Суд ЕС встал на сторону Фридмана и Авена, но они еще под санкциями. Что происходит и какие есть угрозы для Украины?

З початку великої війни союзники України ввели персональні санкції проти тисяч росіян, що пов’язані з путінським режимом чи підтримують його. Блокування активів боляче вдарило по російських олігархах, тому багато з них вирішили оскаржувати обмеження в західних судах.

Перших відчутних результатів у цьому досягли акціонери Альфа-банку Михаїл Фрідман та Пьотр Авен. Суд Євросоюзу постановив скасувати включення цих осіб у санкційний список у 2022-2023 роках.

Наразі Фрідман та Авен залишаються в санкційних списках. На остаточне розморожування активів цих та, можливо, інших осіб, впливатимуть подальші судові розгляди.

Цей приклад демонструє, що санкційна політика Євросоюзу принаймні у 2022 році була недосконалою з юридичної точки зору і стимулює блок краще узгоджувати її із законом.

Чи загрожують такі судові процеси санкційному режиму і чи вплинуть вони на розробку механізму конфіскації російських приватних активів за кордоном?

З яких росіян уже зняли західні санкції?

За словами радника Офісу президента Владислава Власюка, з початку великої війни у країнах G7 зняли санкції з 25 росіян. Серед них – родичі олігархів, топменеджери великих компаній та деякі бізнесмени. Підставами для розморожування активів були відмова від російського громадянства, засудження агресії проти України, звільнення з ключових посад, продаж часток у бізнесі або смерть.

Наприклад, із співзасновника "Яндексу" Аркадія Воложа зняли санкції після його відставки та публічного засудження агресії. З енергетичного мільярдера Ігоря Макарова – після відмови від російського громадянства, а з голови російського інтернет-магазину Ozon Олександра Шульгіна – після складання ним повноважень керівника компанії. Зняття санкцій зазвичай відбувається не через суд, а шляхом ухвалення владою країни політичного рішення.

Який шлях Фрідман та Авен обрали для скасування санкцій?

Акціонери Альфа-банку не засудили агресію проти України, не продали свої частки в бізнесі, який фінансує війну, і не померли. Вони пішли шляхом оскарження рішення про запровадження санкцій у судах. Там їм вдалося довести, що ці рішення були "недостатньо обґрунтованими". Ця практика ненова. Таким же чином зміг зняти із себе санкції генпрокурор України часів Януковича Віктор Пшонка.

Чому суд став на бік росіян?

Основна проблема – низький рівень аргументації. У 2022 році євробюрократи поспішали ввести санкції проти всіх політиків та олігархів, пов’язаних з путінським режимом, щоб росіяни не встигли сховати свої активи. Тож Єврокомісія не встигла подбати про належну доказову базу.

Критеріями введення санкцій були формулювання на зразок "підтримка дій, спрямованих на порушення територіальної цілісності України" та "фінансування, отримання підтримки від путінського режиму після 2014 року". Аргументацією у випадку Фрідмана й Авена стали публікації в українських і західних медіа про їх зв’язок з Кремлем.

Адвокати російських олігархів зачепилися за відверто слабку аргументацію євробюрократів, яка нібито не відповідає цим визначеним критеріям, і суд з цим погодився. Наприклад, у вироку зазначається, що участь доньки Путіна у благодійному проєкті Альфа-банку та його фінансування не вказує на підтримку режиму.

Так само суд визнав неправомірною аргументацію про те, що у 2005 році ці олігархи отримали політичну підтримку в придбанні 27-відсоткової частки турецького мобільного оператора в обмін на лояльність режиму. Причина – це було до 2014 року. Детальніше про судовий процес і юридичне значення цього вироку – у матеріалі "Європейської правди".

Чи зняли вже санкції з Фрідмана й Авена?

Ні. Річ у тім, що Євросоюз спочатку запроваджує санкції на один рік, а згодом продовжує їх окремими актами. Суд визнав неправомірним лише перший акт. Фактично це означає, що санкції з Фрідмана та Авена зняли заднім числом у лютому 2022-го – березні 2023-го, водночас акт, яким їх продовжили з 2023-го по 2024 рік, залишається чинним.

