Проигнорировали вторжение и "съели" конкурентов: как западные производители агротехники работают на РФ
Почему западные производители агротехники держатся за российский рынок и на какие жертвы идут, чтобы его не потерять. (укр)
Коли розривати зв'язки з Кремлем ще було модно, чеський виробник сільськогосподарської техніки Bednar публічно оголосив про вихід з Росії. "Ми не плануємо подальших поставок техніки в РФ. Це рішення було болісним з економічного погляду, але демократичні цінності важливіші", – повідомлялося в пресрелізі компанії.
Не пройшло й року, як продукція Bednar повернулася на російський ринок. Техніка постачається не напряму, а через фірми-посередники. Власник однієї з них має російське громадянство. Згідно з митними даними, за девʼять місяців 2023 року таким способом у Росію завезли 151 одиницю техніки Bednar на 11,7 млн дол.
Формально жодних санкцій Bednar не порушив. Західні країни навмисне залишили виняток для виробників агротехніки, щоб не поглибити проблему голоду у світі. Рішення про вихід з російського ринку залишили на розсуд компаній.
У підсумку хтось чесно покинув Росію та отримав збитки, а хтось скористався можливістю та "з’їв" частку колишніх конкурентів на ринку. Західна техніка через російських дилерів може потрапляти й на окуповані території. Усе це не заважає компаніям-виробникам одночасно заробляти на українському ринку.
Хто допомагає Росії збирати врожай
Росію оминули санкції не тільки на зерно, а й на всі товари, пов’язані з продовольством. Через блокаду українських портів світові ціни на зерно зросли до історичних максимумів, тож накласти ембарго західні країни не наважилися.
Зараз ціни знизилися до рівня 2019 року, однак санкції на все, що пов’язане з виробництвом їжі, – досі табу. Користуючись цим, Кремль заробляє десятки мільярдів доларів на продажі зерна та залишається одним з ключових експортерів у світі.
Прибутки російських аграріїв тримаються на західній техніці, передусім європейській: сівалках, культиваторах, тракторах. Китайська техніка, попри зближення Москви і Пекіна, займає доволі малу частку в російському імпорті. Замінити західну вона не зможе.
[INFO_709612]
Причина в тому, що китайський аграрний ринок переважно складається з невеликих фермерських господарств, тож і техніка, яка виробляється в цій країні, часто не розрахована на промислові масштаби російських полів.
Схожа ситуація і з Туреччиною, яка утрималася від запровадження санкцій проти Росії. Оскільки турецький агрокомплекс представлений передусім виробниками овочів та фруктів, а не зерна, техніка для обробки полів, що збирається в цій країні, не розрахована на великі площі. До того ж, її недостатньо, аби перекрити прогалину від виходу європейських виробників.
Західні компанії, які продовжують повноцінно працювати в РФ, це розуміють і не хочуть втрачати такий залежний від них ринок. Адже альтернативних виробників агротехніки, якими б Росія могла їх замінити, просто немає.
Боротьба за ринок
Оскільки агротехніка не потрапила під санкції, західні компанії-виробники повинні були самі вирішити, чи працювати їм в РФ. Вони поділилися на два табори: перші покинули російський ринок з етичних та репутаційних міркувань, а другі проігнорували вторгнення в Україну та продовжили працювати.
У підсумку ті, що залишилися в Росії, навіть виграли, адже змогли забрати частку ринку у своїх конкурентів. Так сталося на ринку сівалок точного висіву. За даними митниці РФ, у 2021 році лідерство належало шведській компанії Vaderstad, на яку припадали 34% російського імпорту. Друге місце належало німецькій Horsch – 15,2%.
Після російського вторгнення в Україну Vaderstad припинила продажі, а її частку поділили конкуренти. Найбільше перепало Horsch, яка наростила свою частку до 30%.
[INFO_709605]
Деякі компанії оголосили про вихід, однак де-факто досі продають техніку агресору. У 2022 році чеська Bednar жорстко критикувала конкурентів за те, що вони не реагують на вторгнення росіян. Директор українського підрозділу компанії порівняв це з роботою на ринку нацистської Німеччини в роки Другої світової війни.
Компанія закрила офіційні представництва й розпустила офіс у Росії, однак її продукція досі туди продається. За митними даними, частка Bednar в імпорті країною-агресором дискових борін становить 11%, культиваторів – 12%, сівалок – 2%.
Якщо копнути глибше, то можна побачити, що не змінилися навіть дилери. Російські компанії, які офіційно продавали техніку Bednar до лютого 2022 року, досі називають себе офіційними дилерами, рекламують продукцію компанії на своїх сторінках та обіцяють фермерам гарантії від виробника.
