У даний час розпочалася масивна кампанія з дискредитації ідеї асоціації України та Європейського союзу.

Чим ближче до осені, тим більше дискусій буде розгортатися навколо перспектив зближення.

Однак ніяких конституційних перешкод для підписання угоди про асоціацію нема. Про це свідчать висновки вітчизняних і міжнародних експертів.

З боку північного сусіда нагнітаються сумні очікування щодо економічного поступу нашої держави, а деякі "наукові інституції" почали відверту пропаганду можливих більших економічних вигод для України в рамках митного союзу.

Скажу відверто: ризики є всюди. Проте є важливіший вибір, ніж будь-яка разова вигода - це вибір майбутнього. У митному союзі нема майбутнього для України.

Майбутнє - в рівноправному політичному та торговельно-економічному співробітництві як з Росією, так і з Європейським союзом. Асоціація між Україною та ЄС чітко визначає дві її основні цілі: поглиблення політичної асоціації та поступова економічна інтеграція.

Досягнення мети поступової економічної інтеграції України в ЄС - це запровадження умов для посилених економічних та торговельних відносин. Вони вестимуть до поступової інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС, у тому числі завдяки створенню поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі.

Чітка і пріоритетна орієнтація України на ЄС повинна розглядатися як основа стратегії економічного і соціального розвитку України на наступні десять років і більш віддалену перспективу.

Підписавши угоду з ЄС, Україна стане частиною європейського політичного простору. Перший етап асоціації - формування повноцінної зони вільної торгівлі.

ЗВТ України з ЄС - теж не справа одного дня. Ця зона буде створюватися поступово протягом десятирічного перехідного періоду, починаючи з дати набрання чинності угодою про асоціацію.

Майбутня зона вільної торгівлі між Україною та ЄС не вимагає перегляду існуючих договорів про вільну торгівлю України з іншими країнами.

Україна може мати одночасно зону вільної торгівлі з Росією та ЄС, а також створювати нові зони вільної торгівлі. Наприклад, ЄС має угоди про вільну торгівлю з 24 країнами, а з Андоррою, Туреччиною і Сан Марино - митні союзи.

У межах Європейського союзу існують спільний ринок та спільна митна політика. Остання також передбачає спільний митний тариф щодо третіх країн.

Теоретично, у разі входження України до митного союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном, ЄС повинен буде утворювати зону вільної торгівлі тільки з митним союзом, а не з окремою країною, яка входить до цього союзу.

Віктор Янукович наразі не поспішає за Володимиром Путіним. Фото Дмитра Азарова

Водночас, ЄС не утворює зон вільної торгівлі з угрупованнями, до яких входять країни - не члени СОТ. У випадку з митним союзом - це Казахстан і Білорусь.

У той же час утворення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС не буде перешкодою торговельним відносинам України з країнами митного союзу у складі Росії, Білорусі та Казахстану.

Політика ЄС передбачає утворення зон вільної торгівлі з багатьма країнами світу, тому можна передбачити, що вступ Білорусі та Казахстану до СОТ відкриє дорогу до переговорів щодо утворення зон вільної торгівлі між ними та ЄС.

Таким чином, у разі можливого приєднання України до митного союзу не як спостерігача, а як учасника, це може спричинити припинення переговорного процесу з ЄС до моменту вступу всіх зазначених країн до СОТ.

Росії нічого не заважає починати повноцінні переговори про формування ЗВТ з ЄС, як це робить Україна. Своєю чергою, Україна повинна докласти максимум зусиль для вступу до СОТ Білорусі та Казахстану. Україна зацікавлена тільки у повній імплементації до системи відносин митного союзу правової бази СОТ.