Митна централізація

Уряд 29 березня прийняв постанову з нудною назвою "Про реорганізацію територіальних органів ДФС", проте з неоднозначними наслідками для всіх громадян та підприємств, хто має справу з митницею, а також з дивною історією ухвалення.

Міністерство фінансів вирішило централізувати митницю з метою посилення контролю та керованості, а заодно централізувати всі митні процеси. Зробити це пропонується через ліквідацію вже з 1 травня цього року існуючих регіональних та спеціалізованих митниць, вочевидь без особливого аналізу наслідків такого рішення.

Постанова вже отримала в експертів назву "Про ліквідацію митниці". Текст постанови то з'являвся на сайті Кабміну, то зникав звідти. Зрозуміло одне – прийнята вона з доопрацюванням, яке все ще триває, тому чинності постанова в установленому порядку не набула і підпису Прем'єра під нею ніхто не бачив.

Зараз в нас 25 регіональних митниць (по одній в кожній області та в м. Києві) та дві спеціалізовані (Енергетична та Міжрегіональна). За пропозицією Міністра фінансів всі ці митниці ліквідуються, як юридичні особи, створюється одна міжрегіональна митниця в Києві з структурними підрозділами (представництвами) по регіонах.

Однак, територіальна структура розташування митних органів створена, перш за все, для зручності громадян і підприємств, діяльність яких пов’язана з зовнішньоекономічною діяльністю.

Для останніх такий територіальний принцип розміщення митних органів дозволяє розмитнити товар близько до місця перетину кордону (наприклад, в Одесі або на Волині) або за місцем знаходження (акредитації) компанії (наприклад в Києві або Житомирі).

Розташування митниці в кожній області здійснено з урахуванням адміністративно-територіального устрою держави та забезпечує найбільш оптимальне вирішення завдань, як митних органів в цілому, так і на адміністративно-територіальних одиниць, в яких знаходяться митниці.

Зміна територіального принципу розміщення та устрою митниць вплине на ті місцеві бюджети, які наповнюються за рахунок оподаткування товарів, що розмитнюються відповідною обласною митницею. Наприклад, частина суми акцизу з імпорту палива перераховується в місцевий бюджет. Також діє експеримент щодо будівництва доріг на так звані "митні гроші".

У випадку ліквідації обласних митниць місцеві бюджети будуть позбавлені таких доходів.

Про ціну такої "реформи" свідчать наступні дані: в 2016 році в експериментальних областях 50% перевиконання митних надходжень було направлено на будівництво доріг – а це сотні мільйонів гривень. У Волинській області за півтора року місцева митниця на автошляхи дала 112 млн. грн, у Львівській — 870 млн грн. Хмельницька область в 2016 році додатково отримала 288 млн грн, а на Волині тільки за результатами першого кварталу спрямують на ремонт доріг 170 млн. грн.

Якщо митні платежі будуть акумулюватись на рахунку Міжрегіональної митниці в Києві, чи отримають місцеві бюджети областей та міст обіцяні гроші на дороги та місцеві потреби? Якщо ці речі не продумані, то це приклад фінансової "дОцентралізаціі" в дії.

Митниця сьогодні збирає 30- 40% надходжень Державного бюджету України і покликана захищати економічну безпеку держави. Тому при повній та різкій зміні правил гри треба добре зважувати наслідки та керуватись інтересами людей та компаній, яких ці зміни зачеплять.

А це кожен, хто перетинає кордон та провозить товари, або отримує їх в міжнародних поштових відправленнях, це перевізники, це нерезиденти, це всі українські компанії, які експортують чи імпортують товари та наповнюють бюджет.

Постають прості питання: куди платити митні платежі, чи не постраждає швидкість розмитнення, куди подавати скарги на дії та рішення митників, який суд розглядатиме справи про митні порушення.

Неприємним очевидним наслідком ліквідації згідно з постановою Кабміну регіональних митниць стане скорочення з 10 до 5 діб строку транзиту. Стаття 95 Митного кодексу встановлює 5-ти денний строк транзитного переміщення в зоні діяльності однієї митниці і 10-денний строк для такого переміщення в зоні діяльності різних митниць.

Після змін вся територія України стане зоною діяльності однієї митниці, відповідно і строк транзиту буде становити 5 днів в будь-якому випадку. Привіт від Уряду тим, хто здійснює транзит на машинах з іноземними номерами!

Постраждали від протиправних дій митників десь на Волині? Розгляд Вашої скарги на дії та рішення митниці буде відбуватися в Києві, бо будь-яка скарга на рішення, дії або бездіяльність посадової особи або іншого працівника органу доходів і зборів подається керівникові організації (стаття 25 Митного кодексу України), а таким керівником буде керівник Міжрегіональної митниці.

Або інший приклад: митник вирішив, що Ви провозили незадекларовані товари, чим порушили митні правила, та направив матеріали до суду. Після вступу урядової постанови в силу розгляд справи буде здійснюватись в одному з судів міста Києва, бо Митний кодекс каже, що такі справи розглядаються за місцем знаходження митниці, а вона буде одна-єдина на всю Україну - в Києві.

Цікаво проаналізувати також оперативність та можливість ухвалення рішень керівником  єдиної митниці після того, як зміни набудуть сили. Більше, ніж  20 статей Митного кодексу України описують випадки, в яких дії та рішення може/повинен приймати тільки керівник органу доходів і зборів. Зараз під таким керівником розуміються керівники 25 митниць.

Якщо митниця буде одна на всю країну, то і керівник буде один. То чи буде він в стані ефективно і оперативно приймати рішення? Наприклад, рішення про особистий огляд людини при підозрі контрабанди повинен прийняти тільки керівник. Перестанемо перевіряти? Чи кожний митний пост буде звертатись по 20 разів на день до керівника єдиної митниці в Київ?

Звісно ж, можна припустити, що керівник єдиної митниці делегує повноваження приймати рішення керівникам структурних підрозділів (представництвам) по регіонам.

Але для цього потрібно прийняти зміни в Митний кодекс, що означає законопроект, його обговорення з громадськістю та експертами, з дотриманням процедури розгляду та прийняття. А "реформа" для того і робиться тишком-нишком через постанову Кабміну, щоб цього всього уникнути.

Представники Мінфіну говорять, що у такий спосіб через створення єдиної митниці вони хочуть покращити керованість  митними процесами, усунути від незаконних впливів на них місцевих "князьків", губернаторів та силовиків, які. як відомо, знають, що на митниці є чим поживитись.

Вірю, що Мінфін керувався саме такими намірами, але їх втілення в життя "підкачало", і наслідки цього рішення як для людей, так і для держави можуть бути плачевними.

Аргументи Мінфіну не дають відповіді на питання, чим керівники регіональних представництв єдиної митниці будуть кращими за чинних керівників регіональних митниць, і чому на них не зможуть чинити незаконний вплив силовики, губернатори і контрабандисти.

Головне розуміти, для кого робиться реформа: для людей та сильної громади чи для інтересів окремих чиновників та міністерств. Щоб отримати позитивний ефект треба орієнтуватися на того, хто стикається з митницею, та про державу не забувати.

Певне посилення повноважень митниці на центральному рівні необхідне, бо наразі митна складова представлена на центральному рівні кількома департаментами, відсунутими на задній план у складі фіскальної служби.

Робити це треба, по-перше,у законний спосіб – через зміни в закон з відповідною процедурою обговорення, розгляду та прийняття, а, по-друге, шляхом поновлення на центральному рівні роботи Митної служби з незалежним керівником та єдиними правилами гри та оцінки митної вартості для всіх митниць України.