Почему нужно готовиться к повышению цен на электроэнергию. Интервью с главой энергорегулятора

"У мене в кабінеті єдиний телефон, на ньому написано "Президент України". Останній раз він дзвонив в кінці минулого року. Я за серце взявся, але мені з того боку сказали, що це перевірка зв'язку", – каже Костянтин Ущаповський, який керує Комісією з регулювання ринку енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).

За писаним і неписаним законами цей орган, як церква, має бути незалежним і віддаленим від влади. Аби ціноутворення в енергетиці формувалося за об'єктивним розрахунком, а не внаслідок популізму політиків. Але кому ті закони писані?

Де-факто ціноутворенням у державі займається Володимир Зеленський, який навіть не намагається цього приховувати. Кілька місяців тому президенту не сподобалося рішення НКРЕКП щодо підвищення цін на воду і вже за лічені години воно було скасоване.

Герой інтерв'ю не бачить у цьому прикладі дисонансу: у країні війна, а отже, у таких чуттєвих питаннях як тарифи потрібно виходить не тільки з математичного обрахунку, а й зважати на стабільність настроїв соціуму. Можливо, й так, але такий підхід викликає кілька питань. Де межа можливостей втручання одних органів влади в інші? Чи не переходить таким чином Україна межу від демократії до ринкового комунізму?

Можливо, саме тому європейські інституції, які зазвичай дають стримані оцінки, уже прямим текстом звертають увагу на те, що енергетичний регулятор в Україні залежний від влади і це порушує норми ЄС.

Голова енергрегулятора Ущаповський не бачить у цьому власної провини. За його словами, для справжньої віддаленості НКРЕКП від політиків цей орган має бути виведений з-під гілки виконавчої влади. Для цього потрібні відповідні конституційні зміни, але то вже, мабуть, після перемоги.

Про підвищення граничних цін на електроенергію, незалежність НКРЕКП та "головуючого" Ростислава Шурму

— Почнімо з другого у 2023 році перегляду граничних цін на електроенергію. У чому була необхідність такого кроку?

— Ми робили це виходячи з двох критеріїв. Перший – ми виконуємо зобов'язання перед західними партнерами щодо поступової лібералізації ринку електроенергії. Кінцева мета, яка буде досягнута після війни, – повна синхронізація ринків України і Євросоюзу. Друга мета – створення інвестиційно-привабливих умов для того, щоб ставилися "пікери" (газотурбінні та газопоршневі електростанції – ЕП), розподілена мобільна генерація, яка б могла залучатися в часи проходження дефіцитних годин.

— Лише ці два пункти?

— Перед ухваленням рішення ринок вирував, було багато розмов, що це необхідно для залучення імпорту, але це не так.

— Тобто підвищення граничних цін цю проблему не вирішує?

— Не вирішує. На це потрібні інші механізми і ми їх запланували.

— Наскільки після перегляду граничних цін зросте вартість електроенергії для бізнесу?

— За нашими розрахунками, тариф для бізнесу майже не зросте. Якщо взяти найбільш негативний сценарій, то ціна для кінцевого споживача може збільшитися максимум на 10 копійок за кіловат-годину.

Чи вистачить газу для проходження зими та як виглядає деолігархізація в енергетиці. Інтерв’ю з головою "Нафтогазу"

— А якщо взяти загальну суму за весь час дії (рішення діє протягом шести місяців – ЕП) цього рішення?

— Якщо брати приблизно, то максимально можливий дохід генеруючих компаній може становити 9,6 мільярда гривень.

— Тобто бізнес додатково заплатить 9,6 мільярда гривень.

— Бізнес може заплатити в гіршому сценарії (за умови великого дефіциту потужності) додатково 9,6 мільярда гривень, але він отримає гарантію того, що безпека постачання буде посилена в рази. Тобто ми даємо стимул для залучення додаткових генеруючих потужностей, майбутнього інвестування в генеруючі потужності.

— Якщо цю суму розділити на основних гравців ринку, то хто скільки грошей додатково отримає?

— Точно розрахувати важко, але до 4 мільярдів гривень – "Енергоатом", до 2,4 мільярда – ДТЕК, 3,2 мільярда – інші учасники: "Укргідроенерго", "Центренерго", "Донбасенерго", ТЕЦ.

— Перед ухваленням цього рішення промисловці скаржилися, що чергове підвищення вартості електроенергії призведе до скорочення виробництва і звільнення частини людей.

— Кожного разу така ситуація, ви про це знаєте. Регулятор для того і створений, щоб знайти золоту середину між інтересами одних та інших.

