Незабаром набуде чинності новий закон про державні закупівлі. Відповідний документ президент підписав 25 вересня – через десять днів після ухвалення закону Парламентом.

Швидкість реакції президента підтверджує революційність змін у всій сфері державних закупівель, передбачених новим законом.

Одна з них – заборона компаніям, які не розкрили інформації про свого кінцевого бенефіціарного власника, брати участь у тендерах.

Мовою закону це звучить так: змовник приймає рішення про відмову учаснику у процедурі закупівлі та зобов’язаний відхилити пропозицію конкурсних торгів учасника у разі, якщо у Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутня інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи.

Поняття бенефіціарного власника з'явилося в Україні нещодавно – у жовтні 2014 року. Введення цього поняття в Господарському кодексі України та в Законі "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" мало на меті створити в публічному доступі реєстр фізичних осіб, які здійснюють вирішальний контроль над юридичними особами.

Такий публічний реєстр є інструментом протидії корупції та відмиванню грошей через підставні та фіктивні компанії.

На сьогоднішній день всі юридичні особи, зареєстровані в Україні, зобов’язані оприлюднювати цю інформацію. Нова компанія не може зареєструватися, якщо не покаже, хто її кінцевий бенефіціар.

Проте, понад 200 тисяч компаній і досі не повідомили державі про своїх фактичних власників. За неподання інформації була передбачена лише адміністративна відповідальність та сміхотворні штрафи: від 5100 до 8500 гривень.

Тепер діє пряма норма Закону, що забороняє компаніям з непрозорою власністю вигравати держані замовлення та отримувати бюджетні гроші. Іншими словами, закон руйнує одну з ключових корупційних схем державних закупівель – прихований конфлікт інтересів між учасниками торгів.

Чому важливо не допускати "анонімів" до держзакупівель?

Ідентифікація бенефіціара компанії та його оприлюднення покликане розкрити інформацію про фізичних осіб, які де факто контролюють юридичну особу через мережу фірм-посередників або номінальних власників-фізичних осіб.

Аналіз державних закупівель за останні декілька років показує, що компанії з офшорним корінням або номінальними власниками все частіше отримують державні контракти.  Такі компанії давно заполонили тендери "Енергоатому", "Укрзалізниці", Міністерства охорони здоров'я України.

Раніше про реальних власників таких переможців можна було лише здогадуватися. На практиці схема діяла так: впливовий  корумпований чиновник або політичний діяч реєструє свою компанію на номінальних власників. Договір між номінальним і реальним власником носить характер доручення і є конфіденційним документом. 

Довірена особа, у даному випадку - номінальний власник, з юридичної точки зору нічим не відрізняється від власника. Договір, що підписує номінальний власник, виключає вчинення яких-небудь несанкціонованих дій з його сторони.

Крім того, підписується спеціальна угода про відмову номінальних акціонерів від усіх своїх прав на користь реального власника. Такий документ оформлюється і зберігається у власника вже з моменту реєстрації фірми.

Таким чином, усі дії номінальних власників у будь-який момент можуть бути оголошені юридично недійсними. Крім того, гарантією є позитивна репутація секретарської компанії, що надає послуги номінальних власників. 

Інколи в ролі номінальних власників також використовуються громадяни без постійного місця проживання, студенти, або просто ті, кому хочеться заробити.

Вказаний механізм для розпилу державних коштів у своїх схемах використовували Раїса Богатирьова, Олександр Янукович, Юрій Іванющенко, Андрій Клюєв та інші. Така практика продовжується і нині.

Новий закон про держзакупівлі дає нові інструменти для аналізу тендерів не лише за їхніми переможцями, а й за бенефіціарами, що дозволить виявити потенційний та реальний конфлікт інтересів під час закупівель.

Дуже важливо, що для добросовісних та прозорих компаній закон не створить жодних перепон, а навпаки, трохи полегшить участь у тендерах, оскільки забороняє брати з учасників торгів інформацію, що міститься у відкритих державних реєстрах, доступ до яких є вільним. 

Навіть якщо компанія подала недостовірну інформацію про свого кінцевого власника, і прийшла на державну закупівлю, наявні законодавчі механізми фінансового моніторингу дозволять ідентифікувати справжніх бенефіціарів завдяки моніторингу і відстеженню їх банківських операцій.

Спроба обдурити фінансовий моніторингу може обернутися серйозним наслідком.

Так, встановлення факту подання недостовірної інформації про бенефіціара може бути приводом для початку кримінального переслідування керівників таких компаній за підроблення документів.

Зменшення рівня корупції у закупівлях та розтрат державних коштів напряму пов’язані зі спроможністю держави, громадських активістів, журналістів та самих учасників контролювати доброчесність та прозорість процедури торгів.

Можливість знати та вчасно виявляти,  хто ховається за оффшорними компаніями і претендує на бюджетний пиріг згодом автоматично позбавить державні закупівлі від анонімів та Анонмусів, а державних чиновників – способу незаконного збагачення.

Треба тільки застосувати Закон.

***

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.