"Воевали бы сейчас за Днепр, а не за Бахмут". Как "свадебные дроны" помогают Силам Обороны

Наприкінці 2022 року міністр оборони Олексій Резніков заявив, що цивільні дрони не пристосовані до роботи в бойових умовах, а командування називає їх "весільними", іронізуючи над їх основним довоєнним призначенням.

"У мене (в Міноборони – ЕП) у закупці "мавіків" немає, щоб ви розуміли. Військові їх не сприймають, наші генерали називають їх весільними дронами.

Те, що наші унікальні хлопці-креативники використовують їх для ведення, скажімо так, маленької окопної боротьби і знищення в тому числі ворогів, цьому – нашому креативу і винахідливості – аплодують", – сказав міністр.

Ці слова Резнікова викликали гостру реакцію в суспільстві. Військові, волонтери та громадяни, причетні до аеророзвідки, скептично оцінили слова міністра.

"Разом зі старлінком дрони дають тандем, який дозволяє не програвати при явній перевазі супротивника в зброї. Без них ми б витрачали в рази більше боєприпасів для ураження в рази меншої кількості цілей і воювали б за Дніпро, а не за Бахмут", – каже засновник фонду "Повернись живим" Віталій Дейнега.

Волонтери разом із суспільством намагаються самостійно закривати потреби армії в таких дронах, але попит на них тільки збільшується. У чому особливість комерційних дронів, яка тривалість їх експлуатації на війні та чи можливо їх чимось замінити у випадку критичного дефіциту на ринку?

Яка роль комерційних дронів на війні

Під час війни в умовах дефіциту військових безпілотних літальних апаратів (БПЛА) близької розвідки їх досить ефективно замінюють комерційні прилади. Найчастіше мова йде про квадрокоптери фірм DJI та Autel.

На фронті комерційні дрони є очима військових. Вони дозволяють спостерігати за ситуацією на відстані до 10 км. Висування ворожих сил, налаштування їхньої артилерії, корегування вогню – усе це робота "весільних" дронів.

"Matrice 300 чи Matrice 30 (моделі дронів компанії DJI – ЕП) завдяки камері з 200-кратним зумом ідеально підходять для корегування вогню на відстані пʼять-десять кілометрів. Поки з відомих мені рекордів – 26 кілометрів з виявлення і корегування", – розповідає інструктор БПЛА ГО "Аеророзвідка" Сергій Рістенко.

Спектр можливостей комерційних дронів розширюється завдяки їх модифікації. Наприклад, системи скидання, які прикріплюють до звичайного квадрокоптера, перетворюють його на дієвий засіб ураження живої сили і російських танків.

Переобладнують дрони зазвичай самі військові. Вони ж виготовляють вибухові пристрої (осколкові гранати калібру 30-40 мм) та продумують способи їх скидання на російські позиції. Утім, є і приватні розробки систем скидання.

У соціальних мережах постійно тривають дискусії щодо доцільності такого використання дронів, адже ймовірність їх втрати через такі переобладнання чи пошкодження оператора від вибухового пристрою досить висока.

Однак Рістенко запевняє, що в умілих руках техніка показує себе добре: дедалі більше ударів по ворогу завдають саме комерційні дрони. Головне – квадрокоптер нищить техніку, яка в сотні і навіть тисячу разів дорожча за нього.

За рік великої війни застосування комерційних дронів як засобів ураження в українській армії переросло з аматорства в професійний напрямок. Є екіпажі, які під час операцій за допомогою Mavic 3 нищили солдатів і техніку противника.

Яка тривалість "життя" дрона на фронті

Міністр оборони впевнений, що час експлуатації дронів на фронті мінімальний.

"Мавік" "живе" добу-дві максимум, якщо його серйозно використовують. Давайте без ілюзій: цей дрон не змінить ситуацію на полі бою. Нам потрібен дрон, який несе навантаження не 300 грамів, а 30 кілограмів. Ну хоча б три, розумієте? Який літає не на 5 кілометрів, а хоча б на 50", – сказав міністр.

Період використання дрона в умовах бойових дій залежить від рівня знань та умінь екіпажу і протидії ворога. Застосування цивільних БПЛА вимагає від оператора спеціальних навичок, які навіть можуть врятувати йому життя.

"Недостатньо просто навчитися літати дроном, потрібно ще, як мінімум, розуміти основні правила виконання польотів під час застосуванням ворогом засобів радіоелектронної боротьби", – пояснює Рістенко.

Навчають пілотів волонтерські організації, адже забезпечують військових дронами саме вони. Віддаючи дорогий прилад, вони мають бути впевнені, що ним керуватимуть професіонали. Єдиний спосіб це перевірити – сертифікат.

"Спочатку ми надаємо людям доступ до курсу "Застосування технологій в умовах війни". Це унікальний освітній продукт, створений в рамках волонтерського проєкту Victory Drones. Доступ до нього закритий і надається лише військовим, рятувальникам, поліцейським та спецслужбам.

Спершу люди проходять теорію онлайн, складають тести, отримують сертифікат. Курс триває чотири-пʼять днів. Далі – практика на полігоні: робота з раціями, дронами, старлінками, програмним забезпеченням.

