Сердце украинской металлургии. Какие последствия для экономики будет иметь потеря Покровска?

Покровський напрямок – найгарячіша точка на фронті. Під постійними обстрілами місто готується до вторгнення: на вулицях встановлюють фортифікації, населення закликають до евакуації, планів включати зимове опалення немає.

Стратегічна мета Росії – вихід на адміністративні межі Донецької області, при цьому в боях лише за Покровськ ворог готовий покласти 50-60 тис. військових, заявляв президент Володимир Зеленський.

Крім важливості населеного пункту як логістичного хабу для військових, місто має стратегічну роль і для однієї з ключових галузей української економіки – металургійної промисловості.

Тут розташоване шахтоуправління "Покровське", яке є основним центром видобутку коксівного вугілля, втрата якого може кратно обвалити виробництво сталі в Україні.

Якими можуть бути наслідки від окупації Покровська, чи обернеться це катастрофою для економіки та чи мають металурги план "Б"? Про це в інтерв’ю ЕП розповів президент об'єднання підприємств "Укрметалургпром" Олександр Каленков.

— У чому важливість міста Покровська для української металургії та економіки загалом?

— Трохи західніше міста розташоване шахтоуправління "Покровське" (входить до групи "Метінвест" Ріната Ахметова), де видобувається критично важливе для нашої металургії коксівне вугілля. Ба більше, дуже якісне вугілля – марки "К".

— В Україні видобувається енергетичне вугілля, яке спалюється при виробництві електроенергії. Коксівне використовується для виробництва сталі.

— Для виробництва сталі в нас є два шляхи.

Перший – це електрометалургійне виробництво, коли основною сировиною є металобрухт. Завдяки електродуговим печам з нього виробляється кінцевий продукт – сталь. В Україні є тільки одне таке виробництво – "Дніпросталь" (володіє компанія "Інтерпайп" Віктора Пінчука).

Другий, а це понад 90%, – металургія повного циклу, коли сталь виробляється із залізорудної сировини. У цьому процесі використовується кокс. Щоб отримувати кокс, потрібне коксівне вугілля. Тому коксівне вугілля і залізорудна сировина – це основний ресурс для виробництва сталі.

— Скільки в Покровську видобувається вугілля?

— Шахтоуправління може видобувати 3,6 мільйона тонн вугілля на рік.

— Який це відсоток від загальної потреби металургійних підприємств?

— Залежить від того, яке зараз виробництво сталі. Наприклад, з 2014-го по 2022 рік ми виробляли близько 21 мільйона тонн сталі на рік. Тоді цього було недостатньо, ми імпортували коксівне вугілля.

Після тимчасової втрати Маріуполя, а це понад 40% усієї сталі, після того, як підприємства, які залишилися в Україні, працювали і працюють не на повну завантаженість, ми впали з 21 до 6,5 мільйона тонн сталі у 2022-2023 роках. Тоді коксівного вугілля було абсолютно достатньо. Покровськ на 100% працював на Україну.

— Коли ми говоримо про 100%, то все це вугілля йшло на підприємства групи "Метінвест" Ахметова?

— На всі підприємства. У нас залишилися "Метінвест" та "АрселорМіттал Кривий Ріг", який теж споживає кокс, що виробляється з видобутого в Покровську вугілля. Залишається ще "Інтерпайп", але це електрометалургійне підприємство, воно не використовує кокс, тільки брухт.

— Яким обсягом вугілля Україна забезпечувала себе самостійно, а який імпортувала?

— У 2023 році Україна була забезпечена на 93% своєю сировиною, решту імпортувала.

— Усі 93% – це вугілля з Покровська?

— Є шахти на заході України, у Львівській області, але мова не йде про обсяги, які могли б задовольнити наші підприємства. Поклади і видобуток там дуже маленькі, мізерні, тому вони, на жаль, не можуть бути заміною.

— Скільки відсотків можна замістити завдяки видобутку на заході України?

— Мова йде про кілька відсотків, тому це незначні обсяги і вони не врятують ситуацію.

— Тобто у випадку окупації Покровська єдина альтернатива – це імпорт?

— Так. У 2023 році, коли Україна майже повністю забезпечувала себе коксівним вугіллям, близько 6% імпортувалися. Переважно із Сполучених Штатів та Австралії. У 2024 році "АрселорМіттал" завозив із східної Європи, але туди воно теж потрапляє з Австралії та Сполучених Штатів. Це такі пробні партії.

