"Теневой флот" РФ. Кто и как помогает россиянам продавать нефть и нефтепродукты

Після 24 лютого 2022 року західні держави запровадили санкції проти РФ, аби Кремль мав менше можливостей фінансувати агресивну війну в Україні.

У грудні Євросоюз та Велика Британія заборонили імпорт російської нафти морем, а через два місяці набули чинності обмеження на торгівлю нафтопродуктами. Тоді ж запровадили механізм, який обмежує морські перевезення цих енергоносіїв вище встановленої ціни.

Останнє мало на меті зниження доходів РФ від експорту нафти і стабілізацію світових цін на пальне. Рішенням більшості країн була визначена стеля 60 дол за бар нафти чи нафтопродуктів.

Ті, хто купують російську сировину дорожче встановленої межі, мали позбавлятися доступу до ключових послуг, що надають компанії цивілізованого світу. До них належать міжнародно визнане страхування суден, а також можливість використовувати європейський танкерний флот, включаючи судна, що належать Греції та Кіпру.

Аналіз Центру досліджень енергетики та чистого повітря (CREA) показав, що на початку санкції разом з граничними цінами зменшили щоденні доходи РФ на 160 млн євро. Аби зменшити втрати, росіяни вирішили підтримувати необхідні обсяги експорту нафти та нафтопродуктів за допомогою "тіньових" танкерів. Чи вдається їм це?

Чи існує "тіньовий флот" РФ?

"Тіньовими" визначаються судна, зареєстровані в країнах, що не приєдналися до санкцій проти Кремля, які перевозять російську нафту на міжнародні ринки. Вираз "тіньові танкери" використовується для визначення кораблів, які РФ може залучати для обходу санкцій.

У 2022 році після запровадження санкцій проти російської нафти і нафтопродуктів "тіньові" танкери зосередилися на транспортуванні цих енергоносіїв з РФ і лише мала частина обслуговувала інших постачальників.

Історії про "тіньовий флот" РФ часто згадують ЗМІ. Проте, як свідчить аналіз структури перевезень російської нафти, не існує єдиного суб'єкта, що керує цим флотом. Ці танкери експлуатують окремі нафтотрейдери та посередники. Вони намагаються отримати у власність більше суден, що не зареєстровані в країнах, які ведуть активну санкційну політику проти агресора.

На практиці мова йде про старі танкери, у яких вичерпався термін експлуатації та які не мають міжнародно визнаного морського страхування захисту та відшкодування.

Після запровадження санкцій такі судна почав дедалі частіше використовувати Кремль. З усього пулу танкерів, які можна віднести до категорії "тіньових", 89% рейсів пов'язані з перевезенням російських нафтопродуктів і лише 11% припадають на інші країни.

Державна судноплавна компанія РФ "Совкомфлот" контролює лише 30% "тіньових" танкерів, решта підпорядковується низці опортуністичних трейдерів, охочих лише до швидких прибутків.

Зростання кількості "тіньових" танкерів

До 24 лютого 2022 року лише 13% нафти, що відправлялася з російських портів, перевозили "тіньові" танкери. У липні 2023 року ця цифра зросла до 42%.

Після запровадження санкцій ці судна стали виконувати більше рейсів порівняно з танкерами, чиї власники дотримуються політики обмеження цін. Тобто частка тіньового ринку в структурі морського експорту Росією нафти переважає "білу".

У сегменті нафтопродуктів роль "тіньових" танкерів дещо менша. До великої війни такими кораблями транспортувалися 10% російського пального, а в липні 2023 року ця цифра становила 35%.

В абсолютних цифрах ситуація виглядає так. У 2021 році для транспортування з РФ нафти був задіяний 51 "тіньовий" танкер. До кінця 2022 року їх кількість зросла до 103-х, а за перше півріччя 2023 року – до 146-ти.

Кількість суден меншого розміру теж зросла, але не так суттєво. У 2021 році їх було 154, у 2022-му – 183, а в кінці червня 2023-го – 223.

Методи обходу санкцій

Росія намагається наймати всі доступні "тіньові" танкери, у тому числі ті, що свого часу перевозили іранську нафту. Проте численні сторонні власники таких суден неохоче надають росіянам кораблі в постійне користування чи оренду.

Через це доступні кораблі росіяни використовують максимально активно. Після запровадження санкцій на імпорт нафти в грудні 2022 року кількість рейсів "тіньових" танкерів до липня 2023 року зросла на 82%, у середньому до 60 рейсів на місяць. Обсяги перевезень збільшилися на 78% до 6,4 млн тонн на місяць.

Попри намагання Росії залучити максимальну кількість "тіньових" танкерів та збільшити частоту їхніх рейсів, потужностей все одно не вистачає. Тому трейдери вдаються до схем поставок, коли нафта з РФ переливається з одних суден на інші (ship-to-ship transfers, STS), у тому числі з реєстрацією в західних країнах.

Змішування та приховування походження частини нафти в кінцевому порті призначення дозволяє трейдерам продавати її за вищими цінами, ніж встановлено санкційними обмеженнями.

Спостереження з 30 липня по 23 вересня в Середземному морі, зокрема в Лаконській затоці, поблизу територіальних вод Греції та узбережжя Мальти, виявило 33 STS-операції та 66 суден, що брали участь у перевалці російської нафти.

З них 52 кораблі мають вік 15 років і 43 судна не мають західного страхування. Це загрожує розливами нафти та аваріями з катастрофічними наслідками для довкілля, але ЄС досі заплющував на це очі. Ризики посилюються тим, що такі судна часто вимикають системи автоматичної ідентифікації (AIS), щоб приховати участь в STS-операціях.

