Основатель АЛЛО Дмитрий Деревицкий: Потенциал роста цен на электронику очень велик

Після 24 лютого ціни на імпортні товари зросли на 20%, і це лише початок.

Засновник одного з найбільших у країні ритейлерів електроніки та побутової техніки, а також маркетплейсу АЛЛО Дмитро Деревицький очікує, що до кінця року ціни підвищаться ще на 45-60%, а за умови запровадження додаткового збору на імпорт у розмірі 10% – навіть більше, тож бізнесу доведеться скорочувати персонал.

Засновник національного ритейлера електроніки знає про весь драматизм падіння бізнесу, зростання цін та зниження споживчого попиту і розуміє найближчі перспективи економіки. За більш ніж 20 років роботи на ринку йому вдалося побудувати компанію, яка об'єднала понад 345 торгових точок у 140 містах.

Щоправда, ці цифри були актуальні до 24 лютого. "Через війну 80 магазинів не працюють: 50 втратили на окупованих територіях, вони розбомблені або розграбовані, 30 не можемо запустити через бої", – констатує герой інтерв'ю.

Під час розмови з журналістом ЕП Деревицький не соромиться називати речі своїми іменами. Це стосується як пограбування його магазинів росіянами, так і, здавалося б, далекої від його бізнесу теми мобілізації жінок.

Чи отримає влада очікувані нею доходи від введення додаткових податків на імпорт? Скільки людей можуть втратити роботу від такого кроку? У кого знаходять мобільні телефони з пограбованих магазинів АЛЛО? Як компанія готується компенсувати завдані росіянами збитки?

Про ціни та попит на електроніку

— Чи підвищилися ціни на електроніку через падіння офіційного курсу гривні?

— Стрибок курсу валют – вторинний чинник. Первинне, що вплинуло на вартість електроніки й не тільки електроніки, а й усіх імпортних товарів, – це повернення з 1 липня оподаткування імпортних операцій.

Через це імпортні товари подорожчали на 20%, а ті товари, які обкладалися митом (переважно електроніка) 10-16% разом з ПДВ, подорожчали на 30-36%. Тобто з 1 липня ціни зросли на 20-36% у собівартості.

Через двадцять днів Національний банк девальвував курс гривні на 25%. Це стало другим фактором, який вплинув на подорожчання електроніки.

У всіх імпортних товарів є потенціал підвищення ціни на 45-60%. ПДВ 20% плюс 25% курс – отримуємо нижню планку 45%. Щодо верхньої межі подорожчання можу сказати лише про товари, які ми імпортуємо, бо розмір мита на них – 12%.

Тобто потенціал зростання цін на електроніку дуже великий: 20% ПДВ, 12% мита і 25% зростання курсу – виходить близько 60%.

Це погана історія не лише для продавців імпортних товарів, а й для споживача. Ці податки та курс рано чи пізно будуть закладені в ціну товару, і споживач відчує колосальне подорожчання.

Ми як ритейлер намагаємося відтягнути момент підвищення ціни. Робимо це завдяки власній маржі настільки, наскільки можемо, щоб для споживача це не було дуже боляче.

Так чи інакше, через чотири місяці ми побачимо, що всі податки та все зростання курсу валют будуть закладені в ціні товарів, і це позначиться на споживчій інфляції.

Дуже велика частина споживчого кошика складається з імпортного товару, тому інфляція буде розігнана поверненням податків та девальвацією гривні.

— Від яких цін очікуєте зростання на 45-60% і протягом якого часу?

— Від червневих цін. У серпні ціни піднялися на 20-25% на більшість електроніки, тож зростання до 45-60% відбудеться протягом чотирьох-пʼяти місяців.

Ціни в роздрібній мережі реагують на підвищення із затримкою. Роздрібні гравці мають відстрочку, коли для них ціна зафіксована в гривні. Наступні партії товару будуть для них дорожчими.

— Що відбувається з попитом на електроніку?

— На більшість електроніки попит еластичний: чим вища ціна, тим менше цей товар купують.

Є предмети нееластичного попиту, наприклад, бензин. Ціни на нього зросли майже вдвічі, але стояли дикі черги, щоб заправити хоча б 10-20 літрів. Не має значення, скільки коштує цей товар, споживач не може від нього відмовитися.