— У нас багато питань щодо незалежності регулятора. Як цю незалежність намацати? Який критерій незалежності ви бачите?

— Коли я потрапив на посаду члена НКРЕКП, то був дуже здивований, яку божевільну процедуру довелося пройти. Це був відкритий конкурс, були співбесіди, обговорення, в інтернеті писали про мене різні речі. Потім Кабмін мене понад рік не призначав. Згодом я все-таки потрапив на посаду.

Це один з елементів незалежності, починаючи від призначення, і закон максимально виключає суб’єктивний вплив когось на цей процес. Тобто виключається можливість провести на посаду якусь конкретну людину.

— Тобто законодавчих і підзаконних правил достатньо для того, щоб регулятор був незалежним?

— Так, їх достатньо, але є концептуальні. Регулятора за рекомендацією Energy Community ("Енергетичне співтовариство" – ЕП) слід вивести з гілки виконавчої влади. Він повинен бути як Антимонопольний комітет.

— Потрібні якісь додаткові кроки?

— Так, основний додатковий крок – це зміни в Конституцію, де буде прописаний регулятор. Так у багатьох країнах і зроблено.

— Тоді ми можемо сказати, що зараз регулятор не незалежний?

— Ні, так ми не можемо сказати. Місяць тому ми отримали офіційний звіт від "Енергетичного співтовариства" про незалежність НКРЕКП, який вказує на поточні проблеми. Підтверджується, що ми маємо достатній ступінь незалежності для виконання повноважень. Це з урахуванням того, що ми працюємо в умовах воєнного стану.

— Приклад з підвищенням тарифу на воду. Комісія ухвалює рішення, Зеленський називає це рішення ганебним і регулятор одразу скасовує своє рішення. Де тут незалежність регулятора?

— Я поясню. Для мене особисто, якби не було в країні воєнного стану і такої посади як Верховний Головнокомандувач, ніщо б не сподвигло змінити своє рішення. Однак під час війни, під час того, що ми можемо отримати дуже серйозні наслідки, ми порадилися в комісії з усіма членами після публічного виступу президента і це було наше колективне усвідомлене рішення (скасувати власне рішення – ЕП).

Ми розуміємо всі наслідки і можливі питання, у тому числі з боку наших західних партнерів. Якби війни не було, такого б не могло статися.

"Ще два-три місяці протягнемо". Чому у водоканалах б'ють на сполох через тарифи і хто винен в іржавій воді з-під крана

— Тобто як професіонал ви розумієте, що скасування рішення про підвищення тарифу на воду популістичне. Водночас як людина, яка є частиною владної вертикалі, ви були вимушені дослухатися до думки Верховного Головнокомандувача?

— Я сам собі кілька разів ставив питання, чому ми так зробили, чому я так особисто зробив. Я для себе відповів дуже просто: я на своїй посаді, мабуть, знаю тільки 5% того, що знає Верховний Головнокомандувач. Якби я знав стільки, скільки знає він, мабуть, рішення було б інше. Однак він знає набагато більше, планує життя країни у воєнному та політичному планах.

— А ви знаєте неофіційну версію, як до президента дійшла ця інформація?

— Я багато версій чув. Розкажіть, я вам відповім.

— За однією з версій заступник голови ОП  Ростислав Шурма, який у міру своїх можливостей коригує чи намагається коригувати діяльність регулятора, сильно просив комісію скасувати "прайс кепи" (граничні ціни на електроенергію), тому що він це пообіцяв енергокомпаніям. Регулятор цього не зробив.

Шурма після цього, буцімто, діждався моменту, і прийшов до Зеленського з рішенням щодо водоканалів (про підняття тарифу), розраховуючи, що президент буде в поганому гуморі та розжене всю комісію і призначать той склад, який йому потрібен. До цього не дійшло, бо рішення щодо тарифів на воду було скасоване.

— Мені дуже приємно, що ви нас ставите на такий п’єдестал. Ви підтвердили, що ми все-таки незалежні, тому що від нас хтось дуже високий вимагав, а ми так не зробили. Це вже похвала особисто на мою адресу.

Версій та історій дуже багато, але я на сто відсотків упевнений, що ці процеси не пов'язані. Іде війна, я не знаю, хто президенту доповів, не можу вам сказати. Але я так розумію, що президент був дуже схвильований, що є якесь підвищення тарифів і, мабуть, необґрунтоване.

