Біда комунальна

У березні 2010 року я та мої однодумці пішли з Міністерства з питань житлово-комунального господарства.

За два роки роботи вдалося розробити та дивом протягти через переважно "регіональну" Верховну раду нову програму реформування галузі.

Для захисту громадян від диктату ЖЕКів створили Житлово-комунальну інспекцію.

Підписали та ратифікували угоду із Світовим банком на 140 млн дол щодо модернізації водоканалів України.

Схвалили програму модернізації комунальної теплоенергетики та підготували проект стратегії теплозабезпечення України.

Розпочали підготовку регіональних програм щодо заміщення природного газу.

Розробили та передали до Верховної ради проекти законів про енергоефективність в будівлях, про ОСББ, про національну комісію у сфері комунальних послуг, нову редакцію закону про житлово-комунальні послуги.

Ми сподівалися, що реформа ЖКГ триватиме. Повністю усвідомлювали свою відповідальність, адже реформа - це операція.

Розуміючи це, "хворого" було повністю обстежено та продіагностовано, консиліуми проведено, інструментарій підготовлено.

Дещо із запланованого навіть вдалося зробити незворотнім. Працює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, триває та розширюється проект Світового банку щодо модернізації підприємств галузі.

Всі інші напрацювання були відкинуті новими керівниками, яких за останні роки було занадто багато як для однієї галузі. Призначення міністрів відбувалися переважно за принципом партійної належності.

Їх кваліфікаційні якості та досвід оцінювалися в останню чергу. Чомусь в Україні вважається, що у житлово-комунальному господарстві розбираються геть усі.

Спочатку до керма став О. Попов - мер провінційного Комсомольська. Не пройшло й півроку, як його спрямували на "підсилення" Києва. Туди він забрав півкоманди.

Наступного міністра Ю. Хівріча через рік звільнили за розвал тарифної політики, зараз він успішно працює у Нацкомпослуг.

Фото ЕП

Віце-прем'єр і міністр В. Тихонов, трохи "покерувавши", поїхав послом до Білорусі.

Після нього з Донецької ОДА у міністерство прийшов А. Близнюк - "перевірити", як працюватиме в Україні "донецький досвід". Через півтора року - евакуація до Верховної ради.

Остання перед Майданом команда - віце-прем'єр О. Вілкул в дуеті з Г. Темником, в минулому керівником сільської птахофабрики. Весь цей час міністрам сумлінно допомагав "реформувати галузь" беззмінний заступник-реформатор Г. Семчук.

За чотири роки - п'ять міністрів, п'ять дуже різних команд, п'ять ротацій. Результат - аналогічний результату країни в цілому. Міністерство - тепер вже Мінрегіон - розвалене, інституційна пам'ять втрачена, гроші "освоєні".

2014 рік, Майдан, уряд реформаторів, віце-прем'єр та міністр В. Гройсман, заступник-"професіонал" Г. Семчук. Великі сподівання, що новий реформаторський уряд якщо й не зможе зробити прорив у цій сфері, то, щонайменше, почне системну роботу щодо упорядкування законодавства.

На жаль, очікування виявилися марними. Проекти нормативно-правових актів далі готують аматори від ЖКГ. При цьому, на відміну від попередніх років, схвалення актів проходить оперативно з ігноруванням регламентів Кабміну і Верховної ради.

Першим "тектонічним" реформаторським кроком нового уряду став закон 1198, схвалений у квітні 2014 року. Хто його розробив - досі не відомо. Мінрегіон та Нацкомпослуг від нього відхрещуються. При цьому подання в. о. президента про необхідність накладення на нього вето від цих установ не надійшло.

Цей закон заслуговує особливої уваги. Про його "регулюючий вплив" можна написати не одну статтю. Він - яскравий приклад того, як спроба покращити правове регулювання паралізувала профільні ринки.

Розробники акта, навіть не підозрюючи цього, знайшли найбільш вразливі місця у правовому регулюванні з точки зору розбалансування ситуації у галузі.

Наслідки схвалення цього закону поки що зрозумілі лише фахівцям. З моменту його схвалення я не раз намагався провести фахове обговорення закону та поправити ситуацію, у тому числі письмово звертаючись до АП.

Фото ЕП

Оскільки такої дискусії при всій моїй комунікабельності так і не відбулося, по закінченні традиційних ста днів уряду я з чистою совістю вирішив перенести обговорення наслідків схвалення цього закону у засоби масової інформації.

