Як торгувати повітрям

Розумію, що тема, яку хочу порушити, зараз не належить ні до першочергових реформ, ні до нагальних бізнесових пріоритетів.

Однак хотів би привернути увагу до одного із завдань, яке виникає в Україні після підписання Угоди про асоціацію з ЄС: створення українського вуглецевого ринку.

Досвід Європейського союзу, де функціонує найбільший внутрішній вуглецевий ринок, свідчить, що такий ринковий механізм є дієвим та ефективним інструментом регулювання, обмеження та скорочення викидів парникових газів.

Це сприяє підвищенню енергоефективності національної економіки та приводить в дію механізм циклічної модернізації виробництва.

Крім ЄС, шляхом впровадження внутрішніх вуглецевих ринків пішли Японія, Китай, США, Австралія, Канада, Нова Зеландія, Казахстан.

В Україні також тривалий час йде мова про можливість розробки та впровадження схеми торгівлі квотами на викиди парникових газів на зразок тієї, яка діє в ЄС.

Після ратифікації Угоди про асоціацію з ЄС проблема формування національного вуглецевого ринку в Україні набула ще більшої актуальності. Передбачається, що протягом двох років з моменту набрання чинності цим документом Україна зобов'язується впровадити власну внутрішню систему торгівлі викидами - СТВ.

У 2011 році Україна отримала грант Світового банку на створення внутрішнього вуглецевого ринку в рамках проекту "Партнерство задля підготовки до ринкових механізмів". Проект передбачає розробку оптимальної моделі впровадження вуглецевого ринку з урахуванням досвіду інших країн-учасниць.

Зараз майже 50% одиниць скорочення викидів у світі за проектами спільного впровадження мають українське походження. Це свідчить про лідерство України у секторі. Отож, у нас є фундамент, на якому можна будувати ринкові відносини задля мінімізації викидів парникових газів і низьковуглецевого розвитку економіки.

Усвідомлюючи важливість проблеми антропогенного впливу на кліматичну систему, Україна взяла на себе зобов'язання скоротити викиди парникових газів на 20% до 2020 року і на 50% - до 2050 року порівняно з 1990 роком.

Однак в реалізації цього механізму існують певні проблеми. Зокрема, відсутнє державне регулювання викидів парникових газів. Нормативна база потребує уточнення вимог до проектної документації та процедур її детермінації.

Для ефективного функціонування внутрішнього вуглецевого ринку Україні необхідно розробити правила гри. При цьому розраховувати на швидкий розвиток сектора не варто. Спочатку слід сформувати пілотний ринок, а до його безпосереднього будівництва варто перейти через два-три роки.

З іншого боку, відсутність законодавства є наслідком того, що бізнес не хоче ускладнювати собі життя. Це можна зрозуміти, бо вводиться незрозуміла схема "торгів повітрям", необхідні витрати на моніторинг викидів парникових газів.

Той вітчизняний підприємець, який брав участь у проектах спільного впровадження, частково готовий до створення внутрішнього вуглецевого ринку.

Фото 0629.com.ua

Однак і він остерігається: йому простіше платити податок на викиди, ніж будувати ринок з нуля. Адже це жорстка, відкрита і прозора система моніторингу та верифікації викидів парникових газів на кожному українському підприємстві.

Очевидно, що впровадження СТВ для бізнесу є додатковим фінансовим та адміністративним тягарем. Тому актуальним є питання ефективності системи. Стислі терміни реалізації механізму доволі ризиковані і не дають чітких сигналів підприємствам для побудови довгострокової стратегії розвитку бізнесу.

Чергові додаткові фінансові навантаження впливатимуть як на прибутковість підприємств, так і на кінцеву вартість продукції, що може зробити виробництво нерентабельним. Отже, підхід до розробки та впровадження СТВ повинен бути зваженим і базуватися на досвіді інших країн світу.

У тексті Угоди про асоціацію між Україною та ЄС нема чіткої вимоги, що вітчизняна СТВ мусить бути пов'язана з європейською. Оскільки система торгівлі викидами ЄС функціонує давно, можна уникнути деяких помилок, що негативно впливатимуть на економіку України та ефективність її СТВ.

Зокрема, один із недоліків європейської СТВ - нестабільність цін на викиди парникових газів. Цього можна уникнути, якщо запровадити встановлення нижньої ціни на аукціонах та передбачити спеціальний резерв дозволів, якщо ціни перевищують певний рівень - як це передбачено у СТВ Каліфорнії.

Крім цінових механізмів, важливими факторами є принципи визначення кількості дозволів, що видаватимуться або продаватимуться на аукціонах учасникам СТВ. Наразі існує два підходи у визначенні кількості дозволів на викиди.

Перший - історичний: підприємства отримують кількість дозволів релеванто їх викидам протягом кількох попередніх років.

Другий - бенчмаркінг: кількість дозволів визначається на основі еталонних показників викидів найкращих виробників у секторах.

У СТВ Євросоюзу для визначення кількості дозволів спершу використовувався історичний метод. Лише після отримання значної кількості даних від підприємств було здійснено перехід до методу бенчмаркінгу.

Фото 0629.com.ua

Перший критерій актуальний для України, оскільки наслідки визначення дозволів на викиди для вітчизняних підприємств за методом бенчмаркінгу може бути надто важкою ношею для країни з перехідною економікою. Якщо ж уряд обере історичний метод, то виникає інше питання: які роки брати за основу розрахунків?

Ще одним не менш важливим критерієм є вплив впровадження СТВ на конкурентоспроможність різних галузей вітчизняної економіки. Це питання першочергове для бізнесу. Участь у системі торгівлі викидами для підприємств означатиме додаткові витрати і навіть ризики нерентабельного виробництва.

У СТВ Євросоюзу існує перелік галузей, підприємства яких можуть бути закриті через додаткове навантаження від впровадження СТВ, з метою перенесення виробництва в інші країни, де такого навантаження не існує. Відповідно, вартість виробництва таким чином зменшується.

Такий перелік уряд створює задля надання підприємствам, що підпадають під високий ризик, певних преференцій щодо участі у СТВ. Україні також слід розробити перелік уразливих галузей або імплементувати існуючий європейський перелік з урахуванням особливостей вітчизняної економіки.

В контексті посилення негативних тенденцій зміни клімату створення вуглецевого ринку є завданням, що виходить за межі охорони природи і стає принциповим питанням міжнародної економіки, політики та національної ідеології.

У нас уже є фундамент для формування внутрішнього вуглецевого ринку, однак розробка правил гри вимагає залучення всіх зацікавлених сторін, включаючи представників влади, бізнес-структур, експертного середовища, громадськості.

Лише конструктивна взаємодія бізнесу, науки і держави сприятиме посиленню енергетичної незалежності України, стимулюватиме модернізацію, підвищення енергоефективності та конкурентоспроможності національного виробництва.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.