Нам часто дорікають, що "Енергоатом" щось лобіює. Я кажу: "Наведіть хоч один приклад, де в якому рішенні або листі це є?". Наші опоненти, коли їм нема чого сказати, зазвичай говорять: "Або вам щось занесли, або вами хтось командує". Дайте приклад хоч один. На цьому все завершується. Але версія дуже цікава.

— Як ви голосували з питання підвищення тарифів на воду?

— Я утримався.

— Чому?

— Я вам скажу чесно: на той момент я не бачив усю картину того, що це підвищення повинно відбутися. У мене в голові не було переконливого відчуття, що тарифи повинні бути підвищенні.

— Як часто регулятор стикається з "цінними рекомендаціями" звернути увагу на те чи інше рішення з владних кабінетів? Скільки разів на тиждень надходять такі рекомендації?

— Дивіться: у мене єдиний телефон (у кабінеті – ЕП), на ньому написано "Президент України". Інших телефонів у мене немає. Останні пів року я майже не ходжу на наради до Кабінету міністрів.

— Коли востаннє цей телефон дзвонив?

— Давно, наприкінці минулого року.

— Зрозуміло. Були якісь питання, пов'язані з цим моментом?

— Ні, була перевірка зв'язку.

— Тобто дзвонив не президент?

— Це було наприкінці минулого року. Я за серце взявся, я вам чесно скажу, але з того боку мені сказали, що це перевірка зв'язку.

— Ви кажете, що вас давно не запрошували на наради. Однак у 2022 році були якісь дивні наради, які називалися "засідання комітету з електроенергетики".

— Були такі наради, навіть були протоколи. Мені імпонувало існування такого майданчика, де могли зібратися всі фахові енергетики, обговорити проблеми та згенерувати рішення.

— Питань до пулу немає, але головував там заступник голови ОП. Не міністр енергетики, не прем’єр-міністр.

— Прем'єра там не було жодного разу, міністр енергетики з’являвся не кожного разу.

— Міністр був, але він не головував.

— Я пам'ятаю перший раз, коли ми отримали протокол, у мене було кілька зауважень... Але це були правильні кроки для того, щоб консолідувати рішення. З іншого боку, ви не перші, хто ставить ці питання.

— А що в цій купі проблем робить прем’єр-міністр? Це не дублювання ролі голови уряду?

— Мені тяжко відповісти…

— Те, що ви називаєте комітетом, це своєрідна звірка годинників?

— Ви дуже правильно сказали, це звірка годинників.

— Але ж заступник керівника Офісу президента роздає завдання більшій частині енергосектору, у тому числі незалежному регулятору?

— На тих нарадах завдання не роздавалися.

— Там були завдання, терміни виконання і підпис Шурми.

— Я не можу сказати…

— Ми не шукаємо крайнього, а намагаємося зрозуміти: у нас дві реальності чи, можливо, більше? Є держава, що воює, є прем’єр, який розуміє, що енергетика не може існувати окремо від економіки. І одночасно бачимо "комітет з енергетики", якого не існує в жодному правовому полі. Регулятор, що має бути незалежним, отримує завдання від органу, якому за законом не підпорядкований.

— Коли почалася війна, у Києві майже нікого не залишилося. Ми тоді робили те, що вважали за доцільне. Ми не думали, як будемо потім виправдовуватися і чи це в межах нашої компетенції.

— Чи правда, що коли ви їдете в Міненерго чи Офіс президента, то кажете: "Я їду до начальства"? Ця фраза має право на життя?

— Ні, ця фраза не має права на життя. Якщо вам хтось її сказав, то він злукавив.

— А як вона звучить правильно?

— Ми кажемо так: або в ОП, або в "міністерію".

— "Міністерію"?

— Так, це на нашому жаргоні.

Про ринкову вартість електроенергії, перехід на європейські ціни та побажання Зеленському

— Щодо майбутньої зими. Є розрахунки компаній, що в нас може бути дефіцит мінімум 1 800 мегават. Ви казали, що рішення щодо прайс-кепів не вирішує проблему імпорту.

— Воно не мало вирішувати, тому що є інші механізми. Перший – це імпортне ПСО. Це не ринковий механізм, але в поточних умовах на цей випадок є дуже гарна фраза: воєнна доцільність.

Друге рішення – це так звана індульгенція, коли підприємствам надається право купити 50% електроенергії від власного споживання з-за закордону та отримати гарантії, що вони не будуть відключені. Це більш приземлене рішення, воно вже ухвалене Кабінетом міністрів.

— Бізнес скористається цим рішенням?

