Оружейная дипломатия. Как Украина выбивает у союзников сотни миллионов долларов на собственное производство вооружений

Головна драма українських зброярів – вони можуть виробити значно більше техніки, ніж здатна придбати держава. Міністерство оборони та силові відомства здатні законтрактувати лише третину від того, що реально можуть виробити вітчизняні військові заводи.

Нестача грошей гальмує розвиток українських підприємств та розробок, а подекуди змушує цехи простоювати місяцями. Здавалось би, надлишкові потужності заводів можна використати для експорту озброєнь на світовий ринок, але у владних кабінетах з низки причин цього робити не хочуть.

Натомість у Міністерстві стратегічних галузей промисловості запропонували інший, хитріший варіант розв'язання проблеми: чому б західним партнерам не купувати українську зброю для ЗСУ? Вона значно дешевша за західні зразки і часто більш пристосована до війни з Росією.

В ініціативі з кодовою назвою ZBROYARI беруть участь ключові міністерства, посольства та Офіс президента. Вони на всіх міжнародних зустрічах нагадують партнерам, що Україна може виробляти якісну зброю, і що треба контрактувати її потужності.

Мета кампанії – переконати партнерів віддати частину грошей з військової допомоги на замовлення українським виробникам. Це не тільки забезпечить Сили оборони якісною зброєю, а й допоможе вистояти економіці та наситить оборонну галузь замовленнями.

Хоча переконати союзників непросто, "зброярська дипломатія" вже запрацювала. За кілька місяців "бомбардування" партнерів пропозиціями законтрактувати вітчизняні заводи Україна домовилася про виділення 675 млн дол від різних країн. Буде ще більше.

Заводам потрібні гроші

Проблема нестачі грошей в оборонній галузі з’явилася наприкінці 2023 року, коли збройні компанії довели свою живучість в умовах ракетних атак, отримали державні контракти та інвестували в нові виробничі лінії.

Мінстратегпром регулярно цікавиться у вітчизняних виробників їхньою спроможністю. Виявилося, що у 2024 році заводи здатні виготовити зброї на 20 млрд дол, а держава може законтрактувати її лише на 6 млрд дол.

Восени Мінстратегпром та Міноборони почали обережно говорити з виробниками про можливість відкриття експорту для тієї зброї, яку не здатна купити держава. Однак згодом дискусію поставили на паузу, адже ідея не знайшла підтримки у вищих ешелонах влади.

Співрозмовники ЕП в галузі сходяться на тому, що головна причина відмови від ідеї експорту зброї – репутаційний ризик. Мовляв, з одного боку, країна просить зброю в західних партнерів, а з іншого – продає свою. Це нібито можуть розкрутити російські пропагандисти або використати представники Республіканської партії США, що може позначитися на підтримці України.

Закритий експорт – це також інструмент збереження монополії держави на закупівлі озброєння всередині країни, що робить виробників більш залежними від головного замовника.

Однак якщо тримати експорт закритим, то де тоді шукати гроші на зброю? "Трясти" місцеві бюджети немає сенсу, адже влада вже перерозподілила звідти близько 90 млрд грн військового ПДФО на закупівлю озброєнь.

Ця проблема не унікальна. Ізраїль теж колись опинився в ситуації, коли місцеві оборонні заводи були здатні виготовити значно більше зброї, ніж дозволяв закупити державний бюджет. Їм вдалось домовитися з американцями, аби конвертувати 25% їхньої військової допомоги в шекелі для купівлі зброї на ізраїльських заводах. Таким чином ізраїльська "оборонка" отримала мільярди доларів, розвинула технології і з роками стала великим експортером.

Україна вирішила повторити шлях Ізраїлю, але зробити це по-своєму. Проблема в тому, що Україна не має такого багатого та довгострокового союзника, який готовий щороку виділяти сотні мільйонів на чужу оборонну промисловість. Тому українська влада вирішила працювати з кожним союзником індивідуально за багатьма різними треками і по крихтах збирати гроші на розвиток власної оборонної галузі.

