ПриватБанкові не потрібні україномовні клієнти

Давно відомо, що в нашій країні мовними питаннями переймаються лише національно стурбовані навіжені. Тільки їхня бурхлива уява може малювати якісь утиски мови, яка має статус державної.

Хоч української мови вочевидь мало (або й зовсім нема) в теле- та радіоетері, в інтерфейсах сайтів, на полицях книгарень та на ятках періодики, однак пересічні українці не зазнають од цього анінайменшої незручности.

Адже вони знають російську. І ні про яку дискримінацію тут не йдеться. Всі певні: Україна - поліетнічна країна, так історично склалося, потрібно знаходити компроміс...

Українці звикли підлаштовуватися й не ускладнювати собі життя. Неукраїнськомовність того чи иншого продукту чи сервісу не стане на перечепі притямному українцеві, аби цим продуктом чи сервісом скористатися.

Навіть якщо потужна українська фірма, чи популярний телеканал, чи найбагатший банк "змушені" надати перевагу не українській мові - можна зглянутися на їхнє хистке й непевне становище.

Адже в них бізнес-плани, конкурентна боротьба, світова криза - затого й прогорять, витрачаючись на українізацію своєї продукції чи послуг. Бідолашні.

Нещодавно я оформив рахунок у ПриватБанку. І, от халепа!, до інтернет-сервісу Приват24 моє ім'я та по-батькові вписали перекручено: Сергей Григорьвич.

В житті я говорю українською і волів би, щоб у сяк-так українізованій версії сайту моє ім'я відображувалося по-українському і без ортографічних помилок. Тож звернувся до банку з проханням виправити Сергей Григорьвич на Сергій Григорович.

У службі підтримки довідався, що слід надіслати листа операціоністові й протягом одного дня листа розглянуть. Надіслав - за добу ніякої реакції. Пишу знов і знов - анічичирк. У службі підтримки нічого не можуть пояснити.

Перечекав кілька день і вирішив нарешті з'ясувати, в чому ж річ. Почав писати в чат онлайн-допомоги ще зранку. Енне число разів оператор з незрозумілих причин зривався з лінії, а щоновому доводилося яснити все спочатку.

Зрештою (аж о 14:14!) з'ясувалося, що листів од мене начебто не надходило. Порадили написати знову і (увага!) винятково російською мовою:

Я спантеличено перепитав, з якого дива мушу писати листа російською? Та мені не відповіли - зв'язок вкотре урвався. По кількох невдалих спробах пояснити свою проблему наступним операторам я знову натрапив на вже знайому операторку. І вона знову запропонувала те саме. Ось наш діялог:

Що ж, операторка лише діяла за інструкціями, наданими їй банком. Зрештою, вона єдина з кільканадцятьох співробітників банку змогла вирішити мою проблему.

І хоч ця людина не вбачає нічого дивного в тому, що український банк іґнорує листи українською від своїх же клієнтів і що в наш час можуть бути проблеми з отриманням електронної пошти українською, та однаково не їй відповідати за політику всього ПриватБанку.

Але ж який довершений у своєму цинічному українофобстві сам банк!

О, бідолашний-бідолашний-бідолашний банку! Українські букви для тебе заскладні! Тобі, найрейтинґовішому та найбагатшому банкові України, бракує фахівців чи коштів, аби належно отримувати й розглядати листи від своїх українськомовних клієнтів.

І тому ти автоматично викидаєш ці листи в смітник не читаючи! Мабуть і самих цих клієнтів ти б залюбки позбувся, щоб не ускладнювали життя своїми незрозумілими кривульками твоїм машинам. Машинам, запрограмованим на шовінізм.

О, бідолашний-бідолашний-бідолашний український народе! Скажи мені вкотре, що спілкуватися рідною мовою в своїй державі - це примха, що прагнення дописувати нею в служби клієнтської підтримки - це бздура від лихої вдачі.

Роздмухувати мовне питання - то саме шкідництво та й годі! Для тебе норма - перемикати в собі роздовбаного перемикача щоразу стрибаючи з мови на мову.

Авжеж, це звичніше, простіше, ніж прагнути дістатися до такого перемикача в налаштованій проти тебе машині, програмі, системі. Системі, що хоче здихатися твоєї мови - бо її ніяк не причесати під омріяний системою ньюспік.

Аби ти нарешті замовк, вона зусібіч кричить тобі "листи відправлені на українському можуть не доходити до нас"! Вона вчить тебе змалку: українська мова - це хрест, важкий, незручний - нащо він тобі? Облиш, не наживай собі проблем. Відійди.

Чи почує мене банк? Народ? Годі сподіватися. Та почують ті, кого ще не встигли запрограмувати на несприйняття українських букв. Почують і піднімуть цей хрест.

P. S. Не спитав операторку: цікаво, як у листі "тільки російською" мені слід було б написати правильно своє ім'я? Чи у клієнтів ПриватБанку взагалі не трапляється українських імен?

05.02.13                                                                                                    Сергій Оснач

Прошу зберегти авторів правопис.