Цены на российскую нефть ограничивают, но не могут договориться по уровню. Что происходит?

Весь 2022 рік західні лідери готували санкції проти російської нафти, але поки що не наважуються сказати остаточне слово.

5 грудня почнуть діяти ембарго та механізм обмеження цін, але країни G7 досі не домовилися, яку максимальну ціну встановити для нафти з країни-спонсора тероризму. Одна група пропонує більш високу ціну, аби вона була зручною для Росії, а інша – виступає за максимально жорсткі обмеження.

Єдиного рішення нема, бо ніхто не може передбачити наслідки. Росія прийме нові правила чи намагатиметься їх обійти? Як ембарго вплине на світові ціни та чи зможе Кремль переорієнтувати потоки в Індію та Китай? Відповіді на ці питання покажуть, чи буде здатна Росія далі фінансувати терористичну війну.

Ембарго починає діяти

У березні Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) прогнозувало, що світ почне відмовлятися від російської нафти і її видобуток у державі-спонсорі тероризму впаде на чверть. Як показали дев'ять місяців жорстокої війни, цього не сталося. За вісім місяців РФ отримала від продажу нафти 152,2 млрд дол.

Поки кремлівські терористи рахували надприбутки, західні країни готувалися до запровадження ембарго на російські нафту та нафтопродукти. Обмеження почнуть діяти з 5 грудня 2022 року та 5 лютого 2023 року відповідно.

Після цього ЄС, Велика Британія та США припинять морські поставки російського пального, перекривши таким чином 40% нафтового експорту РФ. У Кремля залишаться три великі покупці сирої нафти: Індія, Китай і Туреччина.

Щоб їх зберегти, Москві доводиться робити значні знижки. Якщо раніше російська нафта марки Urals щодо еталонної Brent продавалася з мінімальним дисконтом, то після 24 лютого "знижка" становила 20-30%. За розрахунками Київської школи економіки (KSE), через це росіяни недоотримали 50 млрд дол.

З нафтопродуктами ситуація ще складніша. Коли ЄС відмовиться від російських дизелю та мазуту, компаніям з РФ доведеться направити пальне в Азію і конкурувати з китайськими та індійськими нафтопереробними заводами.

У Росії залишаться постачання нафти в Євросоюз трубопроводом "Дружба", який поки що не потрапив під санкції. За даними Reuters, Польща та Німеччина вже працюють над тим, щоб припинити постачання принаймні північною його частиною, яка проходить, зокрема, територією Білорусі.

За розрахунками KSE, продаж нафти й газу формує 45% бюджету РФ, тож скорочення експорту енергоносіїв сильно б’є по державі-спонсору тероризму. Однак завдяки високим світовим цінам на нафту Urals торгується дорожче собівартості – близько 65 дол за бар. Цього вистачає, аби фінансувати війну.

У західних країнах побоюються, що у світі може статися перерозподіл ринків. Нафта з Близького Сходу піде в Європу, а російська – в Азію. Кремль буде отримувати прибутки, а з часом навіть продаватиме свою нафту без знижок.

Щоб не допустити такого сценарію, країни G7 спочатку хотіли заборонити страхування суден з російською нафтою. Це унеможливило б її продаж у світі. Проте через енергетичну кризу цю ідею замінили більш компромісною.

Західні лідери вирішили обмежити ціну на російську нафту. Мета – зберегти постачання російської нафти, але з отриманням Москвою мінімальної вигоди.

Як працюватиме обмеження цін

Переважна більшість нафти постачається морем. Щоб перевезти сировину з пункту А в пункт Б, потрібно найняти танкер, застрахувати його, отримати фінансування і замовити низку послуг для обслуговування рейсу.

Власних танкерів Росії не вистачить, а послуги з морського страхування, навігації та доступу до дешевого фінансування надають західні фірми.

Довідка. У морських перевезеннях є три ключові види страхування: відповідальність перед іншими особами (аналог "автоцивілки"), страхування вантажу від пошкодження, страхування судна (аналог КАСКО).

Перевозити вантажі на незастрахованому судні неможливо. Недавно це підтвердила Туреччина, яка з 1 грудня вимагатиме письмове підтвердження від страхових компаній для проходу кожного судна через протоку Босфор.

Користуючись вагою своїх страхових компаній, країни G7 розробили механізм, який дозволить відрізати від морських послуг судна, що перевозять російську нафту за ціною, вищою за визначену. Уже відомо, як це контролюватимуть.

Трейдери, брокери та кінцеві покупці надаватимуть контролерам рахунки-фактури, контракти та квитанції, які засвідчують, що угоди купівлі-продажу російської нафти укладені за ціною, що не перевищує встановлений поріг.

