В Україні вже давно відомий принцип, що уся суворість законодавства зводиться нанівець необов’язковістю його виконання. І чомусь у першу чергу безвідповідально ставитися до правових норм та до людей, з якими працюють, собі дозволяють ті, хто мають дбати про поважне ставлення до закону – державні службовці.

Останнім часом до Парламенту з боку фінансових установ надходить шквал звернень з проханням втрутитися в ситуацію, що виникла між учасниками ринку фінансових послуг та державним регулятором – Держфінпослуг. Річ у тім, що дозвільні процедури, у тому числі внесення в реєстр фінансових установ, ліцензування, переоформлення ліцензій та реєстрація договорів перестрахування суттєво ускладнюють самі працівники Держфінпослуг, часто без усяких пояснень відмовляють у завершенні процедур та повертають документи назад. Представники бізнесу наголошують, що фактично придушують їхні законні інтереси та спонукають до вчинення корупційних дій.

Аби розібратися у цій ситуації на минулому тижні зібрали круглий стіл за участю парламентарів, керівництва Держфінпослуг, Ліги страхових організацій України, Української федерації убезпечення, Всеукраїнської асоціації кредитних спілок, Національної асоціації кредитних спілок, провідних страхових компаній, фінансових компаній та кредитних спілок. Як не дивно, головною темою обговорення стали бюрократичні перепони, що створюють учасникам ринку фінансових послуг з боку регулятора.

Згадували і повернення документів через відсутність одної коми чи нумерації сторінок, і відмову у реєстрації без пояснень, незрозумілі відповіді зовсім недосвідчених співробітників. Такі порушення просто неприпустимі.

Натомість, державний регулятор у даній сфері здійснює абсолютно протилежне – його політика зовсім не відповідає вимогам часу. Звіти про роботу державного регулятора навіть читати не треба, про його роботу можна зробити висновки зі скарг учасників ринку. Вони наголошують, що виникає загроза їхній фінансовій стабільності і діловій репутації.

Також, неефективну діяльність регулятора демонструє й той факт, що за об’єктивними даними відбувається уповільнення розвитку ринку, що чітко демонструють статистичні дані:

- Кількість кредитних установ, зокрема кредитних спілок, неупинно зменшувалась  протягом останнього року;

 - Стрімко збільшилась кількість небанківських фінансових установ, що не змогли пройти процедуру переліцензування з незрозумілих підстав та причин.

Учасники ринку фінансових послуг неодноразово зазначали у своїх зверненнях про кричущі випадки, коли фінансовій установі відмовляли у внесенні в Державний реєстр фінансових установ або отриманні ліцензій на здійснення певних видів діяльності на ринку фінансових послуг на підставі власного розуміння співробітниками державної установи вимог законодавства до пакету документів. Причому, власне трактування видають інколи ще зовсім випускники ВУЗів без достатнього досвіду роботи. Професійні юристи фінансових компаній просто розводять руками – вони таку логіку розгляду справ не розуміють, а роз’яснення отримати не можуть.

Учасники ринку зазначають, що протягом останнього року Держфінпослуг не надає часу на виправлення технічних помилок в документах та не пояснює, які саме необхідно внести правки до пакетів документів, які подекуди сягають сотні сторінок. Отже, заявник не може одразу, при першому поданні пакету документів отримати вичерпний перелік зауважень до нього – за одну спробу можна фактично виявити лише одну помилку, а враховуючи особливе прочитання законодавчих норм – так гратися з паперами можна довго, якщо не вічно. При чому, більшість зауважень мають формальний характер і викликані виключно суб’єктивним баченням, а то й навіть естетичними забаганками, коли зауваження стосується розміру шрифту або ж відсутності лапок.

Також частими є випадки, коли установі, яка не один рік діє на ринку та має високий рівень ділової репутації, отримати нову ліцензію набагато важче, ніж новоствореній компанії. Це, безперечно, негативно впливає на діяльність конкретної установи і ринок в цілому.

Абсолютно незрозуміло, як розуміти рішення Держфінпослуг просто залишити пакет документів без розгляду. Це і не повернення на доопрацювання, і не відмова, а просто мовчання. При чому такі варіанти повторюються по декілька разів.

Така незрозуміла система роботи запроваджена у відповідному департаменті Держфінпослуг. Це у свою чергу призводить до порушення прав і інтересів не лише учасників ринку, але й споживачів фінансових послуг. Дії регулятора фактично порушують права споживачів на отримання фінансових послуг, що взагалі неприпустимо в правовій державі.

Патовою є ситуація на ринку перестрахування. Тут, відверто кажучи, дивні дії регулятора спричинили справжній застій. Зміни в законодавстві про перестрахування були покликані знизити рівень негативних рис перестрахування, зробити ринок більш прозорим, але привели лише до погіршення стосунків з поважними та перевіреними іноземними партнерами. Замість підвищення довіри до України як партнера на ринку страхування, ми отримали ситуацію, коли діяльність регулятора фактично стала основним фактором зупинення ринку і зниження його інвестиційної привабливості.

Про це свідчить гостра реакція учасників ринку, у першу чергу страховиків. Зокрема, вони наголошують на низці безпідставних відмов у реєстрації договорів перестрахування. Також через непослідовну політику регулятора залишається незрозумілим, що робити з договорами перестрахування, яким було відмовлено в реєстрації. Чинність таких договорів ставиться під сумнів іноземними партнерами. Страховики бояться санкцій з боку державних органів, наприклад, Державної податкової служби, які можуть кваліфікувати відсутність договору як порушення законодавства. Відповідно, можна зробити висновок, що державний регулятор не аналізує наслідки своєї діяльності для ринку, ні в цілому, ні для кожного з учасників окремо.

Одним із кроків проведення масштабної адміністративної реформи став Указ Президента України від 23.11.2011 року про створення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Таким чином, зараз вдалий час, щоб побудувати нову європейську систему відносин між учасниками ринку і абсолютно новим державним регулятором.