Бойко витратить мільярди, аби не зменшувати споживання газу

Незважаючи на те, що ціна імпортного газу для України складає $416 за тисячу кубометрів, а собівартість видобутку власного „блакитного” палива коливається на рівні $70-80, країною прокотилася хвиля тендерів, на яких бюджетні установи, без зайвих сантиментів, укладають угоди по ціні $700-800.

Зокрема, в січні-лютому поточного року, як повідомляє видання „Наші гроші”, відділ Овруцької райдержадміністрації Житомирської області придбав газ по ціні 6 783 грн, або по $848 за тисячу кубометрів. Таврійська міська рада купила газ по $847,5. „Харківський фізико-технічний інститут” - по $856. Ржищівський будівельний технікум – по $740.

Безумовно, купували і дешевше. Наприклад, ціна тисячі кубометрів газу для Цюрупинської спеціалізованої школи №4 склала лише $762,5. А відділ освіти Каланчацької райдержадміністрації сплатив ще набагато менше - $595.

(Цікавою була реакція Міністерство енергетики та вугільної промисловості на ці тендери. Воно заявило, що ціни на природний газ при його продажі бюджетним організаціям є фіксованими, і в разі перевищення граничного рівня треба звертатися до контролюючих органів. Тобто, до міністерства.

Дмитро Фірташ

Проте, досі не було жодної реакції з боку Міненерго на численні публікації у ЗМІ, подібні наведеним вище. Нагадаємо, більшість облгазів  в Україні контролюються олігархом Дмитром Фірташем. Міністра енергетики Юрія Бойка, який є відповідальним в тому числі за постачання газу в Україну, вважають наближеним до Фірташа – „ЕП”).

Однак, справа не стільки в конкретних сумах, скільки в загальних підходах. Український бюрократичний апарат, як це не дивно, живе своїм життям. Або, якщо можна це виразити образно, кінцівки не слухають голову. Всі заклики і розпорядження вищого політичного керівництва до економії дорогого імпортного газу, досить часто сприймаються як фон – хай собі говорять, а ми робимо свою справу.

Це стосується не лише високих закупівельних цін, але й газификації, яка шаленими темпами проходила в останні роки. Проте, 1,5-2 млрд грн, які в 2009-2010 виділялися на прокладання газопроводів у віддалені сільські райони, - це лише квіточки. Ягідки НАК „Нафтогаз України” обіцяє в 2012 році. За планами монополіста, газифікація в поточному році обійдеться в 7,8 млрд грн. Загалом буде побудовано 1 789 об’єктів, при цьому протяжність побудованих газопроводів перевищить 11 тис км.

Цікаво, як це корелює з нашими планами по скороченню імпорту газу з Росії до 27 млрд кубометрів? Або з дорученням Президента України від 22 серпня 2011 року з промовистою назвою „Щодо запобігання негативному впливу на економіку України значного зростання ціни на імпортований природний газ”? Боюся помилитися, але жодним чином.

Проте, на носі вибори, і тут вже не до стратегій та реформ. Газифікація віддалених районів завжди була одним з вагомих аргументів в боротьбі за владу. І, судячи з усього, 2012 рік не стане виключенням. Попри важкі і туманні з точки зору перспективи перемовини з Росією, більшість представників української влади продовжує мислити одним днем. На кілька днів наперед, мало хто думає. „Сьогодні проскочимо, а завтра якось воно складеться”.

Проте, нова реальність все ж таки змушує хоча б інколи робити те, чого вимагає час. Тим більше, що Україна володіє значним потенціалом в сфері заміщення природного газу власним альтернативним паливом. Який, нагадаю, оцінюється в 98 млн тонн умовного палива на рік, або близько 40% від загального споживання.

Про що мова? Зокрема, про заміну старих котлів з низьким коефіцієнтом дії на нові, які працюють на альтернативному паливі та електроенергії. Принаймні, в комунальній сфері ця практика доводить свою ефективність. Суттєве зменшення технологічних втрат тепла дає цим проектам економіку. І навіть діючі тарифи, на які багато нарікань, не стоять на заваді.

Декілька прикладів.

Одеська область: в 20 об’єктах бюджетної сфери встановили сучасні котли на твердому біопаливі. 5 з них - це школи в Білгород-Дністровському районі загальною потужністю в 1 МВт, які в якості палива використовують пелети з дерева, насіння соняшника та соломи.

Житомирська область: на альтернативні види палива переведено 12 котелень.

Харківська область: на біопаливі працює вже близько 150 котелень.

Донецька область: в Маріуполі в трамвайному депо запустили перший котел на біопаливі. Економія, за словами заступника директора, за опалювальний сезон складе 560 тис грн. Відповідно, в цьому році планується введення в експлуатацію ще 6 котелень.

І таких кейсів в комунальній сфері з кожним роком стає все більше (за нашими даними, НАК „Нафтогаз України”, який підпорядкований Міненерго, всіляко чинить опір втіленню енергозберігаючих технологій та взагалі застосуванню альтернативних видів палива – „ЕП”). Однак, на жаль, вони все ще не є домінуючими нашій щоденній практиці. Пріоритет все ще за газовим «бізнесом». І високі ціни не є перешкодою. Радше, навпаки.