Страхові компанії отримуватимуть розписки від своїх клієнтів, що вони зобов’язуються купувати російську нафту за дозволеною ціною. Система працюватиме так, що добросовісні фірми не потраплять під переслідування.

Механізм передбачає тимчасові винятки. По-перше, до вересня 2023 року санкції не стосуватимуться нафти, яку добувають у рамках російсько-японського проєкту "Сахалін-2". По-друге, компанії зможуть продавати російську нафту за ринковими цінами, якщо танкер встигли завантажити до 5 грудня.

Питання ціни

Головне питання – яку ціну встановлять для продажу російської нафти. Це слабке місце механізму, адже країни мають ухвалити колегіальне рішення.

Розробники механізму передбачали, що ціну встановлять трохи вище за собівартість видобутку російських компаній, аби в них був стимул грати за новими правилами. За даними S&P Global, середня оцінка собівартості видобутку нафти в РФ з усіма податками становить близько 40 дол за бар.

До листопада був консенсус, що ціну встановлять на рівні 40-60 дол за бочку, але коли Росія заявила про небажання дотримуватися цього механізму, між членами коаліції почалися суперечки. Так, Єврокомісія пропонує 60-70 дол.

Це може задовольнити Росію, адже від такого рішення країна-агресор нічого не втратить – її нафта вже продається за цими розцінками. У такому випадку Кремль зможе легко фінансувати війну без відчутних наслідків для економіки.

Це влаштовує не всіх. За даними Financial Times, є табір країн на чолі з Польщею, які блокують цю ініціативу, бо вважають її неприйнятно щедрою для Росії. Україна вимагає встановити ціну на рівні 30-40 дол за бар.

Проблема в тому, що поведінка Росії непередбачувана. Якщо планка буде надто низька, Москва намагатиметься обійти санкції, і тоді випаде частина постачань. Це може загрожувати зростанням світових цін узимку.

Чи зможе Росія обійти нові санкції – велика загадка. Страхування суднам з російською нафтою можуть надавати компанії з "нейтральних" азійських країн. У 2012 році так зробила Японія, коли купувала санкційну іранську сировину.

Інші можливі лазівки для обходу санкцій існують лише на рівні здогадок. Однак складність нового механізму та вірогідність репутаційних втрат, якщо він не запрацює, дає привід західним країнам сумніватися щодо рівня остаточної ціни.

Чи буде дефіцит

Скільки втратить світовий ринок нафти після запровадження ембарго та обмеження цін, спрогнозувати непросто. Це залежатиме від дотримання Росією нових правил та успішності переорієнтування на азійських імпортерів.

За різними оцінками, видобуток у Росії може впасти на 1-1,5 млн бар на добу або 1,5% світового попиту. У звичайних умовах ринок відреагував би різким зростанням цін. Однак попит на чорне золото падає разом із світовою економікою, тож зараз ціни на сировину рекордно низькі з 24 лютого.

У Китаї, який є ключовим світовим імпортером нафти, у кінці листопада раптово почався спалах Covid-19. Влада країни досі дотримується політики "нульової толерантності" до пандемії, тому міста закриваються на локдауни. Рух автомобілів та виробництво зупиняються в низці провінцій.

За даними компанії Kpler, попит на нафту в Китаї в четвертому кварталі може становити 15,1 млн бар на добу, що на 700 тис бар менше, ніж у 2021 році.

Глобальна економіка гальмує та вбиває попит на пальне в усьому світі. Ще рік тому прогноз зростання світового ВВП на 2022 рік від МВФ становив 4,9%, а зараз – 3,2%. Однак подальше падіння цін навряд чи можливе.

Члени картелю ОПЕК+, які контролюють левову частку світового ринку, штучно скорочують видобуток та утримують ціни на високому рівні. Після недавнього падіння Brent до 80 дол за бар лідери об’єднання планують нове скорочення.

Бажання утримувати вартість нафти на рівні 90 дол за бочку – принципове питання для арабських країн. Це пов’язано з низкою політичних та кліматичних протиріч між західним світом та великими нафтовидобувними країнами.

Поки що вплив ОПЕК+ на світові нафтові ціни залишається сильним, а переконати арабські країни задіяти вільні потужності для видобутку ніхто не зміг. Оскільки карантин у Китаї теж рано чи пізно закінчиться, інвестиційні банки не поспішають робити прогнози щодо суттєвого зниження цін на 2023 рік.

JPMorgan говорить про 90 дол за бар, Morgan Stenley та Goldman Sachs – про 110 дол. Це означає, що період високих цін на енергоносії досі триває. Отже, введення санкцій проти Росії в будь-якому разі матиме cенс. Залишилось тільки знайти консенсус щодо ціни.