Украинские мигранты поднимают экономику Европы. Что ждет Украину без них?

Російське вторгнення в Україну спровокувало одну з найбільших гуманітарних криз у Європі з часів Другої світової війни. Через війну десятки мільйонів українців вимушено змінили місце проживання, з них близько п'яти мільйонів виїхали через західний кордон, де отримали тимчасовий прихисток.

Зазвичай біженці стають тягарем для держав, які їх приймають. Переселенці потребують чималих видатків на їх утримання та адаптацію. Проте хвиля біженців з України може стати винятком з цього правила.

Нацбанк дослідив вплив хвилі біженців з України на країни Євросоюзу та дійшов висновку, що українці пожвавили їх економіки і пом’якшили вплив нової економічної кризи, що крокує планетою. Вони швидко адаптуються до нових умов, шукають роботу і платять податки.

Однак те, що стало надбанням для ЄС, виявилося втратою для економіки України.

Скільки українців виїхало

Хвиля біженців з України не схожа на попередні міграційні кризи, які спіткали Європейський континент у 21 столітті. Відмінність у тому, що більшість українських біженців – жінки працездатного віку з вищою освітою та їх діти.

За даними Управління верховного комісара ООН у справах біженців (UNHCR), статус тимчасового захисту у країнах Європи до 3 січня 2023 року отримали близько 4,9 млн українських біженців. Це близько 1% від населення країн Євросоюзу. Найбільше українців прийняли Польща, Німеччина та Чехія.

ООН також відстежує міграцію українців на територію країни-агресора. За даними UNHCR, на початку 2023 року в росії та білорусі перебували близько 2,9 млн українців. Хоча наразі неможливо напевно сказати, скільки з них виїхали туди добровільно, а скількох окупанти депортували.

Кількість українських біженців у країнах ЄС порівняно з першими місяцями великої війни стабілізувалася. У травні-вересні 2022 року навіть спостерігалася тенденція до їх повернення. Однак восени через активізацію російських терористичних атак проти критичної інфраструктури ситуація змінилася.

Скільки коштує утримання українських біженців

Люди, які тікають за кордон від війни, як правило, перебувають у складному соціальному становищі. У нових країнах їм потрібно знайти житло, одяг, їжу та ліки. Левову частку цих витрат покривають бюджети країн Євросоюзу.

Ба більше, характерною особливістю хвилі українських біженців є значна частка серед них неповнолітніх. За розрахунками ООН та економістів, вона становить 28-44%. Це створює додатковий тиск на бюджети держав, оскільки їм необхідно здійснювати додаткові видатки на освіту українців та їх адаптацію.

Наприклад, у Польщі видатки на освіту для майже 560 тис зареєстрованих там українських дітей становлять 2,2 млрд євро, а витрати на їх медичне забезпечення оцінюються 1,5 млрд євро, ідеться в дослідженні Нацбанку.

За розрахунками економістів, держави ЄС залежно від країни витрачають від 9 тис євро до 25 тис євро на рік на кожного українського мігранта.

"Якщо дві третини зареєстрованих українців у ЄС потребуватимуть державної підтримки, то загальний обсяг видатків становитиме від 26,4 млрд євро до 73,3 млрд євро на рік. Водночас очікується, що найбільше навантаження лягатиме на країни-сусіди України та країни Балтії", – говориться в дослідженні Нацбанку.

Як українці підтримують економіку ЄС

Утім, вплив українців на економіки країн, що їх приймають, не лише негативний. Українці стимулювали споживчий попит і підтримували економічну активність у час, коли світова економіка почала занурюватися в рецесію.

Наприклад, у Польщі та Естонії українці спричинили справжній купівельний бум. Як свідчать дані Нацбанку, у перші місяці великої війни українці витрачали в Польщі та інших європейських країнах переважно свої українські заощадження.

Обсяги витрат українців за кордоном у 2022 році зросли в рази порівняно з аналогічними витратами в довоєнний період. За даними НБУ, лише за перші пів року 2022 року витрати валюти з українських банків за статтею "подорожі" були на третину більшими, ніж за весь попередній рік.

Це означає, що мільярди доларів з української банківської системи працювали на пожвавлення споживчих ринків європейських держав. Це відбувалося в час, коли в жителів ЄС не було бажання витрачати гроші через високу інфляцію.

З часом частина українських мігрантів почала працевлаштовуватися на нових місцях проживання, що покращувало динаміку виробництва товарів та послуг, а також посилювало конкуренцію на місцевих ринках праці.

Так, у червні 2022 року в Німеччині було зареєстровано 350 тис українців, які шукали роботу. До жовтня працевлаштувався кожен десятий з них. У Польщі з 1,2 млн українців, які отримали номери соціального страхування (необхідна умова для офіційного працевлаштування в країні), половина знайшла роботу.

