Церковно-газова дискримінація

З 1 липня 2014 року релігійні організації сплачують за газ та опалення удвічі менше, ніж школи, дитсадки, лікарні, громадські організації та промислові споживачі.

На якій підставі релігійні організації користуються 50-відсотковою знижкою?

Це вирішили з'ясувати у суді член громадської ради при Міненерговугілля Сергій Петухов та активіст Зорян Кісь.

Ціна питання - трохи більше 120 млн грн на рік.

Ця судова справа виявила кілька болючих точок.

По-перше, держава вручну встановлює пільги на газ тим, хто "добре" попросить, одночасно скасовуючи соціальні виплати, наприклад, допомогу з догляду за дитиною.

По-друге, стали очевидними слабкі місця антидискримінаційного законодавства. Держава не тільки не вважає обов'язком протидіяти дискримінації, а сама дискримінує і заохочує до дискримінації у різних сферах.

По-третє, впадає в око невміння, небажання і негнучкість судової системи читати закони і навіть виконувати встановлені законом норми.

Історично так склалося

Упродовж останніх років ціна на газ для потреб релігійних організацій була встановлена на рівні ціни на газ для населення - діяли відповідні постанови Кабміну. Однак відповідно до постанови уряду від 25 березня 2014 року релігійні організації повинні сплачувати за газ за ціною, встановленою для промислових споживачів.

Згодом Всеукраїнська рада церков звернулася до уряду з проханням встановити "справедливі соціально-відповідальні тарифи на газ для потреб релігійних організацій", зокрема на опалення культових споруд, повідомляє Інститут релігійної свободи.

Глави церков заявили, що релігійні громади мають неприбутковий статус та існують лише за рахунок пожертв віруючих. Після цього Кабмін прийняв постанову "Про ціни на газ, теплову енергію та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для потреб релігійних організацій".

Згідно з нею, газ для потреб релігійних організацій реалізується за ціною, яка визначається Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики - НКРЕ, шляхом множення встановленого нею граничного рівня ціни на газ для промислових споживачів на коефіцієнт 0,5.

Простіше кажучи, релігійні організації отримали можливість купувати газ за півціни.

Недавно на урядовому порталі з'явилася новина про зустріч Арсенія Яценюка з членами Всеукраїнської ради церков. Прем'єр відзвітував, що "були поставлені певні завдання, і частину цих завдань уряд виконав". Зокрема - ухвалив розпорядження, яким на 50% знизив тариф на електроенергію для релігійних організацій.

Побоюючись того, як держава чутливо відгукується на будь-які побажання церкви і вбачаючи у таких пільгах дискримінаційне ставлення щодо інших неприбуткових організацій та громадян, які не належать до релігійних організацій, громадські активісти вирішили звернутися до суду з проханням скасувати відповідну постанову уряду.

Фото nfront.org.ua

У заяві Окружному адміністративному суду Києва названі вище позивачі зазначили, що така знижка не передбачена законом "Про засади функціонування ринку газу" та створює небезпечний прецедент надання безпідставних пільг окремим категоріям споживачів, зокрема, за ознакою ставлення до релігії.

До того ж, позивачі спиралися на статтю 24 Конституції, у якій зазначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Крім того, позивачі стверджували, що надання такої пільги в умовах недостатності імпортованого газу та його високої ціни суперечить задекларованим цілям уряду щодо забезпечення енергетичної незалежності та енергоефективності.

Чужорідне тіло

Окружний суд 11 вересня 2014 року відмовив у задоволенні всіх позовних вимог.

Як розповідає Петухов, складність справи полягала у різному тлумаченні термінів. Так, говорячи про 50-відсоткове зниження тарифів, він пояснював на суді, що це пільга для релігійних організацій, у той же час відповідач переконував, що це "інший тариф".

"Уряд створив нову категорію споживачів і встановив для них новий тариф. Така категорія не передбачена законами, але вводиться підзаконним актом", - каже він.

Крім того, суди не вміють застосовувати закон про протидію дискримінації. "Цей акт був прийнятий для підписання угоди про асоціацію з ЄС, однак він не вписується у нашу "звичну" судову практику. Це як чужорідне тіло", - зазначає експерт.

П'ята стаття цього закону передбачає кілька видів дискримінації: пряма, непряма, підбурювання до дискримінації, пособництво у дискримінації, утиск. Відповідно до цього переліку в "газовій справі" начебто нічиї права не обмежуються.

"Утім, дискримінація - це не тільки обмеження права, але і невиправдані винятки. Іншими словами, невиправдані пільги - це теж дискримінація", - пояснює експерт.

Так, в антидискримінаційному законі зазначено, що встановлення пільг чи привілеїв окремим особам чи категоріям осіб не вважається дискримінацією лише тоді, якщо такі заходи є тимчасовими і мають обґрунтовану мету.

Утім, розробники проекту дискримінаційної постанови - Міненерговугілля та Кабмін - не надали пояснень, у чому полягає юридична чи фактична нерівність релігійних організацій порівняно з іншими громадськими організаціями або групами громадян. Більше того, ця пільга не є тимчасовою.

Міністр енергетики Юрій Продан. Фото kvedomosti.com

Крок вправо, крок вліво

Позиція суду однозначна: нема конкретної норми у законі - нема і порушення.