Перша дискусія - з тими, кого він торкнеться у першу чергу: з мешканцями багатоквартирних будинків. Для наочності пропоную розглянути наші "нові стосунки" з монополістами на прикладі Києва.

Як ми жили досі

Щомісяця ми повинні були розрахуватися за двома платіжними дорученнями: з "Київенерго" - за електроенергію за показниками квартирного лічильника, з ЖЕО - за обслуговування житла та прибудинкової території, централізоване опалення, постачання води, водовідведення, вивезення побутових відходів.

Договірні відносини споживача були влаштовані так. Кожен споживач - власник чи орендар квартири у багатоквартирному будинку - мав договір з "Київенерго" на постачання електроенергії та договір з ЖЕО, який надавав усі інші послуги.

Своєю чергою, ЖЕО мало договори з "Київенерго", "Київводоканалом", підприємствами з вивезення сміття, місцевим розрахунковим центром.

Для багатоквартирних житлових будинків, оснащених будинковими лічильниками теплової енергії, оплата за централізоване опалення здійснювалася щомісячно за їх показниками у розрахунку на кількість квадратних метрів у кожній квартирі.

Оплата за воду здійснювалася відповідно до показників будинкового лічильника води: у розрахунку на кількість зареєстрованих у квартирі осіб. У разі відсутності будинкових лічильників оплата відбувалася за нормами: 5,5 куб м холодної води, 3,5 куб м гарячої води на місяць на особу, 9 куб м - водовідведення.

Внутрішні будинкові мережі відповідно до закону є спільною власністю мешканців. Історично після приватизації житла вони залишилися на балансі ЖЕО, яке повинне їх підтримувати у належному технічному стані. Відповідно до закону, оплата за обслуговування цих мереж включена до плати за обслуговування житла.

Порівняно з іншими містами Київ мав ще одну особливість: 10-відсоткову знижку у разі сплати за ці послуги до 20 числа наступного місяця. Правова природа ноу-хау Попова незрозуміла. За рахунок чого можлива така знижка? Тут або завищені тарифи, або своєчасна оплата призводить до збитків комунальних підприємств.

Фото ЕП

Що буде далі

1. Виконавці послуг.

Законом на безальтернативній основі виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води визначено теплопостачальну організацію.

Виконавцем послуг централізованого постачання холодної води та водовідведення - підприємство централізованого водопостачання.

Крім того, законом визначає, що "договір на надання послуг з централізованого опалення, централізованого водовідведення з використанням внутрішньо-будинкових систем укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг".

Тобто з відносин з надання відповідних послуг виключаються не лише ЖЕО, а й ОСББ, житлові кооперативи та управителі. Тепер ЖЕО надаватиме нам лише послуги з обслуговування житла та прибудинкової території і вивезення сміття.

З урахуванням цього повинні бути укладені нові договори між ЖЕО та споживачами, які будуть стосуватися лише означених вище послуг.

Крім того, кожен споживач повинен укласти договір щодо надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води - у нашому випадку з "Київенерго", а також з компанією-постачальником води - "Київводоканалом".

2. Договори з виконавцями.

Відповідно до закону "Про житлово-комунальні послуги" виконавець зобов'язаний укласти із споживачем договір на надання послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умов його виконання згідно з типовим договором.

Тобто теплопостачальна організація та підприємство централізованого водопостачання повинні підготувати відповідно до типового договору та укласти з власниками чи орендарями квартир договори на відповідні послуги.

Небезпечним для споживачів є те, що відповідно до нового закону договори на надання вказаних послуг, що укладаються виконавцем із споживачем-фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договорами приєднання.

Фото ЕП

Відповідно до Цивільного кодексу, "договір приєднання - договір, умови якого встановлені однією із сторін". Він може бути укладений лише шляхом приєднання іншої сторони. Інша сторона не може запропонувати свої умови.

За законом "Про житлово-комунальні послуги", істотними умовами договору про надання житлово-комунальних послуг є вичерпний перелік цих послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна їх вартість, порядок оплати та порядок перерахунків у разі ненадання послуг чи зниження їх якості.

Інші умови договору - порядок вимірювання обсягів та визначення якості послуг, визначення точок розподілу, у яких відбувається передавання послуг від виконавця чи виробника споживачу, порядок обслуговування мереж, умови доступу в квартиру, будинок чи приміщення для усунення аварій.

Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання води і водовідведення затверджений постановою Кабміну 630 від 21 липня 2005 року "Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення".

