"Мертвий капітал": скасувати земельний мораторій до кінця року

Скасування мораторію на продаж сільськогосподарських земель — сьогодні найбільше, що може зробити український уряд, щоб прискорити економічне зростання та створення робочих місць, зокрема у сільській місцевості.

Понад 70% території України, а це приблизно 43 млн гектарів, належать до земель сільськогосподарського призначення. Ці землі надзвичайно родючі: на Україну припадає третина всіх чорноземів світу.

Попри це, українські врожаї — це лише частка від того, що збирається в інших європейських країнах, де земля не має такої якості.

Причина в тому, що у землекористувачів надто мало стимулів інвестувати в управління земельними ресурсами, адже ні власники, ні користувачі не знають, коли та як буде скасовано мораторій і чи це відбудеться взагалі.

Більше того, залучення кредитів нині — доволі важка та дорога процедура, оскільки землю не можна використовувати як заставу.

Змістовна реформа земельної галузі повинна включати стимули для довгострокових інвестицій та належного управління земельними ресурсами, доступу до кредитування та перевання землі її найпродуктивнішим користувачам.

В результаті продуктивність сільськогосподарської галузі може розширити річний обсяг виробництва на 15 млрд дол та збільшити ВВП приблизно на 1,5%.

Це сприятиме збільшенню доходів — до 2 млрд дол від одноразового продажу державних земель та 250 млн дол щороку від їх оренди.

Таким чином можна буде перерозподіляти бюджетні гроші і знаходити додаткове фінансування для шкіл, лікарень та розвитку інфраструктури.

Землекористувачі ж зможуть отримувати справедливий прибуток. Наразі ціни на сільськогосподарські землі в Україні — це лише частка від їхньої ринкової вартості.

Приблизно 4,5 млн дрібних землевласників (часто це пенсіонери) 10-20% від свого річного доходу отримують від здавання в оренду земель.

Ставки ж на оренду землі в Україні становлять лише одну десяту ставок у країнах ЄС та суттєво поступаються країнам, що розвиваються, наприклад Аргентині та Бразилії.

Це несправедливо щодо землевласників зокрема, а в цілому це погіршує перспективи сільського населення країни.

Економічне обґрунтування на користь скасування мораторію зрозуміле, але якщо цього не зробити прозоро, ризики можуть перевищити переваги.

У країні, де величезний обсяг суспільного багатства зник через корупцію та розкрадання, а державні установи, що покликані здійснювати профілактику таких неправомірний дій, досі не продемонстрували своєї ефективності, багато хто боїться, що будь-які зміни у чинній системі призведуть до концентрації земель в руках еліти.

Отже, на додачу до перерахованих вище економічних змін справедлива та прозора реформа українського ринку землі продемонструє українцям та світові, що Україна може забезпечити користь від своїх унікальних природних ресурсів для всіх громадян.

Такий результат абсолютно можливий, якщо уряд доведе до логічного завершення те, що він робить на кількох фронтах.

По-перше, забезпечення прозорості ринків земельних ресурсів.

Формування довіри громадськості до ринків сільськогосподарських земель вимагатиме інтегрованості та точності інформації з реєстру та кадастру. Ціни на оренду та купівлю земель повинні бути доступні для громадськості, а всі угоди мусять бути прозорими.

Використання електронних послуг у кадастрі та обов'язкові електронні аукціони на оренду державних земель повинні поширюватися і на їх продажі.

По-друге, інформування власників землі про їхні права.

Аби використовувати власні землі у максимально ефективний спосіб, їх власникам потрібно знати свої права.

Одним із способів досягнення цієї цілі буде розширення технічних та операційних можливостей уповноваженого Верховної Ради з прав людини із створенням омбудсмена ринку землі.

Це сприятиме тому, щоб власники землі отримували юридичні поради з питань, пов'язаних з їхніми правами, а також допоможе у забезпеченні доступу до судової системи та компенсації шкоди у разі порушення цих прав.

По-третє, сприяння доступу до фінансування для фермерів.

Майже двадцять років тому перуанський економіст Хернандо де Сото опублікував роботу "Таємниця капіталу", в якій він виявив зв'язок між правами власності та економічним розвитком.

Його просте, але фундаментальне спостереження полягало у тому, що по всьому світу заморожені трильйони доларів "мертвого капіталу", оскільки бідні люди не могли повною мірою використовувати право власності на свою землю, зокрема не мали механізмів використовувати її вартість для залучення позик.

В Україні мораторій на продаж землі не дозволяє її власникам використовувати свій найбільш цінний актив як заставу. А це унеможливлює доступ до кредитування, що дозволяло б розширювати виробництво чи започатковувати нові бізнеси.

За належного керування прозорі ринки продажів сільськогосподарських земель сприятимуть залученню таких потрібних інвестицій та дозволять банкам кредитувати фермерські сім'ї, малі й середні підприємства на селі.

Робота над розвитком сільських фінансових ринків вже показує прогрес. Зокрема, спільно із спілками фермерів землевласників, які не мають досвіду залучення кредитів чи обліку, навчають складати ґрунтовні бізнес-пропозиції.

Земельна реформа створить чимало нових викликів, проте переваги для українських фермерів і землевласників, та й, зрештою, для всієї держави, принесуть чимало потрібних змін.

Більше того, з огляду на потенціал України як експортера товарів реформа цієї галузі матиме вплив на продовольчу безпеку у світі.

На щастя, уряд України вже зробив перші кроки у правильному напрямку. Він визначив земельну реформу як пріоритетну і почав підготовку до неї.

Отже, я сподіваюся, що заради народу України та економічних перспектив держави у влади і в цілому серед політиків є бачення та мужність скасувати мораторій цього року, аби потенціал України був зрештою розкритий.