Електроніка та більшість імпортних товарів, які ми споживаємо щодня, належать до еластичного попиту. Тож попит падає. У перші дні війни він драматично впав. Наша виручка за перший тиждень упала, мабуть, на 90%.

Ми не могли відкрити більшість магазинів, персонал навіть у благополучних містах, наприклад, у Львові і загалом на заході України, не хотів виходити на роботу, бо почалася війна.

Потім ситуація почала стабілізуватися, шок проходив, персонал повертався на роботу. Клієнти почали купувати ті речі, які можна брати в дорогу. Вони досі мають більший попит, ніж габаритна побутова техніка або вбудована техніка.

Попит на великі телевізори та холодильники впав у 2,5 і більше разів. Попит на портативну електроніку (смартфони, гаджети, смарт-годинники) постраждав менше, там падіння становило 10-30%.

— Наскільки зараз менші прибутки порівняно з довоєнним періодом?

— Про прибуток зараз не йдеться. На початку війни виручка впала більш ніж на 90%, потім вона стала поступово зростати і зараз перебуває в районі 60% від показника аналогічного періоду 2021 року.

— Які "компоненти" бізнесу постраждали найбільше: логістика, вартість товару, маржа, персонал?

— Насамперед – люди. У нас понад 100 людей мобілізовано. Одна людина, на жаль, загинула.

Відчувався вплив на моральний стан команди. Тобто на якісь невеликі подразники, на які в мирний час колектив зазвичай не реагував, зараз реакція була, скажімо, різкішою. Нині вже менше, люди звикають.

На жаль, ми були змушені використати механізм тимчасового зупинення трудового договору, який уряд надав бізнесу. Фактично це скорочення персоналу до кінця війни. Тобто ми призупинили трудові відносини з частиною співробітників, доки не закінчиться воєнний стан.

Про знищені магазини, компенсацію збитків та роботу з постачальниками

— Що сталося з магазинами, співробітниками і товарами на окупованих територіях?

— У нас було понад 340 магазинів у 140 містах України, тож ми мали магазини скрізь, де ступила нога російського солдата.

Було кілька основних сценаріїв, як усе розвивалося. На півночі України, де російські війська зайшли, а згодом їх змусили відступити, у таких містах, як Ірпінь та Буча, магазини повернулися з порожніми полицями. Тобто їх пограбували.

Найприкріше, що частину смартфонів, які можна ідентифікувати, ми знаходимо в українців. Вони кажуть: "Ми їх знайшли". Ну, гаразд, знайшли і знайшли, але це виглядає досить дивно.

Ми втратили контроль над магазинами на окупованих територіях у Херсоні, Мелітополі, Василівці, Бердянську, Енергодарі. Усі товари там зникли.

Наступна категорія – магазини, що потрапили під ракетні удари. Наприклад, у нашому магазині в торговому центрі в Кременчуці було п'ять співробітників і всі вони чудом вижили під час ракетного удару, хоча магазин повністю знищений.

Наші колеги з роздрібного бізнесу, на жаль, мають загиблих. Нам просто пощастило, я не знаю, як це сталося.

Те саме відбувалося, коли ракети прилітали в ТЦ "Ретровіль" у Києві 20 березня, ТЦ "Аврора" в Запоріжжі 25 травня, ТЦ "Караван" у Харкові 7 квітня – скрізь знищення одного або двох наших магазинів.

Ми оперуємо магазинами АЛЛО та Mi Store (продає техніку Xiaomi), тому в одному ТЦ можуть знищити один чи два магазини.

Ціна збитків, наприклад, нашому магазину в ТЦ "Ретровіль" – 12,5 мільйона гривень. Це вартість оборотних коштів, товару, ремонту та обладнання. Найбільші збитки – через втрату флагманських форматів АЛЛО Max. Вони розташовані в торгових центрах, що піддаються бомбардуванню.

Склади нам пощастило пересунути на захід України. Ми це зробили після двох тижнів війни, приблизно 8 березня, і під час цього процесу не потрапили під атаки.

— Скільки магазинів втратили і яка сума збитків?

— У нас не працюють близько 80 магазинів. З них 50 втратили на окупованих територіях, вони розбомблені або розграбовані. Інші приблизно 30 магазинів не можемо запустити в місцях, де йдуть бойові дії.

Кілька тижнів тому в Нікополі (Дніпропетровська область) ми закрили магазин, бо співробітники відмовилися виходити на роботу. Ми їх розуміємо. Там на невеликій відстані перебувають російські війська, які обстрілюють місто з артилерії.