— Думаю, що так. До відключень цим користуватися ніхто не буде, тому що різниця в ціні дуже висока. Якщо підуть відключення і перед крупними енергоємними підприємствами постане вибір – або загроза нестабільного постачання та можливих технологічних наслідків, або трошки переплатити, – вони оберуть друге. Досвід минулого року це доводить: було укладено угод щонайменше на 650 мегават.

— Коли розширяться можливості щодо імпорту електроенергії?

— Нам офіційно дозволено 1 200 мегават. Приблизно в середині листопада має бути рішення про збільшення пропускної спроможності до 1 400 мегават. Це все, на що ми розраховуємо. Це дуже мало.

— Який зараз ринковий тариф на електроенергію для населення?

— Якщо взяти всі складові, то зараз це 5,5-5,8 гривні за кіловат-годину.

— Це для населення?

— Ми не кажемо, для кого. Ми кажемо, що це обґрунтована ринкова ціна без ПДВ.

— Тобто якщо зараз вартість для населення 2,64 гривні за кіловат-годину, то це вдвічі менше за реальні затрати. Якщо говорити про цю різницю, якою є абсолютна цифра?

— За рік – близько 125 мільярдів гривень (борги на ринку електроенергії становлять 60 млрд грн – ЕП).

На ринку електроенергії утворився ланцюг боргів на 60 мільярдів гривень. Що з ним робити?

— Наші європейські партнери теж просять нас рухатися щодо тарифів на електроенергію для населення. Ми будемо хоча б імітувати якісь дії?

— Імітувати дії ми не будемо, тому що...

— ...маємо досвід з водоканалами?

— Ми йдемо в Євросоюз і воюємо за наш європейський вибір, тому вимушені це робити. Проте ми повинні чітко розуміти, які запобіжники треба поставити, щоб не постраждали незахищені верстви населення. Ця робота зроблена, усе це можна запускати.

— Вам вдається відчути, що вас чують на нарадах в Офісі президента чи уряді?

— В Офісі президента нарад не було давно. У прем'єра були наради. Я не знаю, мабуть, ви коли готувалися, питали про мене. У мене дуже серйозні дискусії проходять з прем'єром, запеклі.

— А прем’єр розводить руками і каже, що є політика вище.

— Не так. Прем’єр хоче, щоб все працювало, економіка працювала. Прем’єр інколи бачить це по-своєму. Виступають інші сторони і маємо дві діаметрально протилежні точки зору.

— Ви приходите і кажете: "Ви розумієте, що потрібно підвищувати ціну на електроенергію?".

— Ні. Я приходжу з пачкою розрахунків і кажу: "Ми розрахували три варіанти. На нашу думку, у цій ситуації з урахуванням усіх чинників ми вважаємо за потрібне запропонувати вам для схвалення такий варіант".

— Яка ваша максимально лояльна до населення пропозиція щодо підвищення вартості електрики?

— Моя особиста думка, що до успішного завершення осінньо-зимового сезону не може бути й мови про підвищення тарифів.

— Тобто в найближчі пів року буде без змін?

— Це моя особиста думка. Після цього з 1 січня ми повинні робити розрахунки.

— Це означає, що після опалювального сезону буде черговий етап підвищення тарифів для населення?

— Я вам висловив свою думку, як я думаю.

— Після закінчення ОЗП буде підвищення тарифів?

— Думаю, ми будемо пропонувати якісь рішення, але вони будуть проходити всю процедуру: від громадських обговорень, де ми будемо вислуховувати всі сторони, до ухвалення остаточного рішення.

— Можна хоча б якісь орієнтири? Ми переживемо опалювальний сезон і повертаємося до цього питання.

— Якщо робити наступний крок, то він повинен бути виваженим, максимум 15%. Це ми виходимо десь до 3 гривень за кіловат-годину.

— Це перший крок?

— Так, коли він буде зроблений, це треба обговорювати із суспільством. До речі, на початку війни був запроваджений мораторій на підвищення тарифів на газ і тепло. А чому саме на газ і тепло? Чому не на електрику або воду? Я не можу відповісти.

Друга зима під обстрілами: наскільки енергетика готова до зими

— Комісія не бачить сенсу хоча б це питання поставити? Воно абсолютно логічне.

— Я людина, яка не боїться ставити питання в будь-якому кабінеті.

— Ви ставили це питання?

— Ставив.

— І що кажуть?

— Мені не дають відповідь, на жаль.

— Тобто Денис Анатолійович просто мовчить.