"Без жінок стало неможливо видобувати вугілля". День з життя шахти на Західному Донбасі

— Ми правильно розуміємо, що в разі чого весь обсяг можна замістити імпортним вугіллям?

— Якщо говорити про імпорт, то треба розуміти, що це означає зростання собівартості цього вугілля на десятки відсотків і це позначиться на собівартості кінцевої продукції. Оскільки ми останні 2,5 року працюємо в режимі виживання, великих збитках, підприємства почнуть менше виробляти кінцевої продукції.

Останні 2,5 року ми працювали з негативним чистим прибутком. Причому деякі підприємства показували десятки мільярдів гривень збитків. Це все за 2,5 року склалося в сотні мільярдів гривень збитків.

— Це наслідки війни?

— Усе в комплексі. Війна, здорожчення електроенергії, тарифи на перевезення, падіння цін на продукцію на глобальних ринках. Тобто в таких умовах зростання вартості ще й коксівного вугілля, яке імпортується, це ще один суттєвий чинник зменшення обсягів виробництва.

Може і буде стримувати імпорт ще й обмежена логістика через морські порти. Краще і дешевше імпортувати коксівне вугілля морем, але в нас працюють не всі порти, а ті, що працюють, максимально завантажені на експорт. Аби щось імпортувати, треба зменшити експорт. Не думаю, що ми можемо собі це дозволити.

— Як можлива окупація Покровська може вплинути на виробництво сталі в Україні?

— Тимчасова втрата Покровська призведе до необхідності забезпечення підприємств імпортним коксівним вугіллям, але боюся, що з об’єктивних причин ми не зможемо це забезпечити в повному обсязі.

Через це об'єми виробництва сталі на підприємствах повного циклу виробництва із залізної руди до кінцевої продукції можуть впасти до 50%. До прикладу, минулі два роки ми виробляли 6,2-6,5 мільйона тонн. Цього року ми, думаю, вийдемо десь на 7,2-7,3 мільйона тонн.

Замість того, щоб далі нарощувати виробництво ще на третину і довести його до рівня 2021 року, після теоретичної втрати Покровська ми можемо впасти до 3,5 мільйона тонн і навіть менше.

— Які наслідки це може мати в масштабах України?

— Одне робоче місце в нашій галузі створює 7,5 робочого місця в інших галузях. Тому прогнозуємо великий удар по всій економіці держави.

Ми порахували: якщо вивести підприємства, розташовані на підконтрольній території, на рівень 2021 року, то це щонайменше 5 мільярдів доларів додаткових валютних надходжень і понад 15 мільярдів гривень прямих податків. Якщо врахувати непрямі податки, то це понад 80 мільярдів гривень додаткових податків.

Якщо ми втратимо Покровськ, то разом з іншими чинниками це може призвести до зворотного ефекту: замість зростання десь на третину металургія впаде вдвічі. Це призведе до того, що ми втратимо понад 5 мільярдів доларів валютних надходжень і десь 15 мільярдів гривень платежів до бюджету.

Головне – це додатковий удар, який може призвести до того, що підприємства просто посипляться. Тому ми прогнозуємо великий удар по всій економіці держави.

— Як зросте собівартість продукції через повний імпорт вугілля?

— Саме вугілля буде дорожче на 30% і більше. Собівартість для кожної продукції своя, це комерційні цифри, я їх не можу озвучувати. Можна прогнозувати, що собівартість значно зросте. Можливо, не вдвічі, але суттєво.

— Яка зараз ситуація на підприємстві?

— Оскільки лінія фронту впритул приблизилася до Покровська, обсяги видобутку вугілля суттєво зменшилися. Цифри змінюються щодня і з точки зору безпеки не хочеться озвучувати ці показники. Усе зроблено для того, щоб оперативно реагувати на обстановку, яка буде, і за щонайменшого ризику евакуювати трудовий колектив, який працює на підприємстві. Сім'ї працівників більшою мірою вже евакуйовані.

Підприємство працює, але є ризик, що ми повністю втратимо виробництво в Покровську.

Війна піхоти під Покровськом. Чому почав і продовжує сипатися наш ключовий напрямок на сході

— Росія не полишає спроб захопити Покровськ. У вас є розуміння, що в разі окупації міста буде з шахтами, як ворог може використати ці активи? Вони будуть вивозити вугілля на окуповані раніше підприємства, до Росії чи взагалі за певними схемами експортувати в треті країни?