Загальний розмір втрат зараз не хотів би називати, бо за кожним фактом завдання матеріальної шкоди ми проводимо юридичну фіксацію.

Я назвав суму збитків, завданих ТЦ "Ретровіль", – 12,5 мільйона гривень, тому що цю процедуру ми пройшли. Усі втрати, думаю, обчислюватимуться сотнями мільйонів гривень.

Проблема в тому, що процес завдання матеріальної шкоди триває.

— Чи реально подати позов до Росії та отримати компенсацію?

— На першому етапі потрібно зафіксувати всі збитки, бо якщо ви не зафіксуєте належним чином свої втрати, потім їх неможливо буде довести.

Ми почали з "Ретровіля", тому що він почав відбудовуватися. Після того, як "Ретровіль" усунув наслідки прильоту ракети, ти вже не можеш довести розмір збитків. Тому збитки треба одразу фіксувати.

Ми поки що не бачимо якогось простого механізму стягнення з Росії цих збитків. Окрім власної юридичної служби, ми залучили дві юридичні компанії. Вони теж не бачать якогось простого рішення.

Дуже сподіваюся, що уряд разом з міжнародними партнерами створять механізм, завдяки якому український бізнес та українські фізособи, які втратили автомобілі та будинки, отримають компенсацію із заморожених російських активів.

— Що відбувається із ставками на оренду в торгових центрах?

— Спочатку плата за оренду була заморожена в тих об'єктах, де ми не працювали, а протягом першого тижня війни не працювали 90% наших магазинів в Україні.

Потім оплата була розморожена, її розмір стабілізувалася на рівні 50% від довоєнної плати в гривнях.

Наразі в деяких містах, де не ведуться бої, є спроби орендодавців підвищити орендну плату до довоєнного рівня. Ми здебільшого не йдемо на ці пропозиції.

Я вважаю, що війна йде на всій території країни, і це спільна проблема. Не може лише ритейл брати на себе всі ризики та зобов'язання. Гравці в торговій та комерційній нерухомості повинні допомогти нам розділити цю ношу.

— Ви сказали, що не працюють близько 80 ваших магазинів. Яку частку обороту вони давали?

— Приблизно 30%.

— Чи довелося вам скорочувати персонал і знижувати зарплату?

— Тут потрібно розділити офісний і торговий персонал. Якщо говорити про офісних працівників, то спочатку ми знизили зарплату на 40%, потім трохи підняли. Зараз офіс отримує більш-менш довоєнну зарплату.

Торговий персонал має трохи іншу історію. На початку війни, коли ми не могли налагодити ефективний розподіл товарів з нових складів, співробітники роздрібних точок отримували досить низьку зарплату, оскільки новий товар не постачався.

Після того, як ми налагодили ефективний розподіл товару, через меншу кількість персоналу співробітники почали заробляти більше, ніж до війни.

У березні-квітні ми виплатили одноразову допомогу всім співробітникам на 25 мільйонів гривень, причому і тим, з якими ми призупинили трудові відносини у зв'язку з воєнним станом.

На початку війни ми призупинили трудові відносини з 50% працівників. Тобто з 4 тисяч співробітників залишилися 2 тисячі. Зараз ми повернули частину людей – збільшили штатну чисельність до 2 400 працівників.

— Як поводяться постачальники? Які тенденції фіксуєте серед продавців вашого маркетплейсу?

— Постачальники здебільшого поводяться адекватно. За рідкісними винятками, ніхто контрактів не розриває, але вони адаптують свій бізнес до тих умов, які існують в Україні. Це скорочення відстрочки гривневих платежів.

Якщо постачальником є виробник, то він часто переходить на офшорну для України систему поставок, тобто відвантажує товар на складі не в Україні, а за кордоном.

Так він повністю перекладає ризики ведення бізнесу на дистриб'ютора або роздрібну компанію, яка купує товар на складі за кордоном.

Якщо говорити про маркетплейс, то приблизно 70% підприємців відновили роботу. Товарів на сайті поменшало на третину, змінилася структура продажів.

Як і в минулі роки, був сезон товарів для дому та саду, навесні люди купували зимові шини. Критично впали продажі дитячих товарів – більшість дітей виїхали за кордон. Упали продажі товарів фешн-індустрії, фешн став неважливим.

