Гра великих престолів в приватизацію, або чому я йду з "Укрспирту"

Ну що ж, вітаю ДП "Укрспирт" із перемогою! Вперше в історії  ДП документи не згоріли випадково, а сервери з інформацію не зникли і не були атаковані хакерами.

2015 рік для мене як інвестиційного банкіра розпочався амбіційно та з часткою ризику: кар’єрного ризику та амбіцій швидкої та прозорої  приватизації ДП "Укрспирт".

Рік роботи у компанії з величезними боргами та репутацією найбільш корумпованого підприємства був хорошим досвідом та, як сьогодні свідчить фінансовий звіт, позитивним кейсом. Нагадаю, 2015 рік - 300 мільйонів прибутків, тоді як 2014 рік підприємство закінчило із збитками.

Йшов на посаду з трьома завданнями: вичистити підприємство від різного типу схем, зробити прибутковим, відкрито та чесно приватизувати. Розпочаті проекти  ДП з приватним бізнесом свідчать про виконання двох з них.

Щодо приватизації: ми "вичистили" компанію від  схем, показали прибутки, розробили проект приватизації подали його і все. Далі чомусь робота не рухається...

Можна довго говорити про причини, однак основною причиною є  відсутність єдності в бажанні дійсно розпочати приватизацію. Якщо взяти проект у руки та розпочати роботу, приватизувати підприємство можна за три місяці. "Укрспирт" дійсно готовий до цього процесу.

Підприємство довго існувало "годувальнком" для різних політичних сил та окремих осіб. Тому єдиний правильний вихід – це його відкрита зрозуміла та чесна приватизація. Для мене ще рік роботи на ДП – це рік напівволонтерство й боротьа за чесну роботу, яка, напевно, зараз нікому непотрібна.

Коли люди на посадах десятки років, у них з’являються свої "друзі", у тих свої. Виходить замкнуте коло, яке розірвати дуже складно.

Коли робиш правильні, економічно обгрунтовані речі, які принесуть позитивний результат для підприємства й держави, – це багато кому не подобається і стає перешкодою для власних вигод. Виникає суперечка інтересів, яку потім до громадськості хочуть донести  різними способами.

Є відомий анекдот. В одному селі чоловік пустив чутку, що дочка священника гуляє. Люди навіть у церкву перестали приходити. "Але ж у мене нема дочки", – обурився священник. "А ви тепер докажіть,  що її немає і що вона не гуляє", – навели свій аргумент люди. Ось так і в нас, на жаль, відбувається.

Я гордий, тим, що за рік ми змогли віддати борги всім постачальникам – майже 300 мільйонів гривень. Це живі гроші, які пішли першочергово фермерам, що постачали своє зерно для виробництва на ДП "Укрспирт". Я гордий фінансовим результатом та розпочатими проектами. І я гордий своєю роботою.

Робота менеджера полягає в ефективному управлінні, а не у впроваджені різного типу схем та виснажені компанії. А от чи будуть відповідальні менеджери і надалі  працювати напівволонтерами та слухати "експертів" із різних регіонів залишається питанням.

Робота зроблена. Результати є. Та приватизації ще нема.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.