Ми вчимо застосовувати всю екосистему технологій. На курсі теорії зареєстровано 26 тисяч людей. Практику пройшли 7 тисяч військових", – розповідає керівниця Центру підтримки аеророзвідки Марія Берлінська.

Радіоелектронна боротьба ворога є однією з головних причин втрати коптерів навіть досвідченими пілотами. Росіяни докладають багато сил для унеможливлення використання дронів уздовж усієї лінії фронту.

Найчастіше вони застосовують джемінг та GPS-спуфінг.

Джемінг націлений на втрату дроном GPS-навігації. Відповідно, оператор не може відстежувати на карті місце перебування БПЛА і вимушений здійснювати політ вручну. У такому режимі квадрокоптер зносить потоком вітру, і оператору потрібно постійно стежити, щоб апарат не віднесло в бік ворога.

GPS-спуфінг – складніший варіант радіоелектронної боротьби. Дрон починає отримувати імітований сигнал GPS, який змінює його геолокацію. Апарат може вважати, що він перебуває надто високо, опускається і вдаряється об землю.

У китайських дронів DJI є технічна можливість отримувати геолокацію оператора сторонніми особами за допомогою комплексів AeroScope. Їх росіяни особливо часто використовували на початку великої війни.

Блокувати опцію дозволяють спеціальні прошивки, але вони не ідеальні.

"Є і погані новини: на фронт уже привозять дрони з новими прошивками, які неможливо ні зламати, ні щось нормально змінити. Але ми не були б українцями, якби не придумали, як можна "пофіксити" цю проблему.

Людям, які везуть і передають нашим військовим дрони, обов'язково потрібно перевірити, чи вони анонімізуються", – радить Рістенко.

Скільки комерційних дронів у ЗСУ

Через постійні втрати визначити кількість комерційних дронів у Збройних Сил України неможливо. Крім того, для Міноборони цих апаратів формально не існує. "У мене в закупці "мавіків" немає, щоб ви розуміли", – зазначав Резніков.

Поставки, ремонт та підтримку дронів забезпечують волонтери. Тільки три найбільші фонди у 2022 році передали українській армії понад 10 тис коптерів.

Однак цього явно недостатньо. "Зараз фронт потребує мінімум 10 тисяч дронів. Також щодня втрачаються мінімум 30 апаратів, які слід поповнювати. Самі волонтери не можуть задовольнити ці потреби", – каже Берлінська.

Через великий попит купити "мавіки" в Україні чи сусідніх країнах неможливо.

За словами Берлінської, влітку 2022 року компанія DJI поставила в європейських представництвах людей, які створюють перешкоди, якщо дізнаються, що дрони купуються для України. Головною перешкодою з боку України експертка називає Державну службу експортного контролю.

Хоча 4 січня уряд спростив правила ввезення БПЛА, скасувавши вимогу про надання гарантійних листів кінцевого споживача, 17 січня Державна служба експортного контролю повідомила про зупинкудії висновку щодо віднесення DJI Mavic 3 до товарів подвійного використання. Тобто їх ввезення в країну ускладнене через необхідність отримання дозволу цієї служби.

"Проблема в тому, що Україна не виробляє високоточних технологій для розвитку військових безпілотних технологій. Чипи, оптика, модулі зв'язку – ми від усього залежні. Свої у нас лише корпуси БПЛА. Те саме стосується і сухопутних та водних дронів", – підкреслює Берлінська.

Чи є альтернативи "мавікам"

Прямої альтернативи немає, дрони конкурентів поступаються виробам DJI. І військові, і благодійні фонди надають перевагу апаратам цієї компанії. Найбільш популярним у своєму класі став DJI Mavic 3. Співвідношення ціни та якості робить його безальтернативним для української армії.

"Шукаючи дрони по світу, ми перепробували різні варіанти: американські Skydio, французькі Parrot. Вони на порядок гірші та дорожчі. Ви платите за "американця" чи "француза" в п’ять разів більше й отримуєте набагато гірший дрон за технічними характеристиками", – пояснює Берлінська.

Росіяни визнали переваги "мавіків". Як зазначає один з пілотів БПЛА в ЗСУ, росіяни активно освоюють ці дрони, постійно нарощуючи їх чисельність. Українські розробники починають створювати дрони на замовлення, проте конкурувати в ніші "мавіків" без відповідних ресурсів і технологій неможливо.

Однією з форм адаптації до вимог війни стали FPV-дрони. Їх особливість у тому, що оператор для управління використовує не планшет, а відеоокуляри.

FPV-дрони невеликі, зроблені переважно кустарним способом. Ціна – близько 500 дол. Українські інженери збирають їх у військових частинах. Ці дрони маневрені, швидкість сягає 200 км/год. Вони підходять для переслідування цілей. Їх важко виявити і ще важче перехопити. Однак вони не придатні для спостереження та коригування вогню через малий радіус дії та слабку камеру. 

Комерційні дрони стали невіддільною частиною війни. Ними ведуть розвідку, коригують артилерію та знищують ворога, тому їх ефективність важко переоцінити. Якщо держава з певних причин не може самостійно їх закуповувати, то принаймні сприяти волонтерам їй точно під силу.