— Це моє припущення, що ґрунтується на аналізі ситуації на тимчасово захоплених територіях України. Вони ще з 2014 року захопили підприємства в Алчевську, Єнакієвому та Донецьку. Зараз додалися підприємства Маріуполя, принаймні ММК імені Ілліча.

Не думаю, що на "Азовсталі" вони відновлять виробництво. Вони можуть бути забезпечені залізорудною сировиною з Росії. Не вистачало лише якісного коксівного вугілля. Із захопленням Покровська таке вугілля в них з’явиться. Це для них буде можливість налагодити виробництво на тимчасово окупованій території.

— Виробництва сталі, кінцевого продукту?

— Так. Мова може йти про завантаження 100 тисяч робочих місць. Для росіян це суттєво, це така частинка пазла, який у них може скластися і дати змогу суттєво збільшити виробництво на окупованій території.

— Думаєте, вони не вивозитимуть сировину в Росію для внутрішніх потреб?

— Думаю, що через проблеми з логістикою вони будуть намагатися використовувати сировину на тимчасово окупованих територіях, але надлишки також будуть вивозити в Росію. Вони не гребують нічим. Вони вивозили залишки з Маріупольського комбінату, зерно, усе, що можна було різати на металобрухт, вони різали. Вони будуть мародерити, красти і вивозити, щоб заробити.

— Я бачив цифри, що промислові запаси вугілля в Покровську перевищують 200 мільйонів тонн, а термін розробки – близько 40 років.

— "Покровське" має величезні запаси якісного вугілля. Їх вистачило б щонайменше на 40 років. Зараз ми відходимо від викопної сировини, але все одно це стратегічні запаси сировини для України і ЄС. Оскільки Україна йде в Євросоюз і ми будемо частиною ЄС, це б’є по стратегічних запасах сировини Євросоюзу.

— Скільки металургія України втратила після 2014 року і після початку великої війни?

— Максимально Україна виробляла в радянські часи 50 мільйонів тонн сталі на рік. Максимум, який Україна виробила за часи незалежності, був у 2007-2008 роках: 42 мільйони тонн. У 2013-му виробляли 32 мільйони тонн, з 2014-го по 2022-й – 21-21,5 мільйона тонн, після лютого 2022 року ми впали до 6-6,5 мільйона тонн.

Лише в Маріуполі ми втратили 40%, але падіння загалом було більшим, бо після початку великої війни підприємства на контрольованій території вимушено працювали не на повну потужність.

— Зараз складно робити прогнози та й загалом це справа невдячна, але бізнес повинен прораховувати різні сценарії і готуватися до найгіршого. Яка, на вашу думку, вірогідність втрати Покровська та якою має бути реакція металургів?

— Так, робити зараз прогнози – це зовсім даремна справа. Передусім, ми вдячні нашим військовим за те, що вони такою високою ціною тримають місто. Якщо Покровськ залишається нашим, це добре, ми далі працюємо, як працювали, стараємося виробляти більше продукції, платити більше податків.

Якщо втратимо Покровськ, то треба буде прилаштовуватися до цієї ситуації. Треба буде сконцентруватися на можливості тимчасової заміни імпортом і зробити все для того, щоб цей імпорт став можливим.

"Я готувався до війни, до окупації, до бомбардувань". Як фермер з-під Донецька веде бізнес біля лінії фронту

— Можлива окупація Покровська – це катастрофа для вітчизняної металургії та економіки України?

— Це ще один дуже великий виклик. Якщо ми говоримо про цей рік, то це реальна проблема. Напевно, ми не зможемо перебудувати логістику, щоб у повному обсязі задовольнити попит імпортом. Якщо це затягнеться, то в середньостроковій перспективі ми перебудуємо логістику і зробимо все, щоб забезпечити себе імпортом. ЄС імпортує багато коксівного вугілля і це зрозуміло. Україні теж треба буде підлаштовуватися.

— Скільки знадобиться часу, щоб перелаштуватися?

— Два-три роки. Це не катастрофа, але це дуже великий виклик, який вплине на обсяги виробництва у 2024 році і, можливо, у наступному. У середньостроковій перспективі з нормальною державною політикою ми з цим впораємося і зможемо наростити обсяги імпорту.