За розрахунками ЄЦБ, від 25% до 55% українських вимушених мігрантів працевлаштуються або активно шукатимуть роботу в країнах-реципієнтах. Це збільшить робочу силу ЄС на 0,2-0,8% або на 0,3-1,3 млн осіб. Відтак, біженці з України можуть стати поштовхом для розвитку економік деяких країн ЄС.

"Завдяки внеску українських мігрантів випуск товарів та послуг в Естонії, Польщі та Чехії у 2026 році буде на 2,2-2,3% більшим, ніж у базовому сценарії без міграції, у Німеччині – на 0,6-0,65%", – резюмують у Нацбанку.

Вплив українців на державні фінанси країн, які їх приймають, також буде позитивним у довгостроковій перспективі. Щонайменше завдяки тому, що активніше зростання ВВП збільшить надходження податків.

У деяких державах українці вже "окупилися" місцевим бюджетам, компенсувавши виділені на підтримку біженців державні ресурси.

Так, у Польщі суми сплачених українськими біженцями податків сягнули 2,4 млрд дол. Це перевищує обсяги наданої польським урядом допомоги українським біженцям, не враховуючи додаткові видатки на освіту та медицину.

Як міграція впливає економіку України

Один з перших наслідків міграційної хвилі – фінансовий. Мільйони українців, виїхавши за кордон, починали розраховуватися там своїми українськими банківськими картками, що призвело до масштабного відпливу валюти.

Проте Нацбанк пізніше заморозив офіційний курс валют і вжив жорсткі валютні обмеження. Це дозволило тримати ситуацію відносно контрольованою. Однак державі довелося дорого заплатити за цю умовну стабільність, "спаливши" за 2022 рік понад 28 млрд дол золотовалютних резервів.

Імовірно, у 2023 році ці відпливи валюти стабілізуються. "Оскільки до кінця року не очікується значних змін у кількості українських емігрантів, то можна припустити, що їхні витрати залишатимуться незмінними", – вважає голова департаменту макроекономічних досліджень групи ICU Віталій Ваврищук.

Проте українці за кордоном ще довго тиснутимуть на валютний ринок України.

"Цей відплив протягом 2023 року зменшуватиметься, якщо не буде додаткової великої хвилі біженців. Однак він не вичерпається повністю, бо частина біженців працюватиме віддалено на українських роботодавців та отримуватиме підтримку від чоловіків, які працюють в Україні або служать в ЗСУ", – вважає виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський.

У 2022 році масштабні відпливи валюти з України допомогли перекрити міжнародні партнери, які надавали держбюджету мільярдні кредити і гранти. Крім того, в економіку надходила валюта від трудових мігрантів.

У мирні 2020-2021 роки заробітчани щомісяця переказували в Україну 1 млрд дол. Як не дивно, велика війна майже не вплинула на ці перекази.

"З одного боку, "старі" мігранти стали переказувати менше коштів в Україну через охолодження європейських економік та виїзд за кордон частини українців, які були реципієнтами цих переказів. З іншого – значна частина українців, які виїхали після початку війни, працевлаштовувалася і зберігала високий рівень переказів", – каже молодший економіст Dragon Capital Дмитро Тараненко.

Утім, навіть попри стабільні надходження від заробітчан 2022 рік став, мабуть, першим, коли витрати українців за кордоном перевищили перекази в Україну.

Однак виїзд мільйонів українців за кордон вплинув не лише на фінансову стабільність. Набагато суттєвіше від міграційної хвилі постраждали ринок праці, споживання та виробництво, а отже, валовий внутрішній продукт.

За попередніми підрахунками Мінекономіки, ВВП України у 2022 році міг упасти на 30,4%. Хоча це значно менше, ніж економісти прогнозували на початку великої війни, проте це падіння найбільше за всі роки незалежності.

Звичайно, суттєве просідання української економіки передусім зумовили руйнація меткомбінатів, проблеми з електроенергією та блокування українських портів на початку 2022 року. Однак свій внесок зробила й масштабна міграція.

"Вимушена міграція негативно позначається на економічній активності, у першу чергу, через канал сукупного попиту. Якщо вимушені мігранти працюють віддалено на українські компанії, то вони витрачають свої заощадження та поточні заробітки за кордоном, а не в Україні", – пояснює Тараненко.

До 2022 року саме споживчий попит був ключовим рушієм зростання української економіки. Платоспроможний попит українців стимулював виробництво товарів та надання послуг, сприяв заробіткам компаній, створенню робочих місць та зростанню якості життя. Від’їзд значної кількості платоспроможних українців став важким ударом для економіки.

"Сукупний вплив вимушеної міграції міг бути в межах 10% ВВП, але велика частина цих біженців – з окупованих територій, які зараз не враховуються у ВВП. Тому, імовірно, вплив був суттєво меншим", – вважає Вишлінський.

Від’їзд значної частини платоспроможного населення впливатиме на темпи зростання ВВП в майбутньому, наголошують експерти.