Завдання складніше, ніж здається на перший погляд. Кожна західна країна прагне першочергово контрактувати власні підприємства, розвивати свої технології та залишати гроші всередині своєї економіки.

Україна ще не має сталого бренду як виробника озброєнь, а вітчизняні компанії до 2022 року майже не контактували із західними державами. Тому, щоб давати гроші на виробництво зброї в Україні, союзникам потрібна серйозна аргументація.

Проте Україна вирішила спробувати. Фандрейзингову ініціативу назвали ZBROYARI: Manufacturing Freedom. Її мета – зібрати 10 млрд дол на замовлення для вітчизняних виробників. Стратегія – робити якомога більше пропозицій союзним країнам законтрактувати українські підприємства на всіх можливих перемовинах, які стосуються виділення допомоги.

Цю ініціативу уряд намагається згадувати всюди, де є "вуха" західних партнерів. Стенд та рекламний ролик "зброярів" були представлені навіть на конференції з відбудови (URC) в Берліні з гаслом "Ви фінансуєте, ми виробляємо, кожен перемагає".

Як працює зброярська дипломатія

Про можливість купити для ЗСУ дешеву, але якісну українську зброю союзникам нагадують Мінекономіки, Міноборони, Мінстратегпром, МЗС, президент, посольства, депутати. Вітчизняну оборонну промисловість намагаються втиснути у всі міжнародні стратегічні документи, щоб закласти фундамент для майбутнього фінансування.

Західним партнерам влаштовують демонстраційні випробування української техніки та екскурсії на підприємства. Українські оборонні відомства шукають сильних лобістів на Заході та нагадують про себе у коридорах великих міжнародних подій.

Підходи до перемовин відрізняються залежно від союзника. Першою на ініціативу відгукнулася Данія. Ця країна – один з ключових союзників України. Вона менш схильна до протекціонізму, адже її виробництво зброї здебільшого зосереджене навколо сучасних винищувачів та флоту, які не передають ЗСУ.

Ідея законтрактувати українські заводи коштом цієї країни прозвучала під час зимової зустрічі Володимира Зеленського з прем’єр-міністром Данії Метте Фредеріксен. Згодом почалися перемовини на рівні уряду за координації посла Андрія Яневського. Через два місяці Данія виділила пакет військової допомоги, у якому вперше в історії були закладені кошти для українських виробників зброї.

У цей момент стало зрозуміло, що ініціатива життєздатна. Спочатку домовилися про 28,5 млн євро, що становило менше 10% від усього пакета. Згодом данське замовлення для українських зброярів розширили на 170 млн дол. Ба більше, Данія закликала інших союзників вчинити так само.

Для Данії розробили спеціальний механізм. Вона не тільки укладатиме нові контракти з українськими підприємствами, а й наповнюватиме грошима наявні угоди Міноборони з вітчизняними виробниками, про які вона матиме всю необхідну інформацію.

Зокрема данці профінансують закупівлю 18-ти САУ "Богдана".

Можливість залучати гроші партнерів у поточні контракти Міноборони є зручною опцією для України в умовах бюджетного дефіциту, адже відомство зробило багато замовлень військової техніки і зараз держава має певні труднощі з їх фінансуванням.

Другим учасником ініціативи стала Канада. У Мінстратегпромі розповіли ЕП, що все почалося з візиту в Україну міністра оборони Канади Білла Блера. Тоді ця країна виділила 95 млн дол для закупівлі 800 канадських безпілотників SkyRanger R70 у рамках "Коаліції дронів".

"Коаліція дронів" – це ініціатива союзників для постачання Силам оборони безпілотних систем. Щойно стало відомо про її заснування, Україна почала лобіювати замовлення для власних виробників, адже дрони – це сильний бік українського оборонно-промислового комплексу.