У зв'язку з набуттям чинності Законом 1198 деякі з норм, затверджених цією постановою, та умови типового договору не можуть бути застосовані. Зокрема, якщо виконавцями послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення є суб'єкти природних монополій.

Низка норм цієї постанови алогічна і порушує права споживачів. Так, якщо виконавцем є теплопостачальна організація або підприємство централізованого водопостачання, не є прийнятними закріплені постановою 630 норми, що передбачають використання будинкових лічильників.

Зокрема, така: "у разі встановлення будинкових засобів обліку води у будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку.

Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків з будинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку".

При цьому умови договору між теплопостачальною організацією чи підприємством централізованого водопостачання та споживачем - власником чи орендарем квартири у багатоквартирному будинку не можуть передбачати оплату однією з сторін послуг, які їх безпосередньо не надаються.

Фото ЕП

Не є зрозумілою й норма, відповідно до якої покази будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів.

По-перше, зараз постачальником і виконавцем цих послуг буде одна і та ж особа, вона ж суб'єкт природної монополії. По-друге, у цьому випадку будинковий лічильник не може бути точкою розподілу за визначенням.

Таких норм у постанові 630 чимало.

Розробка типових договорів належить до повноважень центрального органа виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства - Мінрегіону.

Відповідно, внесення змін до правил надання послуг та типового договору давно мав би забезпечити Мінрегіон. Водночас, внесення змін до цієї постанови досі ніхто навіть не ініціював.

3. Облік послуг.

Відповідно до закону "Про житлово-комунальні послуги", розмір плати за послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених тарифів та показань засобів обліку або за затвердженими нормами. Облік здійснюється у точці розподілу.

З моменту набуття чинності законом 1198 точкою розподілу стають квартирні лічильники теплової енергії, холодної та гарячої води. Сенс у будинкових лічильниках втрачається - вони не можуть бути точкою розподілу.

Далеко не всі багатоквартирні будинки в Україні мають будинкові засоби обліку теплової енергії, холодної та гарячої води.

Ситуація з квартирними лічильниками ще гірша. Більшість квартир, особливо у старих будинках, таких приладів обліку не має. А там, де лічильники є, вони переважно не відповідають нормованим метрологічним характеристикам, а отже, не можуть бути використані для цілей комерційного обліку.

Закон "Про метрологію та метрологічну діяльність" каже, що засоби вимірювальної техніки підлягають періодичній повірці через певні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом ЦОВМ.

Для того, щоб результати вимірювань засобів обліку могли використовуватися для здійснення розрахунків, ці засоби повинні бути своєчасно повірені з урахуванням установлених повірочних інтервалів.

Фото ЕП

Порядок подання фізособами, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, - власниками засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку цих засобів та порядок оплати за роботи, пов'язані з повіркою, встановлює Кабмін.

Повірка, обслуговування і ремонт цих засобів здійснюються за рахунок підприємств, які надають відповідні послуги. Виконання робіт із стандартизації та метрології належать до повноважень Мінрегіону.

Як бачимо, у даній ситуації майже всі споживачі послуг з централізованого опалення, постачання води і водовідведення будуть змушені оплачувати їх відповідно до нормативів, доки у їх квартирах не з'являться повірені лічильники.

Відповідно до постанови 630, у будинку садибного типу роботи з установлення засобів обліку води і тепла проводяться виконавцем за рахунок коштів споживача. При цьому квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік. Повірка, обслуговування і ремонт лічильників - за рахунок виконавця.

Тобто виконавці не зможуть встановлювати квартирні засоби обліку за свій рахунок купувати та оплачувати їх встановлення повинні власники чи орендарі квартир. У той же час, повірка, обслуговування і ремонт лічильників повинні проводитися за рахунок виконавця відповідних послуг.

Закон покладає на споживача лише єдиний обов'язок щодо засобів обліку комунальних послуг: забезпечувати їх цілісність і не втручатися у їх роботу.

4. Внутрішньо-будинкові мережі.

Відповідно до закону "Про житлово-комунальні послуги", послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій включають обслуговування внутрішньо-будинкових мереж. Виконавцем цих послуг, як правило, є ЖЕО.

З іншого боку, цей же закон визначає, що виконавець послуг зобов'язаний утримувати у належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньо-будинкових мереж, вживати заходи з ліквідації аварій.

