Неплатежі як загроза

Так уже повелося в Україні, що складну економічну ситуацію, у якій ось уже понад 20 років перебуває вітчизняний бізнес, численні доморощені й зарубіжні експерти з перемінним успіхом намагаються пояснювати то непереборним впливом світової економічної кризи, то невиразним державним менеджментом, то важким спадком.

Особливо популярними причинами в них ось уже котрий рік є "підступна" поведінка північного "заклятого" друга, який вперто не бажає допомогти нашій слабкій економіці істотним зниженням ціни на газ.

Знову ж таки за давньою звичкою до згаданого переліку тернів, що лежать на шляху до економічного процвітання України, традиційно прийнято додавати недосконале законодавство, небачену корупцію, драконівську фіскальну політику, заангажоване судочинство, складність ведення бізнесу.

Безумовно, ці причини позначаються на рівні і темпах зростання. Однак і вони блякнуть на тлі глобальної економічної проблеми, яка загрожує не тільки поховати вітчизняний бізнес, що намагається вистояти в нестерпних умовах виживання, але й остаточно переповнити чашу терпіння бізнесменів та найманих працівників.

Адже їм уже нема чого втрачати, крім боргових зобов'язань перед персоналом і матеріальної відповідальності перед власними сім'ями.

Йдеться про найгострішу економічну проблему загальнодержавної ваги, яка може призвести до тотального руйнування українських компаній, що виконують державні замовлення за бюджетні кошти.

Справа в тому, що держава в особі Державного казначейства заборгувала величезні суми коштів значній кількості компаній, які виконали роботи та послуги, поставили обладнання за держконтрактами 2012 року.

Сергій Харченко, голова Державної казначейської служби. Фото treasury.gov.ua

Проблема стала масовою і системною.

Суми боргу перед окремими компаніями найчастіше вимірюються десятками й сотнями мільйонів гривень.

Звідки взялися такі величезні суми боргів? І як таке могло трапитися в умовах функціонування суворого бюджетного законодавства?

Схема виникнення такого боргу та розвитку тяжкої економічної проблеми проста.

Компанія, що має договір з якимось державним відомством, виконавши всі умови контракту в рамках бюджетного року, підписує з державним контрагентом відповідні документи, наприклад, акти виконаних робіт.

Після підписання актів та відвантаження обладнання компанія відповідно до чинного фіскального законодавства сплачує всі податки в бюджет.

Найчастіше ці податкові сплати обчислюються десятками, а то й сотнями тисяч гривень, які вимушено вилучаються з обігових коштів підприємств.

Тепер, згідно з виконаним контрактом, на рахунки компанії-підрядника повинні надійти гроші від держустанов через Державне казначейство.

Далі держустанови запитують у казначейської служби необхідні кошти для сплати за виконаний контракт. Проте отримують несподівану відмову, оскільки казначейство чомусь не має цих коштів, завчасно передбачених державним підприємством для замовлення необхідних товарів і послуг.

Ситуація стає воістину тупиковою.

Бюджетний рік, у рамках якого був виконаний контракт, закритий. Відповідно, усі документи щодо виконаних за контрактом робіт підписані минулим роком. А в новому бюджетному році, як стверджує казначейство, коштів не передбачено ні на забезпечення минулорічних контрактів, ні на виплату боргів за ними.

Серед компаній, що опинилися у важкому становищі, чимало підприємств ІТ-сектора. Це компанії-локомотиви вітчизняної економіки, підтримка яких визначена урядом як першочергове завдання.

Тож з одного боку держава заявляє про підтримку однієї з найважливіших галузей, приймаючи закон "Про державну підтримку індустрії програмної продукції", а з іншого - створює нестерпні умови ведення бізнесу з державними підприємствами. Держустанови, які мають борги, раді б їх погасити, але не можуть.

Серед боржників, зокрема, Міністерство доходів і зборів, Держстат, сама Державна казначейська служба, "Київський метрополітен", "Київпастранс".

Київ, станція метро "Мінська". Фото ЕП

Що ж робити? Хто допоможе компаніям повернути чесно зароблені гроші?

Це, насамперед, невиплачені з початку року зарплати тисячам співробітників. Як пояснити цим людям та їх сім'ям таку недбалість? Як розвивати підприємства? Як довіряти державі при оформленні договорів у майбутньому?

Така ситуація загрожує економічним основам держави. Жодна компанія не в змозі самотужки з нею впоратися через резонні побоювання за майбутнє свого бізнесу. Підприємці добре знають, як злагоджено й безжально працює державна машина.

Очевидно, вихід повинен бути знайдений в умовах публічного висвітлення, публічного обговорення та публічного вирішення даного питання. Мета даної статті - звернути увагу компетентної громадськості на цю гостру проблему, яка загрожує економічній і суспільній безпеці нашої держави.

А неупередженими суддями повинні стати всі зацікавлені сторони: громадські організації, галузеві об'єднання, урядовці і народні депутати.

Фото на головній: PHL