Чи готове Міненерговугілля позбутися вугілля

5 грудня 1952 року залишилося в історії Великої Британії як день надзвичайно густого туману.

Транспортна система міста була паралізована, пересуватися було складно і небезпечно.

Це був не просто сумнозвісний англійський смог.

У той час основним джерелом отримання енергії було вугілля, тож коли прийшов незвичний для цього регіону холод, в роботу запустили всі теплові електростанції.

Тепле повітря, яке виходило із станцій, опинилося у пастці під важким холодним циклоном і не змогло піднятися у верхні шари атмосфери. Наслідком цього стала надзвичайна концентрація продуктів згорання в повітрі.

9 грудня "великий смог" розчинився, але залишив уряду дві проблеми: 12 тис жертв та питання захисту громадян від наслідків спалювання вугілля.

"Великий смог" став початком екологічних рухів, декарбонізації економік, але найголовніше — найбільшим викликом у зміні державних енергетичних політик.

Щоб з'явилося нове, мусить померти старе

Британський уряд засвоїв трагічний урок і зробив правильні висновки. Лише за 2016 рік у країні скоротилося використання вугілля на 78,9%.

Однак відмова від споживання вугілля — не просто оптимізація витрат чи забаганка королеви. Це чіткий сигнал світу, що Велика Британія — надійне місце для інвестицій у чисту енергетику. Уряд навіть не побоявся заявити, що остання вугільна станція буде виведена з експлуатації у 2025 році.

Сьогодні країна на 25% забезпечує себе відновлюваною енергією, а Шотландія кілька днів на рік може забезпечувати себе майже на 100% чистою енергією.

Більшість країн давно цілеспрямовано відходять від вугілля і нарощують потужності відновлюваної енергії. Китай, який чудово розуміє труднощі лондонців середини минулого століття, зобов'язався перед міжнародною спільнотою до 2020 року забезпечувати свої потреби в енергії на 25% з чистих джерел.

Лише у 2016 році в країні запущено величезні потужності чистої енергії: 34 ГВт сонця, 19 ГВт вітру і до 10ГВт гідроелектростанцій та об'єктів на біомасі.

Уряд розуміє, що за швидкий економічний розвиток країни доведеться платити забрудненням природи. Тому радикальна зміна вектору в бік отримання енергії з відновлюваних джерел — це, передусім, запорука стабільного розвитку.

У Німеччині рух з відмови від традиційних видів енергії дещо відрізняється. Ще з 1970-х німці мітингують проти будівництва атомних станцій. Після катастроф на Чорнобильській АЕС у 1986 році та в Японії на "Фукусімі" у 2011 році країною пройшли хвилі протестів з вимогою закриття станцій.

Цікаво, що Ангела Меркель не говорила про глобальну економічну кризу та робочі місця на атомних станціях. Уряд зробив сміливу заяву, що до 2022 року закриє всі атомні енергоблоки. Німеччина активно нарощує потужності з відновлюваної енергії і вже на 33% забезпечує свої енергетичні потреби з чистих джерел.

Українські 11%

Україна долучилася до загальносвітового тренду, підписавши Паризьку кліматичну угоду. За цим документом ми повинні скоротити шкідливі викиди на 60% до 2050 року. Чи реальні ці цифри, і як будуть виконувати такі зобов'язання можновладці?

Україна на 53,7% забезпечує себе енергію від чотирьох АЕС, побудованих у 1970-1980-х роках. Атомна енергетика небезпідставно вважається найдешевшою, але і найбільш небезпечною. Чи можливо порахувати обсяги втрачених людських, природних та фінансових ресурсів в результаті аварії на Чорнобильській АЕС?

Якщо відмова від атомної енергетики для України — це фантастика, то що з вугіллям? Навіть у своїй назві Міненерговугілля демонструє світу важливість для країни цієї галузі. Понад 30% енергії ми отримуємо із застарілих ТЕС.

Тим не менш, уряд має на них великі плани. Бюджет 2016 року містив 350 млн грн на реконструкцію вугільних підприємств. Уряд офіційно заявляв, що таке фінансування вкрай необхідне, оскільки дасть можливість модернізувати галузь.

За даними ДП "Енергоринок" ТЕС у 2016 році виробили енергії на 1% більше, ніж у 2015 році. Заплатили ми за це порівняно з 2015 роком на 6,51% більше.

На перший погляд, 1% — це небагато. Проте для ринку відновлюваної енергетики це майже ціла галузь. У 2016 році частка енергії з відновлюваних джерел у загальній структурі виробництва електроенергії становила лише 1,3%.

Що ж виходить? У світі закривають такі потужності, а Україна продовжує вкладати мільйони на їх утримання. Якщо уряд не готовий озвучити на весь світ графіки закриття вугільних станцій, то слід хоча б перестати говорити про розвиток галузі.

Для початку слід змінити назву міністерства. Коли на міжнародних зустрічах представники з усього світу бачать нашу табличку Ministry of Energy and Coal Industry of Ukraine, вони починають розуміти справжні пріоритети України.

Нова енергетична стратегія: розвиток чи занепад?

У вересні Міненерговугілля оприлюднило оновлену "Енергетичну стратегію до 2035 року" із заходами щодо скорочення шкідливих викидів в енергетичній сфері.

Слід зазначити, що у цій стратегії відсутнє бачення щодо необхідності відмови від традиційних джерел енергії. Більше того, передбачається реконструкція старих ТЕС, ймовірно, за кошт споживача. При цьому з 12 станцій, які залишилися після окупації сходу країни, дев'ять належать компанії Ріната Ахметова.

Така ситуація створює багато потенційних корупційних ризиків. У підсумку Україна купує вугілля за підвищеним тарифом, так званим Роттердам+.

Відновлювану енергетику уряд розвивати не спішить. У стратегії передбачено, що до 2020 року ми повинні отримувати 11% енергії з чистих джерел. Якщо не враховувати виробіток від великих ГЕС, мова йде про 5 ГВт енергії від сонця та вітру, геотермальної енергії, енергії від малих ГЕС, біогазу та біомаси.

За вісім років існування галузі в Україні встановлено лише 1,192 ГВт. Відповідно, щоб виконати план, необхідно збільшити галузь уп'ятеро за три роки! Попри всі позитивні прогнози, ймовірність досягнення таких показників дуже низька.

Щоб почати рухатися у заданому напрямку, необхідно створювати зрозумілі та стабільні правила для бізнесу. У нас же на ринку — постійні коливання.

Зокрема — відсутність компенсації за "зеленим" тарифом з прив'язкою до євроцента (2014 рік), спроба підвищити вартість приєднання до мереж у шість разів (2017 рік), введення громадських слухань для отримання "зеленого" тарифу (2017 рік), дискусія про перегляд механізмів державного стимулювання ринку.

Зараз ринок опинився перед проблемою недієздатності НКРЕКП з 26 листопада. Через відсутність конкурсної комісії не обрані члени НКРЕКП, які повинні замінити старих відповідно до указу президента 78/2017 про ротацію. Отже, нові об'єкти відновлюваної енергетики не зможуть отримати "зелений" тариф.

Для збільшення ринку необхідні інвестиції. Щоб зацікавити іноземних інвесторів, "зеленого" тарифу мало. Необхідна активна урядова підтримка галузі.