Чи будуть відповідати чиновники за декларацію неіснуючих коштів

В інформаційному просторі зараз багато розмов про легалізацію статків шляхом заповнення е-декларацій.

При цьому якщо одні легалізували гроші, майно та цінності, невідомо як набуті за попередні періоди, то інші легалізували майно наперед.

Вписали гроші, якими вони не володіють, щоб наперед пояснювати свої витрати і спосіб життя.

У 2016 році точилося багато дискусій про нульову декларацію, згідно з якою кожен громадянин міг би задекларувати статки, гроші та цінності в Україні і за кордоном.

Ідея нульової декларації така: якщо з доходів, на які придбане задеклароване майно, сплачені податки, то людина таке майно або гроші просто показує, а якщо податки не сплачені, то людина сплачує податок за невеликою ставкою, 3-5%.

Таким чином вона звільняється від кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків, відповідальності за порушення норм валютного регулювання та за порушення антимонопольного законодавства. Тобто показуєш майно, сплачуєш невеликий податок і спиш спокійно. Це було б нульовою точкою відліку.

Після Революції гідності таку можливість отримав бізнес, коли було ухвалено закон про "податковий компроміс". Підприємства могли подати уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємств і ПДВ за операціями із сумнівними контрагентами, "площадками" та "податковими ямами", нав'язаними злочинним режимом Януковича, та сплатити лише 5% від суми задекларованих зобов'язань.

Завдяки "податковому компромісу" бюджет отримав майже півмільярда гривень.

Однак час для ініціювання законопроектів щодо нульової декларації для доходів громадян обрали невчасно — перед поданням е-декларацій чиновників.

Громадські активісти почали бити на сполох, мовляв, питання про нульову податкову декларацію ініціюється для легалізації чиновників-корупціонерів перед поданням ними електронної декларації. Можливо, деякі чиновники сплутали поняття "нульова декларація" та "електронна декларація"?

Як інакше пояснити, що начальник митного посту декларує близько 800 тис дол? А не варто було плутати. Перша е-декларація чиновників — не нульова декларація чи податкова амністія, навіть якщо хтось про це і мріє. Надати пояснення доведеться всім, до кого виникнуть питання. А таких декларантів справді багато.

Зараз подано понад 100 тис декларацій чиновників та депутатів. Потрібно опрацювати їх за відповідними критеріями ризику.

На мою думку, до критеріїв ризику можна відносити суму задекларованих готівкових коштів, тривалість роботи на державних посадах, суму офіційно зароблених коштів та сплаченого податку з доходів фізичної особи.

Це дозволить перевірити статки декларантів на предмет наявності підстав для їх набуття, сплати передбачених законодавством податків і, таким чином, відсіяти декларантів для більш глибокої перевірки. Звернімося до закону.

Стаття 48 закону "Про запобігання корупції" визначає засади контролю та перевірки декларацій чиновників. Зокрема, закон каже, що Національне агентство із запобігання корупції проводить щодо декларацій такі види контролю.

1. Щодо своєчасності подання.

2. Щодо правильності та повноти заповнення.

3. Логічний та арифметичний контроль.

Отже, тепер розпочинається основна робота НАЗК.

Наприклад, є депутат чи міністр, який 20 років працював на різних державних посадах, і в якого до 31 грудня 2015 року задекларовано 900 тис дол. За офіційним курсом НБУ на вказану дату це понад 21 млн грн. Можна отримати та перевірити персоніфіковану інформацію про його доходи за формою 1-ДФ з податкової.

На жаль, база персоніфікації доходів в Україні діє з 1998 року.

Припустимо, за всі роки трудової діяльності депутат заробив 5 млн грн. Йому доведеться пояснити, звідки взялися 16 млн грн. Якщо це прибуток з валютних операцій, то хай надасть документи про придбання та продаж валюти.

Якщо це спадок чи подарунок, то він повинен був вказувати це в декларації за відповідний звітний рік. Якщо це гроші, зароблені талановитою дружиною, це також можна перевірити, на чому саме чи завдяки чому вона заробляла.

Після перевірки та аналізу задекларованих доходів можна приступити до аналізу повноти та достовірності декларування витрат, до оцінки задекларованого цінного майна та перевірки, на які саме кошти та коли воно було придбане.

Якщо буде виявлена невідповідність задекларованих коштів отриманим доходам, можна ставити питання про те, що з суми перевищення не сплачені податки. У разі несплати їх у значному (в розумінні Кримінального кодексу) розмірі — говорити про притягнення до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків.

Звичайно, відповідальність за несплату податків має термін давності, але для таких людей є інший варіант. Так, 7 квітня 2011 року в КК була введена стаття 368-2 "Незаконне збагачення", яка після змін у 2013-2015 роках звучить так.

"Набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність активів у значному розмірі, законність підстав набуття яких не підтверджено доказами, а так само передавання нею таких активів будь-якій іншій особі караються позбавленням волі на строк до двох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна".

Отже, просто задекларувати активи та гроші в е-декларації для чиновників та депутатів замало. Тепер потрібно підтвердити законність підстав для їх набуття.

Декларанти свою роботу зробили, хоча суть та наслідки декларування кожен зрозумів по-своєму. Тепер справа за НАЗК і детективами НАБУ, які відповідно до статті 216 Кримінально-процесуального кодексу уповноважені здійснювати досудове розслідування кримінальних проваджень про незаконне збагачення.

До речі, вони потренувалися це робити на прикладі прокурора сил АТО К. Кулика.

Навіть якщо певні особи зможуть уникнути відповідальності, або процесуальні питання займуть в компетентних органів багато часу, у нас є громадянське суспільство і журналісти. Головне, щоб до наступних виборів е-декларування не забулося, і щоб поняття "репутація" стало активом, не менш важливим, ніж гроші.