Компанія також продовжує вести російськомовний сайт із зазначенням переліку продукції. Офіційно це пояснюється тим, що сайт нібито читають в усіх країнах колишнього СРСР.
Bednar заперечує, що продає техніку в Росію напряму. Це відповідає дійсності, адже за неї це роблять європейські компанії-посередники. Схема нескладна, адже відвантаження часто відбуваються із самої Чехії.
Один з посередників – німецька фірма Ekotechnika AG. Вона цікава тим, що давно возить агротехніку в Росію. Її засновник Штефан Дюрр десять років тому отримав російське громадянство, а у 2014 році запропонував Путіну ввести контрсанкції на продовольство з ЄС.
Штефан – людина публічна. Він має бізнес в РФ і привертає увагу місцевої преси як "німецький друг Росії". У Ekotechnika AG є російська дочка – "ЭкоНива", яка багато років є дистриб’ютором західної аграрної техніки в РФ. Продукцію Bednar компанія возить саме для "ЭкоНиви", як і до лютого 2022 року.
Операції в "штатному режимі"
Західні компанії, які залишилися в Росії, продовжують працювати через свої "дочки". На їх базі працюють лінії збирання, через них імпортуються техніка і запчастини із заводів ЄС, а також відбувається сервісне обслуговування.
За даними проєкту KSE Institute, німецький виробник HORSCH у 2022 році наростив свій дохід з російського ринку на 20 млн дол до 101 млн дол. Це – 4 млн дол податку на прибуток, сплаченого до бюджету держави-агресора. Його дочірня компанія "Хорш Русь" працює в Липецькій області, де розташоване виробництво сівалок компанії.
Як і решта виробників техніки, компанія має розгалужену мережу дилерів. Один з них – компанія Terra Group, угоду з якою про дилерство на території трьох російських областей підписали у 2023 році. Раніше той же дилер уклав договір з "ДНР" про "партнерство в забезпеченні с/г технікою, запчастинами та сервісом".
Вочевидь, HORSCH не гребує співпрацею з дилерами, які підтримують окупацію українських територій.
Інший важливий для РФ виробник техніки – італійська MASCHIO GASPARDO, яка постачає Росії сівалки та культиватори із своїх заводів в Італії та Румунії. Компанія майже одразу після початку великої війни заявила, що її потужності в РФ працюють у штатному режимі. Це не дивно, адже вона спонсорує великі аграрні виставки в РФ, зокрема стала учасником "Агросалону-2024" в Москві.
Агровиставки – важливий спосіб для компаній знайти клієнтів та заявити про себе. Одним з основних таких заходів для Росії є "Югагро", де у 2023 році розмістили свої стенди або стали спонсорами чимало західних компаній. Серед них – французька KUHN, яка має в Росії завод із збирання техніки з трьома виробничими лініями.
Була на "Югагро" і німецька AMAZONEN-WERKE, яка постачає Росії чверть імпортованих дискових борін.
Вартує уваги і виставка "Агроекспокрим" в окупованому Криму. Не дивно, що жодна західна компанія не брала в ній участі, адже поява на анексованій території мала б відповідні наслідки. Це був, скоріше, пропагандистський захід окупантів. Його учасниками та партнерами стали переважно російські газети та урядові окупаційні структури.
Однак були там і дилери техніки. Серед них – компанія "Бизон трейд". На своєму сайті дилер зазначає, що є офіційним представником європейських компаній Fendt, LEMKEN та Gaspardo, які входять до пʼятірки провідних експортерів техніки в РФ. Є ризик, що через таких дилерів західна техніка може потрапляти на окуповані території.
Згадані компанії відомі і на українському ринку. Більшість з них інвестують і в Росію, і в Україну. У 2023 році вітчизняні аграрії тільки сівалок від компаній Amazone, Horsch, Gaspardo, Kinze, Kuhn та Kverneland придбали на 46,7 млн дол.
Компанії, що продовжують працювати з Росією, не несуть жодної юридичної та репутаційної відповідальності ні на Заході, ні в Україні. Усе це – небезпечний прецедент, коли перечекати війну в країні-агресорі стає набагато вигідніше, ніж її покинути.
Окрім виробників агротехніки, є безліч інших західних компаній, що виправдовують свої заробітки в Росії продовольчою безпекою. Серед них – Auchan, Nestle, METRO, PepsiCo, Mars. Чим довше ці бренди безперешкодно розвивають свій російський бізнес, тим ближчою стає думка, що з точки зору отримання прибутків вони все зробили правильно, а їхні конкуренти, що покинули Росію, – помилилися.