Меньше слов, больше Дели: как Индия стремится забрать у Китая статус "фабрики мира"
У 1950-ті роки американці насміхалися з неякісної японської електроніки, але зараз Японія – одна з передових технологічних країн. У 1990-ті роки світ з презирством дивився на ярлик made in China, а зараз техніка з Китаю є ледь не в кожному домі.
Зараз насміхаються з низькооплачуваних індійських програмістів, після роботи яких код часто треба переписувати. Однак і цей стереотип може відійти в минуле.
В останні роки Індія робить великі кроки для трансформації на потужну промислову державу: гучні космічні програми, відкриття високотехнологічних заводів, запрошення найбільших світових корпорацій та обнадійливі макропрогнози від ключових інвестиційних банків.
Зовнішні фактори грають на її користь. Китай поступово втрачає свою привабливість через конфлікт із США, а отже, гроші тікають до сусідніх країн.
Прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді налаштований стати батьком "індійського економічного дива", але за перспективами та красивими цифрами ховаються чимало проблем із столітнім корінням.
Усі говорять про Індію
Поки західні країни балансують на межі рецесії, Китай захлинається в боргах, а Росія перебуває під санкціями, економіка Індії почуває себе напрочуд добре. Протягом останніх 20 років вона зростає на 5-8% і, схоже, світові потрясіння не змінили цей тренд.
У другому кварталі ВВП Індії перевищив прогнози і зріс на 7,8%. Хоча світова торгівля гальмує і б’є по індійському експорту, зростання внутрішнього попиту і капітальних державних витрат на тлі парламентських виборів компенсували весь негатив.
Інфляція 7,4% є проблемою, однак центральний банк тримає її під контролем, підвищуючи ключову ставку. Індійський індекс PMI, який відображає бізнес-активність і є ключовим показником динаміки економічного зростання, зараз найвищий серед усіх великих країн. Він становить 60,1, що на десять пунктів більше за Китай, Бразилію та США.
Ключові міжнародні фінансові інституції очікують зростання ВВП Індії у 2023 році на понад 6%. Це найбільший показник серед країн "групи двадцяти" (G20). Таке зростання привертає увагу інвесторів.
Аналітики Morgan Stanley вважають, що індійська економіка недоінвестована, а китайська – перегріта. На їхню думку, до 2027 року Індія пережене Японію та Німеччину, ставши третьою економікою світу. Прем’єр-міністр Моді прагне втілити цей прогноз у життя. Масштаб індійських амбіцій яскраво відображає галузь цивільної авіації.
У червні місцевий авіаперевізник Air India уклав контракти з Boeing та Airbus на купівлю 470 літаків за 70 млрд дол. Це найбільші угоди в історії цивільної авіації. Кількість аеропортів у країні з 2014 року подвоїлася, а в наступні п'ять років зросте ще на 60% до 220 летовищ.
Світовий капітал бачить в Індії потенціал і можливості для заробітку. Західні корпорації готові відкривати в країні високотехнологічні заводи та планувати багатомільярдні інвестиції на десятиліття вперед. Це пов’язано не тільки з перспективами індійського ринку та дешевою робочою силою, а й з геополітикою. Річ у тім, що американським та європейським компаніям стає складно вести бізнес у Китаї.
Вашингтон та Пекін щороку обкладають один одного новими санкціями, а корпорації зазнають тиску за роботу в Китаї. Наприклад, у 2021 році американські регулятори погрожували компаніям, які ведуть бізнес у провінції Синьцзян, де утискають права корінного народу уйгурів. Ускладнюється ситуація навколо острова Тайвань, що може посилити ізоляцію Пекіна і вдарити по ланцюгах постачань.
Корпорації зважили ризики і вирішили частково перенести виробничі потужності. Стратегія отримала назву "Китай+1". Компанії почали розміщувати частину заводів у сусідніх країнах. Індія виявилася одним з найкращих варіантів.
Найбільш показовим прикладом став переїзд компанії Apple. Виробник найпопулярніших у світі смартфонів до 2025 року прагне виробляти в Індії 25% айфонів, хоча раніше їх збирали в Китаї. Це сигнал для інших технологічних гігантів.
Напівпровідникові компанії Microchip, Micron, AMD, Foxconn готуються інвестувати в Індію мільярди доларів для виробництва мікросхем. Це має стати фундаментом індійської екосистеми мікроелектроніки, на який згодом можуть спиратися великі виробники техніки. Таку ж екосистему Китай створював протягом останніх 40 років.
Південнокорейські гіганти LG та Samsung, американський Google готуються перенести в Індію виробництво своєї флагманської техніки. Amazon планує інвестувати в індійську електронну комерцію та хмарні сховища 19,5 млрд дол.
За останні десять років Індія піднялася з 66-го на 40 місце в рейтингу інноваційних країн від Світової організації інтелектуальної власності. Можливо, це тільки початок.
Чому Індія?
