Україна отримала чудову звістку.

Приватні власники українських єврооблігацій загальною вартістю 19 млрд дол погодилися на суттєву реструктуризацію боргу, яка дасть Україні таке потрібне полегшення.

Платежі за облігаціями суттєво знижено, термін сплати подовжено, а номінальну вартість облігацій знижено на 20%.

За даними МВФ, ця угода зменшила потреби України з фінансування боргу щонайменше на 15 млрд дол протягом наступних чотирьох років.

Це величезне досягнення для уряду України, який зумів укласти цю угоду без застосування мораторію на виплату боргу.

Необхідність зменшення суми державного боргу України перед приватними кредиторами виникла на початку 20115 року.

12 лютого МВФ ухвалив рішення надати Україні чотирирічну стабілізаційну позику, так звану програму розширеного фінансування - Extended Fund Facility. 11 березня Рада директорів МВФ прийняла цю програму обсягом 40 млрд дол, але надання цих коштів виявилося проблематичним.

Сам МВФ зобов'язався надати 17,5 млрд дол. Було зроблене дещо оптимістичне припущення, що Світовий банк, інші міжнародні фінансові організації та донори нададуть ще 17 млрд дол, але в результаті не було зібрано близько 15 млрд дол.

Новий підхід МВФ полягав у тому, що Україна повинна укласти угоду про реструктуризацію боргу перед приватними кредиторами на початку реалізації програми розширеного фінансування.

Цікаво, що одна компанія володіє облігаціями України на 8 млрд дол із загальної суми 19 млрд дол. Це компанія Franklin Templeton із Сан-Франциско, яка була очільником переговорів. Радником України під час переговорів була інвестиційна компанія Lazards Freres.

Чому Franklin Templeton вклала так багато коштів в українські облігації? Тому що з їх прибутковістю навряд чи могли зрівнятися будь-які інші цінні папери.

Їх початкова доходність становила в середньому 7,5%, але можна припустити, що багато цих облігацій були придбані на вторинному ринку із знижкою 50% номінальної вартості та з доходністю понад 20%. Відповідно, ця операція була вдалою, і власники облігацій могли прийняти певний компроміс з боржником.

З самого початку міністр фінансів Наталія Яресько пропонувала знизити номінальну вартість облігацій на 40%. Кредитори ж погоджувалися на суттєве зниження доходності та подовження терміну оплати, але не були готові прийняти зниження номінальної вартості.

Наталія Яресько. Фото unian.net

Тепер вони погодилися знизити номінальну вартість облігацій на 20%, що відповідає вимогам МВФ. Можна припустити, що всі висококваліфіковані учасники перемовин з самого початку розуміли, що ця цифра розумна, але повинні були влаштувати певну виставу перед підписанням угоди.

Фінал української боргової саги виглядає великим успіхом для усіх сторін. МВФ змінив правила гри саме так, як він бажав.

Кредитори все одно отримають непоганий зиск. Україна полегшила своє боргове навантаження і вже здійснила суттєві зміни у своїй фіскальній системі, а також реалізувала важливі структурні реформи, зокрема, в енергетиці, банківській сфері та пенсійній системі. Її бюджетний дефіцит розтанув на очах, а поточний дефіцит рахунків зник завдяки девальвації гривні.

Тепер інші міжнародні донори повинні забезпечити необхідні кошти для подолання дефіциту фінансування на 2015-2016 роки. Є лише зобов'язання про надання 8 млрд дол, необхідно отримати ще 7 млрд дол. Головним донором повинен бути Європейський Союз, безпеку якого зараз захищають українські солдати.

Україна критично потребує збільшення своїх золотовалютних резервів з 10,4 млрд дол до 20 млрд дол для стабілізації гривні та лібералізації правил валютного контролю.

Внесок США також повинен бути більш суттєвим.

Міністр фінансів Джек Лью запропонував додаткові кредитні гарантії у розмірі 1 млрд дол, але вони повинні становити 2 млрд дол. Це дешеве фінансування, але Україна потребує його для своїх золотовалютних резервів, а Конгрес США та більшість членів уряду США завжди дуже прихильно ставилися до України.

Це абсурдно, але Україна у грудні буцімто повинна заплатити Росії 3 млрд дол за єврооблігаціями, які Росія придбала у грудні 2013 року, аби врятувати колишнього президента Віктора Януковича. Чому Україна повинна щось платити агресору?

Володимир Путін. Фото blogspot.com

Україна вже подала низку міжнародних позовів до Росії, які стосуються анексії Криму та втрати державного та приватного майна на півострові.

США та ЄС повинні посилити свої санкції проти Росії, надаючи повну правову та політичну підтримку Україні. Вони мусять наполягати на тому, що Україна не повинна платити Росії. Агресор повинен сплатити військові репарації так, як це був змушений зробити Ірак після спроби анексувати Кувейт у 1990 році.

Україна пройшла довгий шлях. США та ЄС повинні схилити чашу терезів на її користь.

* - Неофіційний переклад

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.