"Ми зустріли його (Білла Блера), подякували за дрони, але сказали, що хочемо дещо показати. Зробили порівняльну табличку з вартістю і характеристиками SkyRanger R70 та його українськими аналогами, які коштують в кілька разів дешевше. Запропонували купити тестову партію українських дронів", – розповідає співрозмовник ЕП в Мінстратегпромі.

Канаду пропозиція зацікавила і її уряд погодився виділити 2,1 млн дол на українські дрони. У Мінстратегпромі зазначають, що домовленості з Канадою та іншими країнами не остаточні і Україна робитиме все, щоб розширити програми фінансування.

Наступним донором стали Нідерланди. Перемовини з цією країною запам’яталися цікавою подією.

Міністерка оборони Нідерландів Кайса Оллонгрен їхала до Києва, а українська делегація прямувала в інший бік – на форум у Берлін. Українські чиновники прагнули особисто зустрітися з Оллонгрен та обговорити деталі співпраці. Єдиною точкою перетину був Львівський залізничний вокзал, тож саме там о першій годині ночі відбулася зустріч на високому рівні.

Згодом українське Міноборони показало нідерландцям вітчизняні військові заводи і в підсумку уряд союзної країни погодився профінансувати закупівлю українських морських дронів на 17,5 млн євро, а також виділив 20 млн євро на FPV-дрони, частину з яких можуть отримати вітчизняні підприємства.

Справжнім викликом є долучення до ініціативи Німеччини або Великої Британії. Вони мають власні потужні оборонні фірми, які прагнуть контрактувати в першу чергу. Проте в України і тут знайшлися дипломатичні важелі. Допомогли в цьому самі оборонні компанії.

Недавно "Укроборонпром" створив спільне підприємство з німецьким концерном Rheinmetall, який може виробляти в Україні новітні БМП Lynx. Грошей на їх закупівлю Міноборони не має, але, за словами Камишіна, ці машини вироблятимуть за німецький кошт.

Фактично німці фінансуватимуть контракт для своєї ж компанії, але остаточне збирання відбуватиметься на заводах в Україні. Вести перемовини про фінансування простіше, коли поряд є впливовий партнер із зв’язками в німецькій політиці.

Про гроші на озброєння змогли домовитися і з урядом Великої Британії. Поки що мова йде про фінансування ремонту гаубиць L119 на українських потужностях. Домовленостям посприяла британська компанія BAE Systems, яка є розробником цих артсистем.

Імовірно, фінансування від США теж спробують отримати шляхом контрактування українсько-американських спільних підприємств. Наприклад, у червні "Укроборонпром" оголосив про намір створити спільний завод з американською Amentum Services, яка ремонтує та обслуговує техніку. Крім того, планується відкриття низки підприємств, зокрема гігантів на зразок Northrop Grumman.

Потенційним джерелом фінансування може стати американський Defense Enterprise Fund на 2 млрд дол, частину якого можуть спрямувати на замовлення для українського ОПК. Як розповіли співрозмовники ЕП в оборонній галузі, ключова спецпредставниця США в Україні Пенні Пріцкер підтримує бажання України виробляти зброю для фронту і суттєво допомагає просувати такі ініціативи.

Найбільшою "рибою" за час існування ініціативи стануть 400 млн євро від Євросоюзу. Ці гроші мають виділити з 1,4 млрд євро прибутків від заморожених російських активів, розповів Камишін. Щоправда, про механізм і терміни виділення цих коштів поки нічого не відомо.

Цьому рішенню теж передувала велика дипломатична робота. Важливим стало включення України в першу в історії стратегію оборонної промисловості ЄС та профільну програму EDIP, де передбачена можливість використання російських активів на підтримку виробництва українського озброєння.

Загалом українська влада змогла зібрати 675 млн дол на контрактування оборонних підприємств. Це далеко від задекларованих за ініціативою "Зброярі" 10 млрд дол, але вже становить близько 10% від загального обсягу річного державного замовлення українським виробникам.

Ініціатива триватиме і, ймовірно, стане однією з точок зростання української економіки в часи війни. Досягнення 1 млрд дол можна буде вважати великим успіхом.