Ми відновили роботи з розвитку маркетплейсу. Запустили безпечну оплату карткою, коли торговець отримує кошти лише після доставки товару клієнту.

Запустили нові вимоги до сервісу торговців, за якими робота з ними перерветься, якщо хтось не працює відповідно. Плануємо далі розвивати цей напрямок бізнесу.

Про те, чи вистачить ресурсу на 2023 рік, та про наслідки додаткового податку на імпорт

— Які маєте сценарії роботи на найближчі 6-12 місяців? Чи ви так далеко не заглядаєте?

— Заглядаємо, бо вже зараз треба робити певні речі на майбутнє. У нашому оптимістичному сценарії бойові дії закінчаться до кінця року. У наших клієнтів фінансовий ресурс закінчиться десь на початку або в середині осені.

Завдяки скасуванню мит та ПДВ із середини квітня до кінця червня і внутрішнім ресурсам ми зможемо дійти до Нового року, а з 2023 року почнеться пожвавлення ринку та економіки у зв'язку із зупинкою бойових дій.

Якщо війна не закінчиться до Нового року, то все буде набагато гірше. Фінансові "подушки безпеки" клієнтів закінчаться восени. Споживча інфляція розженеться, а додатковий податок на імпорт прискорить інфляцію.

Ми бачимо великий ризик запровадження з 1 жовтня вимоги постановки на військовий облік жінок і, ймовірно, заборону на їх виїзд за кордон. Ця вимога "вижене" з країни ще 1-2 мільйони жінок та дітей.

Я знаю багато сімейних пар, які під час всієї війни перебували в Україні, а тепер жінки збираються в середині вересня покинути Україну. Вони не хочуть опинитися в стані, коли не зможуть виїжджати за кордон.

Тривала війна може вимагати неординарних кроків від уряду. У такому разі бізнес буде "відкочуватися" назад, і нам доведеться адаптуватися до умов, що погіршуються.

— Що ви думаєте про ініціативу уряду і Нацбанку запровадити додатковий податок на імпорт у розмірі 10%?

— Скасування ПДВ і мита на імпорт 24 березня допомогло уникнути дефіциту імпортних товарів в Україні. Якби цей закон не був ухвалений, ми б не імпортували товари ще місяць-півтора, доки на ринку не утворився би дефіцит.

Однак цей закон створив своєрідну психологічну пастку. Бізнес почав інтенсивно імпортувати. Виглядало так, начебто бізнес ожив, як хворий, якому зробили укол адреналіну. Через 2,5 місяця цей закон скасували.

Бізнес був на безподатковому адреналіні, а тепер пацієнта виписали з лікарні, він вийшов на вулицю, дійшов до автобусної зупинки, сів, адреналін закінчився. Йому стало погано, він ліг і лежить.

В Україні нема драйвера для відновлення бізнесу. Ціна валюти зросла на 25%, у країні відсутній великий попит, бо за кордон виїхали 6 мільйонів людей.

Зараз сезон back to school. 640 тисяч українських дітей перебувають за кордоном. У нас буде сезон back to school? Безперечно, але він буде дуже слабким.

Кроки, які робить наш уряд для того, щоб зняти більше податків, на мій погляд, можуть завдати більше шкоди, ніж користі. Звичайно, можна оподаткувати імпорт додатково на 10%, але в результаті бізнес стиснеться ще вдвічі.

Замість 40% співробітників, яким ми не платимо зарплати через призупинення трудових відносин, ми не платитимемо 70%. Ці люди стануть безробітними. Це дуже погана історія – спіраль руху вниз для всієї економіки України.

Думаю, зараз було б розумно зупинитися. Я хотів би, щоб ця частина була висвітлена в цьому інтерв'ю.

Розумний баланс: добре, ви повернули податки на імпорт, які були до війни. Будь ласка, зупиніться. Якщо далі збільшувати податки, шкода буде більшою, ніж ефект від додаткових 14 мільярдів гривень на місяць.

Не буде 14 мільярдів, бо ми перестанемо імпортувати. Уряд отримає 6-7 мільярдів, і сотні тисяч людей опиняться без роботи.

Мені здається, що зараз треба хоча б не чіпати цього пацієнта. Нехай він полежить на лавочці, погріється на сонці, поки ще серпень, і якось піде додому працювати.