"Якщо люди не повертатимуться додому, то довгострокове економічне зростання буде неможливим. Після нашої перемоги в Україну вкладатимуть значні інвестиції, однак ці кошти просто не буде кому освоювати. Наразі я не бачу жодних дій влади, які б показували, що там розуміють цю проблему", – вважає асоційований експерт "CASE-Україна" Євген Дубогриз.

Проблема з нестачею робочої сили буде лише посилюватися, вважають економісти. Передусім, через те, що левова частка мігрантів – діти.

Якщо вони, подорослішавши, працевлаштуються за кордоном, демографічна ситуація в Україні стане катастрофічною. Людей працездатного віку буде вкрай мало, тоді як кількість пенсіонерів стане непідйомною для держави.

Чи потрібно повертати мігрантів зараз

Довгострокові наслідки масштабної міграції можуть поставити хрест на економіці України через брак робочої сили і непідйомні соціальні видатки.

Утім, як не парадоксально, у короткостроковій перспективі українська економіка навіть виграє від того, що мільйони людей наразі перебувають за її межами.

Чимало вимушених мігрантів перебувають за кордоном через те, що війна зруйнувала їхні помешкання. Якби всі ці громадяни перебували в Україні, то їх довелось би утримувати за кошти дефіцитного державного бюджету.

Ба більше, економіка країни не може забезпечити мільйони українців, які поїхали за кордон, роботою та доступом до деяких базових потреб.

"На жаль, в Україні об’єктивно обмежені можливості для споживання. Зокрема, є обмеження щодо електроенергії. Якщо в Україну повернуться 5 мільйонів людей, то навантаження на енергосистему суттєво зросте. Чи змогли б ми забезпечити цей додатковий попит, зважаючи на руйнування інфраструктури?" – запитує професорка Київської школи економіки Ганна Вахітова.

Отже, вимушена міграція допомагає економіці проходити наслідки терористичних атак, а уряду – оплачувати все необхідне для перемоги. Проте після війни повернення українців має стати пріоритетним завданням для влади.

Як повернути українців додому

Повернення мільйонів мігрантів потребуватиме роботи держави на багатьох напрямках: від безпекового до соціального. Наразі у владі публічно не говорять про те, як повертатимуть українців додому. Можливо, таку стратегію лише розробляють. ЕП поспілкувалася на цю тему з українськими економістами.

Житло. Чимало українців виїхали за кордон через руйнувала їх помешкань, тому житлова політика після війни має стати однією з пріоритетних. "Люди будуть повертатися, якщо буде куди. Це не означає, що держава має будувати житло. Достатньо започаткувати відповідні інструменти", – вважає Вахітова.

Перші спроби уряд уже робить. Започаткована ним програма "єОселя" дає змогу взяти пільговий кредит на купівлю житла під 3% річних терміном до 20 років. Щоправда, наразі ця програма доступна лише для військовослужбовців, учителів, медиків та науково-педагогічних працівників.

Освіта. Оскільки чимало вимушених мігрантів поїхали з України з дітьми, то державі слід подбати про те, аби ці діти не втрачали зв’язок з батьківщиною.

Активний розвиток програм дистанційного навчання дітей чи паралельного індивідуального навчання за українською програмою дозволить дитині обрати між іноземним та українським вищим навчальним закладом. "Ці інструменти існують, проте Міносвіти про них не розповідає", – відзначає Вахітова.

Економічні можливості. Ще одна вагома складова успіху політики з повернення мігрантів – наявність можливостей для заробітку.

Частково ця проблема буде вирішуватися природним чином, оскільки брак робочої сили після війни підштовхуватиме роботодавців до підвищення зарплат. Однак державі потрібно буде сприяти працевлаштуванню, знизивши податки на фонд оплати праці або започаткувавши інші стимули для найму.

Держава також має сприяти пожвавленню бізнес-процесів.

"Дерегуляція, спрощення умов для ведення бізнесу. Усе це потрібно робити, аби колишні біженці могли швидко відкрити власну справу. Це стосується як підключення до мереж, так і доступності кредитів. Зараз для отримання позики в банку бізнесу потрібно надати 29 документів", – відзначає Дубогриз.

Водночас, якою б ефективною не була політика держави, потрібно визнати, що всіх українців, які виїхали за кордон, назад повернути не вдасться. Деякі біженці вже освоїлися на новому місці і почали там життя "з нуля", тож у них може не виникнути бажання проходити цей шлях ще раз, але вже в Україні.

Через це держава має думати і про залучення мігрантів в українську економіку.

"Аби армія мирного часу не тиснула на економічне зростання, її розмір не має перевищувати 1% від населення. Оскільки навіть після нашої перемоги росія нікуди не дінеться, то нам потрібно зберігати армію на рівні 500-700 тисяч осіб. Це означає, що нас мусить бути щонайменше 50 мільйонів", – міркує Дубогриз.

Залучення мігрантів з інших країн потребуватиме не лише економічних реформ, а й терпимості українців. Цього країні вже зараз варто повчитися в жителів ЄС.