Петухов каже, що суддя Європейського суду з прав людини легко встановив би факт порушення закону на підставі загального принципу про заборону дискримінації.

Однак українські суди не звикли до системного тлумачення норм права, коли задекларований правовий принцип може бути реалізований навіть за відсутності чітко виписаної процедури чи прийняття підзаконних актів.

"Норми Конституції декларативно є нормами прямої дії. Однак ви не можете піти в суд і сказати, що ваші конституційні гарантії, наприклад, на медичне обслуговування, порушені, якщо нема конкретного закону чи підзаконного акта. Суди загальної юрисдикції ніколи не застосовують норми Конституції напряму", - пояснює Петухов.

До слова, запропоновані проекти постанов Кабміну повинні були проходити експертизу на відповідність європейському законодавству, гендерну та антидискримінаційну експертизи, включати регіональні аспекти, громадські слухання. Однак чи потрібні ці заходи - вирішує розробник.

"У даному випадку Міненерговугілля у пояснювальній записці вказало, що проект постанови не містить ознак дискримінації, і цієї декларації вистачило для Мін'юсту та Кабміну. Реальні ж експертизи, думаю, не проводилися", - переконаний позивач.

Поки тривав судовий процес, позивачі також подали позов про призупинення дії дискримінаційної постанови. Однак позитивне рішення суду з цього питання стало б для служителів Феміди нечуваним зухвальством.

"Призупиняти дію "високих" нормативно-правових актів судді бояться. Такі "політичні" рішення можуть їм дорого коштувати. Не дивно, що нам відмовили. Ми вже подали апеляцію", - коментує експерт.

Оскільки ця "газова справа" декларується як дискримінаційна, то відповідно до закону не повинен був стягуватися судовий збір. Тож спочатку позивачі відмовилися платити.

"Без судового збору справу навіть не прийняли. Ухвалу про залишення її без руху ми оскаржили в усіх ланках адміністративних судів і дійшли до Вищого адміністративного суду - ВАСУ. Так швидко мені ще ніхто не відмовляв - за чотири робочі дні. Найцікавіше, що ВАСУ прийняв заяву без судового збору", - усміхається Петухов.

За словами експерта, ігнорування норми про звільнення від судового збору справ про дискримінацію є лакмусовим папірцем ставлення судової системи до справ про дискримінацію: їх краще ігнорувати, ніж у них розбиратися.

Фото dt-kt.com

Утім, позивачі налаштовані рішуче.

Петухов і Кісь переконані, що двигуном вітчизняного судового процесу є Європейський суд з прав людини, рішення якого обов'язкові для України. Якщо їм відмовлять в апеляції - подаватимуть позов до Європейського суду.

Хто компенсує пільгу

Коли встановлюється пільга, мусить бути джерело покриття різниці. Наразі пільгу надає НАК "Нафтогаз України", тож для неї повинна передбачатися компенсація з держбюджету. Однак у фінплані на це грошей нема уже упродовж кількох років.

Тепер цей борг "висить" на балансі "Нафтогазу". Хоча дефіцит компанії формально не включений у держбюджет, однак для МВФ усі проблеми НАК - проблеми держави.

"Чому "Нафтогаз" валиться, НБУ змушений викуповувати його облігації, а держбанки надавати мільярдні кредити? У них цифри не збігаються. Дешевого газу для населення продають більше, ніж виробляють. У них хронічний дефіцит", - пояснює Петухов.

Відповідно до двох постанов НКРЕ тарифи на газ встановлені такі.

З 1 листопада 2014 року бюджетні установи та промислові споживачі платять за газ та гаряче опалення 5 100 грн за тис куб м. Це ціни без врахування транспортування та без ПДВ. Кінцева ціна, яку сплачують споживачі, становить 6 432 грн. У той же час релігійні організації сплачують тільки 2 550 грн за тис куб м, фактично - 3 449 грн.

Міненерговугілля за запитом Петухова повідомило, що за 2013 рік релігійні організації спожили 35 млн куб м газу. Відповідно до нинішніх цін пільга для релігійних організацій коштуватиме державі 120,7 млн грн. Для порівняння: це вартість скасованої урядом річної допомоги з догляду за дитиною - 130 грн - 77 381 матері.

"Це дріб'язок порівняно з тим, які пільги на електроенергію встановлені для феросплавних заводів. Скоро ця проблема зазвучить, адже уряд знизив вартість електроенергії тільки для чотирьох заводів Коломойського та Пінчука.

Для феросплавних заводів електрика - це основні витрати, до 50% собівартості. Звісно, вони б не втрималися на плаву, якби оплачували світло за ринковою ціною. Однак знизили вартість не всім, а тільки конкретним заводам", - підкреслює Петухов.

За оцінками експертів, ця пільга дозволить заводам заощадити у 2014 році 2 млрд грн.

"Що було б, якби ці заводи зупинилися? Це інше питання. Однак нині уряд вручну керує ринком. Це проблема, це дискримінаційний підхід", - переконаний експерт.

Віктор Пінчук. Фото ЕП

Автор вдячна представникам Коаліції з протидії дискримінації за надання матеріалів

Фото на головній: Арсеній Яценюк. Фото kmu.gov.ua

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.