Спостереження за гривнею подібне до споглядання краху потяга в сповільненому режимі.

Така ситуація в основному виникла через людський фактор, тож в ретроспективі завжди зрозуміло, які рішення варто або не варто приймати для уникнення біди.

Спробую проаналізувати цю ситуацію, поки у нас є час, аби не допустити повної катастрофи.

Упродовж майже десяти років я працював трейдером в компаніях "JP Морган" та Deutsche Bank і досліджував поведінку центрального банку під час криз.

Я займався цим з часу вивчення курсу економіки в Нью-Йоркському університеті, тож в цій статті висловлена точка зору як експерта, так і учасника ринку.

Причини теперішнього невтішного стану речей очевидні: порожня державна казна, яка була спустошена в результаті неправомірних дій Януковича та його оточення, жахливий та неочікуваний удар у спину з боку Росії, незмінні економічні умови.

Однак можна було не припуститися деяких очевидних помилок на валютному ринку. Перерахую деякі з них.

Періодичне "загравання" з валютним регулюванням та різні адміністративні заходи - обмеження продажу валюти для населення, внески до ПФ при купівлі-продажу іноземної валюти, вимушені продажі доходів від експорту - все це призводить до створення "чорного" ринку валюти і подальшої девальвації гривні.

Було зрозуміло, що МВФ вимагатиме режиму вільного плаваючого валютного курсу як умови надання фінансової допомоги. Однак це рішення відкладалося до останнього моменту. Згодом така ситуація призвела до того, що на "чорному" ринку за долар просили 25 грн. Далі міжбанк достиг рівня "чорного" ринку.

Без надійного плану заходів вирішити проблему було неможливо. Однак плану дій щодо стабілізації валюти не було. НБУ відразу запанікував і почав говорити про подальші адміністративні заходи та обмеження на ринку конвертації валют.

Якщо хтось і хотів послати інвесторам сигнал "тримайтеся подалі від гривні", то це йому цілком і повністю вдалося зробити.

Ще одне хибне рішення, якого можна було уникнути, - проведення санації банківського сектора без вирішення проблем на валютному ринку.

Так, значна частина банків України, ймовірно, неплатоспроможна. Такими ці банки були і до приходу нового уряду до влади. Тим не менш, доведення їх до банкрутства на нинішньому етапі додало певні зобов'язання до балансу держави і лягло додатковим тягарем на функціонуючі банки.

На мій погляд, банківські установи варто тримати на короткому поводку, аби завадити виведенню активів. Проведення ж повномасштабної санації можливе тільки тоді, коли гривня укріпиться і стабілізується.

Тимчасом варто тимчасово послабити різні регулюючі заходи, щоб дозволити банкам "приборкати" наслідки кризи. Як тільки ситуація стабілізується, тоді і повинен початися повний і безжальний "природній відбір", але не зараз.

Враховуючи нинішній безлад в країні, чи можливо щось зробити для покращення привабливості гривні? На мій погляд - так.

Глава НБУ Валерія Гонтарєва. Фото unian.net

Всі спонтанні зусилля центрального банку, спрямовані на встановлення контролю на валютному ринку, мають на меті завадити населенню та підприємствам купувати валюту і змусити експортерів її продавати. Це безнадійна боротьба.

З іншого боку, для залучення міжнародних фінансових потоків - як спекулятивних, так і довгострокових - було зроблено дуже мало.

Україна навіть у нинішньому стані може бути привабливою для інвестування. Вартість національної валюти впала найбільше у світі. Процентна ставка 30%, яку, можливо, доведеться підвищити, приваблива для короткострокових гравців.

Враховуючи обіцянку надання величезної міжнародної допомоги та надії на вирішення воєнного конфлікту, люди готові будуть побитися об заклад на гривню.

Тим не менш, вони повинні бути впевнені: якщо вони купують гривню сьогодні, вони зможуть її вільно продати на ринку вже завтра і не застрянуть у "валютній пастці", якщо раптом НБУ прийме якісь нові обмеження на грошові потоки. На жаль, вони отримують прямо протилежні сигнали.

НБУ повинен бути чітким у своїх повідомленнях і назавжди зняти всі обмеження на валютні потоки. Йому вже нема чого втрачати. Збитки вже заподіяні, а найгірший сценарій - повільна девальвація замість швидкого встановлення нової рівноваги.

Довіра до НБУ зруйнована, але якщо він стане на шлях лібералізації, то державні і приватні західні інститути втрутяться в ситуацію заради стабілізації національної валюти і отримання прибутків після кінцевого підвищення курсу гривні.

Пошук нової рівноваги призведе до подальших збитків для вітчизняних банків, і саме тут НБУ може докласти зусиль, допомагаючи їм "утриматися на плаву". Однак регулятор не може зробити це самотужки - уряд і законодавці повинні втілити реформи. Без них надана допомога або інвестиції будуть марними.

Тим не менш, лібералізація валютного режиму є необхідною умовою для інвестицій в економіку з боку і міжнародних, і місцевих учасників ринку.

Я твердо вірю, що для збереження гривні ще не все втрачено. У теперішній ситуації бездіяльність може запустити жахливий цикл подальшої вибухової девальвації і гіперінфляції. Нині це здається неможливим, але ще півроку тому такою ж фантастикою були і 30 грн за долар.

Нацбанку буде важко відновити довіру ринку, проте якщо ми хочемо бачити Україну сучасною європейською державою, іншого шляху нема. Заради цієї мрії дехто віддав не тільки заощадження, але й найдорожче - життя.

Лібералізація - це шлях уперед. Зволікання й уникання непопулярних рішень тримає нас у цілковитому безладі. Якщо так триватиме й далі, буде катастрофа.

Фото unian.net

Роман Сульжик закінчив Лідський і Нью-йоркський університети, працював трейдером деривативів у JP Morgan в Нью-Йорку та Лондоні, керував відділом торгівлі процентними ставками у Deutsche Bank. Донедавна був одним з топ-менеджерів Московської біржі.

VoxUkraine.org

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.