і члена комітету ВР з питань бюджету.

Чому так? Невже іншим округам кошти не потрібні, невже там всі проблеми вирішено?

А правда така, що державну субвенцію на соціально-економічний розвиток території розподіляють без жодних процедур. Є профільне міністерство, є бюджетний комітет ВР. Вони формують спільну комісію, без жодних подань, процедур: сіли й поділили, кому що дати, подали на затвердження Кабміну.

Не думайте, була пропозиція передати ці кошти у Фонд регіонального розвитку, де є певні процедури, де робляться певні проектні заявки, які більш фахово обговорюються, де в принципі можна подивитися, чи обґрунтовано виділяються гроші чи ні.

Та звісно, мажоритарники були проти. Ну хто ж віддасть за два роки до наступних виборів 5 мільярдів, які можна самим розподілити?

У висновку про урядових робінгудів

Скоро парламент візьметься за розгляд проекту бюджету-2018. І тоді може бути пізно. Держава знову схибить і піде стежкою, яка поверне нас до централізації часів Януковича.

Тому звертаюсь до урядовців. Не бавтесь у робінгудів: ну не можна за рахунок багатих громад утримувати бідні громади. Якщо дуже хочеться погратися в героїв – заберіть в олігархів.

А до держави прохання одне – не заважати. Хоча б так, як це було три роки тому.