Протягом останнього десятиліття індійська влада працює над залученням інвестицій. У 2014 році країна запустила масштабну цифровізацію державних послуг та прискорила будівництво інфраструктури: доріг, аеропортів та електростанцій. Щороку в Індії з’являються нові залізничні шляхи та десятки тисяч кілометрів нових автомагістралей.
З 2019 року новим виробничим компаніям в Індії дозволено сплачувати 17% податку на прибуток замість 25%. Програма Моді з локалізації виробництва напівпровідників та дисплеїв передбачає виділення 10 млрд дол, які нададуть бізнесу у вигляді субсидій для будівництва заводів.
Окрім пільг від держави, бізнес приваблює місцева демографія. У 2022 році кількість індусів сягнула 1,425 млрд людей – найбільше у світі. До того ж демографічна піраміда Індії виглядає більш "здоровою", ніж у Китаї та західних країнах.
Середній вік населення в Індії – 27 років. Народжуваність скорочується, але поступово. Це означає, що в найближчі десятиліття країна не відчуватиме дефіциту робочих рук і не витрачатиме багато коштів на утримання дітей та пенсіонерів. Для порівняння: у Німеччині середній вік становить 45 років, у Китаї – 39 років.
В індійських містах проживають лише 35% населення. Це відносно низький рівень порівняно з Китаєм, де урбанізація сягає 65%. Це означає, що багато людей можуть переїхати до міст, стати рушійною силою для нових великих підприємств, більше заробляти і споживати більше товарів.
Індія залишається бідною країною, вона посідає лише 139 місце у світі за рівнем валового доходу на душу населення. Місцеві компанії витрачають мало на оплату праці і це теж важлива конкурентна перевага. До того ж 200 млн індусів знають англійську мову, що спрощує їхнє навчання.
Приваблює інвесторів і корислива поведінка Індії на політичній арені. Країна не обрала жоден бік у протистоянні НАТО з РФ та Китаєм. Моді вдається балансувати таким чином, щоб усі були зацікавлені підтримувати з ним хороші стосунки.
Індія купує дешеву російську нафту і при цьому диктує Путіну свої умови розрахунків за неї. Контрактує передову російську зброю і не зважає на тиск Вашингтона. Підтримує західне "озеленення" енергетики, але робить це на своїх умовах і продовжує будувати вугільні електростанції.
Індія стоїть на початку вибухового циклу зростання економіки, а у 2075 році за рівнем ВВП випередить Сполучені Штати, вважають аналітики інвестиційного банку Goldman Sachs. Однак це погляд оптиміста. Самої лише інфраструктури, демографії та хитрої зовнішньої політики замало, щоб досягти цієї мети. Індії доведеться подолати немало економічних хвороб, щоб закарбувати цей результат і стати кращою за своїх азійських конкурентів.
Випробування попереду
Навіть в умовах торговельної війни із США Китай залишається комфортнішим місцем для бізнесу, ніж Індія. Пекін десятиліттями будував технологічні ланцюги, щоб виробник техніки міг знайти в країні більшу частину компонентів, а також отримати доступ до водо- та електропостачання. Тож усі інфраструктурні випробування Індії ще попереду.
Інвестори часто нарікають на повільну індійську бюрократію, тоді як у Китаї вона більш гнучка. The Economist пише, що в Індії важко придбати землю, а в судах вищих інстанцій перебувають 6 млн нерозглянутих справ. У рейтингу легкості ведення бізнесу Doing business за 2020 рік Індія посідає 62 сходинку. Це значний прогрес порівняно із 130-ю сходинкою у 2016 році, але гірше, ніж у Таїланда (21 місце), Малайзії (12) та Китаї (31).
Гроші звалилися на Індію неочікувано і державний апарат не встигає переварювати нові виклики. Хаос в управлінні чудово ілюструє місто-мільйонник Гургаон, де розташовані офіси багатьох іноземних компаній. У місті охороною правопорядку, водо- та електропостачанням хаотично займаються приватні фірми, а близько третини мешканців позбавлені будь-яких благ цивілізації.
Нерівність – ще одна перепона для збагачення Індії. Країна давно не поділена на касти на рівні закону, однак на рівні соціуму нерівність залишається. За даними Oxfam, 10% населення володіють 77% національного багатства. Це заважає ефективній урбанізації: частина людей у містах живуть у гетто, не можуть отримати освіту чи знайти високооплачувану роботу. Як у таких умовах має утворитися індійський середній клас – велике питання.
Зрештою, Індія досі ревниво ставиться до імпорту товарів та компонентів, підвищуючи митні тарифи і змушуючи все виробляти всередині країни. Таку політику Моді часто оцінюють як провальну, адже це б’є по технологічному виробництву з високою доданою вартістю, для якого потрібен імпорт компонентів з усього світу.
Економічне диво – це боротьба з давніми хворобами, непопулярні рішення та баланс між елітами. Якщо Індії і судилося стати новим "азійським тигром", то зараз вона більше схожа на кошеня, яке, щоправда, починає кусатися.