Наразі все, що є в РФ, – це ефемерна зграя опортуністичних трейдерів із старими танкерами без страховки, які будують складні схеми з переливанням нафти в морі. Ця система не надійна та може бути демонтована більш жорстким застосуванням санкцій з боку G7 та союзників України.

Для цього можна використати той факт, що російська нафта перевозиться або з дотриманням міжнародних норм та стандартів безпеки на танкерах країн санкційної коаліції, або без страхування та з величезними ризиками. Попри спекуляції, у Кремля немає третього варіанта.

Аби Росія змогла забезпечити власне морське страхування суден, потрібні величезні кошти. З точки зору управління ризиками потенційно катастрофічних розливів нафти, міжнародні трейдери хочуть бути впевненими, що страховка забезпечує повний захист. Однак надати страхове покриття на рівні західних компаній росіяни не можуть.

Нарощування експорту нафти і нафтопродуктів з РФ обмежується тим, що всі "тіньові" танкери зайняті, а змінити країну реєстрації та/або страхування судна на країну, яка не підпадає під санкції, непросто. Усе це підкреслює важливість санкцій з боку країн, що контролюють більшу частину морських перевезень та їх страхування.

Логістика експорту російської нафти

До великої війни найкоротший час доставки російської нафти з Арктичних портів до країн ЄС становив 11 днів. Після вторгнення термін збільшився до 28 днів, а після введення санкцій – до 35 днів.

Вторгнення в Україну ще більше вплинуло на рейси з російських портів у Балтійському морі. До великої війни середній термін доставки нафти з них до покупця становив 13 днів, а після вторгнення збільшився до 40 днів. Усе через те, що сировину почали перенаправляти з країн ЄС до Індії.

Час доставки з російських чорноморських портів становив у середньому 15 днів, а після 24 лютого 2022 року і запровадження санкцій збільшився до 30 та 25 днів відповідно.

Збільшення часу поставок російської нафти спричинене головним чином переорієнтацією на ринки Азії, особливо Індії, Китаю, Туреччини, ОАЕ та Єгипту, ембарго з боку ЄС та ціновим обмеженням G7. На початку 2023 року Індія та Китай стали основними покупцями російської нафти, яку перевозять "тіньові" танкери. Ці країни отримали вигоду від зниження цін на російську нафту і збільшили імпорт.

Значна частина російської нафти транспортується з портів Балтійського та Тихоокеанського регіонів. З грудня 2022 року до липня 2023 року "тіньові" танкери перевезли близько 23 млн тонн сирої нафти з Тихоокеанських портів РФ, а з портів у Балтійському морі – 21 млн тонн.

З далекосхідного порту Козьмино нафта сорту ESPO експортується до Китаю за цінами, що перевищують санкційні обмеження. У першому кварталі 2023 року понад 95% експорту з цього порту відправлялися за ціною понад 60 дол за бар. Порушуючи санкції, танкери, що належать власникам з країн санкційної коаліції або мають міжнародну страховку, продовжують транспортувати російську нафту без дотримання цінового ліміту.

Після введення санкцій логістичні схеми стали складнішими. Велика частина нафтопродуктів, які транспортувалися "тіньовими" танкерами, перевантажувалася із судна на судно у внутрішніх водах РФ. Це обумовлено тим, що таким чином кораблям не потрібно було входити до російських портів.

Маршрути торгівлі значно змінилися: 29% нафтопродуктів направлялися в Туреччину, 9% – до територіальних вод країн, які обмежують ціни (там проводилася перевалка із судна на судно), 8% ішли в Китай, 6% – у Бразилію. Такі різноманітні напрямки поставок вказують на еволюцію та складнощі торгівлі російською нафтою через санкції.

Крім того, танкери, що перевозять російську нафту, можуть стикатися із затримками в критичних проходах (Босфор, Суецький канал, Датські протоки).

Що можна зробити?

Союзникам слід зробити більше, щоб позбавити Путіна можливості фінансувати війну проти України, продаючи нафту на світових ринках без цінових обмежень. Збільшенню кількості "тіньових" танкерів слід запобігти, обмеживши продаж суден власникам, які не дотримуються санкцій.

Експерти також рекомендують заборонити надання всіх видів страхування та інших послуг усім суднам, які підпадають під такі умови: судно перевозить російську сиру нафту або нафтопродукти; власник судна або керівна компанія змінилися після 24 лютого 2022 року; судновласник не підтвердив, що джерело коштів для купівлі не пов'язане з РФ.

Держави санкційної коаліції можуть скористатися правом на заборону руху "тіньових" танкерів через свої територіальні води і залишити таку можливість лише тим суднам, що перевозять російську нафту з дотриманням цінового обмеження та мають надійну страховку.

Для цього було б достатньо запровадити обов’язкове страхування від західних страхових компаній як умову для проходу через Данські протоки в Балтиці та інші ключові точки морських маршрутів, що пролягають через територіальні води країн санкційної коаліції, а також застосувати аналогічну умову для доступу до своїх портів.

Наразі посадовці США та Великобританії говорять про необхідність перегляду санкційної політики щодо російської нафти, бо цінове обмеження не діє, а російська нафта продається за цінами, значно вищими за 60 дол за бар.

Щоб зменшити ризик зловживань та ухилення від цінових обмежень, необхідно посилити моніторинг і контроль за дотриманням санкційної політики. Слід посилити санкції проти тих, хто сприяє російському експорту нафти.

Після виконання цих умов і перекриття можливостей для використання РФ "тіньових" танкерів країни G7 можуть взяти російський експорт нафти в тісні лещата, впровадивши регулярний перегляд цінового обмеження, як пропонувалося в грудні 2022 року.

Ісаак Леві, керівник аналітичної групи "Європа-Росія", Центр дослідження енергетики та чистого повітря (CREA)

Максим Гардус та Олег Савицький, Razom We Stand