— Я не думаю, що це Денис Анатолійович, це, мабуть, депутатський корпус. Для чистоти експерименту: якщо ми щось обмежуємо, чому не обмежуємо інше? Або все працює в ринку, або все не працює.

— Ви багато разів казали, що ми йдемо в ЄС та готуємося до інтеграції нашого енергоринку з європейським. Коли це може відбутися повністю?

— За оцінками наших європейських колег, усі галузі економіки дуже серйозно просунулися в імплементації правил ЄС стосовно енергетики. Це тривалий процес, але він іде достатньо швидко.

—  До кінця 2024 року це можливо зробити?

— Усе буде залежати від того, як пройдуть переговори стосовно нашого членства в ЄС. Ніхто не об’єднає енергетичні ринки, якщо Україна не буде рухатися і проходити всі процедури стосовно повноправного членства в Євросоюзі.

— Коли в Україні буде повністю запущено REMIT (європейські правила та практики, спрямовані на попередження зловживань на гуртових енергетичних ринках)?

— Я впевнений, що REMIT запрацює на 100% з 1 січня 2025 року, а на 50% – з 1 квітня 2024 року.

— А чому повноцінно лише з 2025 року?

— Щодо REMIT дуже серйозна ситуація, тому що Україна взяла на себе максимальні зобов’язання. Не REMIT-лайт, за яким з 27 країн працює більшість, а REMIT у повному обсязі. Тому ми сказали, що до 1 квітня 2024 року ми фактично впровадимо REMIT-лайт. Там є повноваження, ми вже зможемо частково проводити розслідування. Однак повний REMIT запрацює з початку 2025 року, через рік і півтора місяця.

— Пояснімо людям, що означає повне об’єднання ринків. Це означає підвищення цін на електроенергію до рівня країн ЄС.

— Тоді люди повинні дати собі одну відповідь. Якщо ми обрали європейський шлях, ми, мабуть, вибрали шлях до покращення добробуту. Не може бути так, що на одній території в енергетичному комплексі працюють ринкові правила, а в комплексі оплати праці – інші правила. Так економіка не працює.

Тому рух в ЄС – це комплекс реформ: енергетика, соціальна сфера. Не може бути, що ми зайшли туди тільки енергетикою, об’єднали ринки, прибрали прайс-кепи і в нас ціна на електроенергію стала, як у ЄС. І що нам скажуть люди? Люди вимагатимуть паралельний шлях соціальної політики держави в цьому напрямку, щоб вони могли сплачувати ці тарифи. Не може бути руху в ЄС тільки в енергетиці, це нонсенс.

— Голова комісії обирається на два роки. Ваші два роки спливають через два місяці. Який ваш пріоритет на найближчому голосуванні? За кого ви голосуватимете? Чи є, дивлячись на досвід вашого попередника, інструментарій, коли своє перебування на посаді можна продовжити? Наприклад, піти у відпустку, забувши призначити наступника...

— Ви дуже обізнані...

— Є багато варіантів. Який ваш план?

— Є чітка норма закону, яка визначає термін повноважень. Жодних таких речей я робити не буду, виходячи з того, що ви вже зробили мені комплімент, коли назвали мене самодостатньою людиною. Повірте: нічого хорошого в тому, що ти там керуєш. Набагато краще, коли немає цих проблем і ти зайнятий безпосереднім вирішенням питань: "зеленою" трансформацією, підготовкою нормативних актів, розрахунками.

— Тобто нічого хорошого в посаді голови комісії немає?

— Ні, є статус, але ж є проблеми, які доводиться вирішувати. Скажу чесно: дуже серйозно на мене вплинула ситуація, коли міністр енергетики погодився передати з балансу на баланс будівлю для НКРЕКП поряд з міністерством, Хрещатик, 34. Погодився, усе оформили, Кабмін проголосував, а потім скасував своє рішення.

— Це рішення Шмигаля?

— Я не знаю, чиє рішення. У кого я спитаю? Я побачив документи, що рішення скасували.

Сергій Корецький: В "Укрнафті" тотальний витік інформації

— Хочете щось передати президенту, з яким давно не розмовляли?

— Думаю, президент займається війною, йому не треба передавати жодних побажань. Треба просто в галузі, де ми є фахівцями, допомогти йому зробити так, щоб країна вистояла.

— Можливо, йому варто не лізти не в свою справу?

— Щодо тарифів на воду я вам сказав, що це моя думка і ніхто мене не переконає в протилежному: він – Верховний Головнокомандувач, він сьогодні знає більше.