Рішення про продовження санкцій олігархи в окремій справі оскаржують у судах і їх подальше перебування в санкційному списку залежатиме від вироку саме в цій справі.

Вирок у новій справі може відрізнятися від винесеного недавно. За час великої війни Єврокомісія краще попрацювала над аргументацією. З 2023 року критерієм для введення санкцій є leading business person, тобто не ефемерний зв’язок між Кремлем та олігархом, а їхня бізнес-діяльність та фінансування бюджету війни.

Конкретну аргументацію тримають у секреті, однак нові критерії дають більше простору для прив’язки олігархів до злочинного режиму. Наприклад, Альфа-банк сплачує великі податки в бюджет та надає послуги із страхування транспорту "Росгвардии". Зрештою, сам Фрідман перебуває в Москві, що теж може відіграти свою роль. Також проти Фрідмана та Авена продовжують діяти санкції Британії та США, де досягти подібного успіху в судах буде складно.

Що може зробити ЄС, щоб зберегти санкції?

Чи скасує суд продовження санкцій з 2023-го по 2024 рік проти Авена та Фрідмана – невідомо. Певний ризик винесення такого ж вироку зберігається, але поки цього не сталося, ЄС може посилити свою позицію. Санкції проти Фрідмана й Авена в поточній редакції діятимуть до вересня 2024 року, після чого Єврокомісія може посилити аргументацію й остаточно убезпечитися від подібних судових вироків.

За словами Власюка, євробюрократи активно співпрацюють з українською стороною для спільного пошуку аргументів щодо кожного олігарха. Україна вже надала партнерам свої пропозиції для подальшого обґрунтування санкцій.

Чи вплине можливе зняття санкцій на українські санкції та націоналізований Sense Bank?

Ні, адже санкційна політика ЄС та України юридично між собою не пов’язані. Українські санкції проти російських олігархів та конфіскація їхніх активів збережуться, навіть якщо західні країни повністю скасують свої обмеження.

Чи небезпечні судові процеси Фрідмана та Авена для України?

Власюк зазначив, що Фрідман та Авен – не єдині росіяни, щодо яких могли ввести недостатньо обґрунтовані санкції, і, ймовірно, не щодо всіх цю аргументацію переглядали та посилювали. Росіянам це дає простір для оскарження рішень у судах. Те, що такі вироки можливі, дасть сигнал іншим прокремлівським олігархам.

"Це частина загальної тенденції, коли лобісти олігархів знайшли ключ, щоб "хакнути" європейську судову систему. Це буде нарощуватися та може експортуватися в інші юрисдикції. Це тест для європейської системи верховенства права.

Ми можемо довго занурюватися в різні правові нюанси, але суть не змінюється: ці особи, як і мати Пригожина та син Мазепіна (домоглися розморожування активів – ЕП), мають бути під санкціями. Якщо правова система ЄС не може це забезпечити, це прогалини в безпеці ЄС, які слід терміново закрити", – сказав ЕП співрозмовник у відомстві, дотичному до введення санкцій.

До санкційного списку входять не всі особи, внесення яких лобіює Україна. Власюк вважає, що необхідність більш глибокої аргументації може загальмувати процес введення нових обмежень проти посадових осіб, причетних до війни.

Чому немає масової конфіскації грошей російських олігархів?

Політична система Євросоюзу дає багато простору для оскарження рішень про введення санкцій та "буквоїдства" в судах. Більша залежність від правових інституцій і менша – від політичних рішень. Ще у 2022 році це вважалося слабкою стороною санкційного режиму західних країн.

Зараз проходить перший стрес-тест на відповідність санкцій букві закону. Єврокомісію це має спонукати до глибокої ревізії санкційного списку й посилення аргументації щодо кожного фігуранта. Розробка більш правильних і точних формулювань та аргументації визначить подальшу життєздатність механізму.

Водночас цей судовий приклад демонструє складність конфіскації активів російських олігархів на користь України за політичним принципом. Розробка такого механізму та його застосування неминуче спричинять сотні подібних процесів з непередбачуваним результатом. Імовірно, це одна з причин, чому немає рішучих кроків у бік масової конфіскації грошей російських олігархів.