Тобто виконавець послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води - "Київенерго" - повинен обслуговувати та ремонтувати будинкові мережі опалення та постачання гарячої води, а виконавець послуг з постачання холодної води та водовідведення - "Київводоканал" - обслуговувати і ремонтувати будинкові мережі постачання холодної води та водовідведення.

Робити це, не маючи на балансі відповідних мереж, неможливо. Ці мережі - спільна власність власників квартир. Як правило, вони незаконно знаходяться на балансі ЖЕО з моменту приватизації житлового фонду.

Фото ЕП

Найближчі перспективи

1. З 1 липня 2014 року тарифи на комунальні послуги значно зросли. При цьому ми платитимемо за обслуговування своїх будинкових мереж двічі. Один раз - виконавцю послуг з обслуговування житла і прибудинкової території, другий раз - виконавцю послуг з централізованого опалення і постачання води.

Чи поліпшиться при цьому якість обслуговування мереж - питання риторичне.

2. Чинний договір з ЖЕО повинен бути переглянутий. Додатково ми повинні будемо підписати, не маючи права на обговорення, угоду з організацією, яка постачає тепло, а також з підприємством з централізованого водопостачання.

Існуючий типовий договір, на базі якого виконавцем відповідних послуг повинні бути підготовлені ці угоди, містить багато протиріч і повинен бути переглянутий Кабміном. Інакше інтереси споживачів будуть порушуватися. Діяльність з підготовки змін до цього нормативного акта Мінрегіон навіть не почав.

Крім того, замість одного договору, крім постачання електроенергії, ми матимемо три, замість однієї платіжки - теж три. Це додаткові витрати паперу, часу, збільшення вартості послуг, погіршення навколишнього середовища.

3. Будинкові засоби обліку використовуватися більше не будуть, оскільки точкою розподілу між виконавцем послуг та споживачем буде вхід до квартири. Спожиті послуги можуть обліковуватися лише за повіреними квартирними лічильниками.

Якщо у вас таких лічильників нема, ви можете придбати їх за власний рахунок та після встановлення їх виконавцем за ваш рахунок поставити їх на абонентський облік до виконавця відповідних послуг. Повірку та обслуговування цих засобів повинен здійснювати виконавець відповідних послуг за свій рахунок.

Якщо ви маєте квартирні лічильники, то використовувати їх для розрахунків зможете лише після того, як виконавець послуг здійснить їх повірку за свій рахунок. До того ви будете сплачувати за нормами, незалежно від обсягу спожитих послуг.

Якщо у вашому будинку великі втрати у будинкових мережах, вам буде вигідно не користуватися квартирними лічильниками, а платити відповідно до встановлених нормативів. Змусити вас купити і встановити лічильники ніхто не може. Про енергозбереження у цьому випадку можна забути.

4. Про 10-відсоткову знижку у разі сплати за комунальні послуги до 20 числа наступного місяця для Києва можна забути. Можна буде розраховувати на знижку лише для житлових послуг, якщо їх вартість буде свідомо завищена.

Фото УП

5. Будинкові мережі будуть поступово руйнуватися.

ЖЕО отримуватимуть за їх експлуатацію кошти від мешканців будинку. Між тим, оскільки досягнення певних показників їх технічного стану не відображатиметься у договорі із споживачами, ставлення до них з боку ЖЕО буде відповідним.

У той же час, результати діяльності виконавців послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення значною мірою залежатимуть від технічного стану відповідних мереж.

Водночас, виконавці цих послуг не зможуть вкладати в кошти у реконструкцію, оскільки ці мережі знаходяться на балансі у інших юридичних осіб - ЖЕО. Останні ж не зможуть передати мережі на баланс виконавцям відповідних послуг.

Вони не мають для цього правових підстав - мережі належать власникам квартир багатоквартирних будинків. Та й навіщо їх комусь віддавати, якщо щомісячно за обслуговування цих мереж ми, споживачі, сплачуємо ЖЕО чималі кошти.

Споживачам взагалі не цікаво, у якому стані знаходяться їх мережі, особливо у старих будинках. Вони просто не будуть встановлювати квартирні лічильники. Їм буде вигідніше сплачувати за відповідні комунальні послуги за нормами.

6. І про тарифи. Встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення Нацкомпослуг не можна визнати легітимним, оскільки при цьому порушується чинне законодавство. Це легко довести у судовому порядку. Однак про це - у наступній статті.

Фото на головній: panorama.pl.ua

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.